Рішення № 82537558, 20.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 червня 2019 р. № 820/1407/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ38773125) , третя особа: Акціонерне товариство "ОТП БАНК" (вул. Жилянська, 43, м.Київ, 01033, скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2014 року № 0005491702 прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем, згідно з яким орган державної податкової зобов`язав ОСОБА_1 вчинити певні дії, а саме: сплатити на бюджетний рахунок суму податкового зобов`язання у розмірі 20113,47 грн. та 5028,37 грн. за штрафними санкціями;

- зобов`язати Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області зняти заборону відчуження майна та виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів рухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0005491702 від 21.11.2014 року є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки, базується на безпідставних висновках податкового органу про порушення ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу України щодо декларування доходу у вигляді анульованої банком заборгованості по відсотках, нарахованих за несвоєчасну сплату кредиту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

18.04.2019 р. зазначену справу відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Панченко О.В. в порядку, передбаченому ст. 18 КАС України.

Ухвалою суду від 19.04.2019 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 16.05.2019 замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на належного - Головне управління ДФС у Харківській області та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "ОТП Банк".

Ухвалою суду від 20.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надсилав, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача - ОСОБА_2 .П. прибув у судове засідання, склав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу в порядку письмового провадження та зазначив, що проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позов зазначив, що порушення, встановленні в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у судове засідання повноважного представника не направила, про дату, час і місце розгляду справи, повідомлена судом належним чином, правом надати письмові пояснення не скористалась.

Відповідно ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 серпня 2008 року між, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір № CL – 701/449/2008, відповідно до якого відповідач (ПАТ «ОТП Банк» надав позивачу (Заліській ОСОБА_3 Вікторівні) кошти в розмірі максимального ліміту 23264,65 (Двадцять три тисячі двісті шістдесят чотири доларів США 65 центів).

Відповідно до п.п. 1.1 банк зобов`язується надати позичальникові, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти), та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

01 березня 2013 року ОСОБА_1 погасила заборгованість за договором кредиту, яка виникла у зв`язку з невиконанням умов договору щодо своєчасної сплати кредитних коштів, в загальному розмірі за тілом кредиту 81528,60 грн. Вказане підтверджується довідкою ТОВ «ОТП факторинг Україна» від 11.03.2013 року.

06 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП факторинг Україна» було укладено Додатковий договір №1 до кредитного договору № CL – 701/449/2008 від 01.08.2008 року.

Згідно з п.п. 2.1.3 Додаткового договору від 06.03.2013 № 1 сторони домовились, що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 119663,92 грн. (проценти та пеня за кредитним договором) і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої зобов`язання перед Кредитором в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.4. Додаткового договору №1 до кредитного договору № CL – 701/449/2008 від 01.08.2008 року зазначено, що з підписанням Додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

З письмового відзиву відповідача встановлено, що згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, фізична особа - платник податку ОСОБА_1 у 1 кварталі 2013 року отримав дохід за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми фінансової допомоги, анульованого кредитом за його самостійним рішенням, не пов`язане з процедурою банкрутства відповідно до пп.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164 ПКУ у сумі 11966,92 грн., яку відображено АТ "ОТП факторинг Україна" у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (плаченого) на користь платників податку, а також суми, отриманого з них податку за формою 1-ДФ.

З метою підтвердження відомостей, отриманих податковим органом, на адресу ОСОБА_1 відповідачем направлено лист щодо необхідності надання податкової декларації про майновий стан та доходи та попереджено платника податків, що у разі ненадання декларації буде проведена документальна позапланова перевірка.

Також, органами податкової служби на адресу АТ "ОТП Факторинг" направлено запит щодо підтвердження або спростування відомостей, зазначених в податковому розрахунку за формою 1-ДФ.

Згідно з відповіддю АТ "ОТП Факторинг" від 03.09.2014 р. №2154 підтверджено інформацію надану у податковому розрахунку про дохід, отриманий платником податків як податкове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності, а також повідомлено, що платника податків про обов`язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу (а.с.56-57).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 , щодо достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Результати перевірки оформленні актом №4547/1701/2980014622 від 05.11.2014 року (а.с. 10-16).

Згідно висновків вказаного акту перевірки - ОСОБА_1 встановлено наступні порушення: - пп.164.2.17 "д", п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.3 п.168 ст.168 Податкового кодексу України в результаті чого у 2013 році було знижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 20113,47 грн., отриманий у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

На підставі висновків акту перевірки №4547/1701/2980014622 від 05.11.2014 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №000549/1702 від 21.11.2014 р., яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 25141,84 грн, з яких 20113,47грн - за основним платежем, та 5028,37 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9).

Позивачем 01.12.2014 року було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення, яка рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області №94/3/20-40-10-04-17 від 23.01.2015 року була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0005491702 від 21.11.2014 - без змін (а.с.20-22).

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті висновок Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про те, що платник податків ОСОБА_1 у 2013 році отримала дохід у вигляді додаткового блага від ТОВ "ОТП факторинг Україна" у розмірі 119663,92 грн., вказаний дохід не задекларувала, податок на доходи з фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України у сумі 20113,47 грн. не нараховувала та не сплачувала.

Перевіривши на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень, суд встановив наступне.

Згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17, п. 164.2, ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду у якому такий борг було анульовано (прощено), боржник самостійно сплачує податок з таких доходів і відображає їх у річній Податковій декларації.

Суд зазначає, що додаткове благо – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з використанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовим договором (угодою), укладеним з таким платником податку.

Так, згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст.49 податкова декларація для платників податку на доходи фізичних осіб подається до 1 травня року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Таким чином, у разі якщо кредитор (банк) з урахуванням вимог п.п. "д" п.п. 164.2.17, п. 164.2, ст.164 Податкового кодексу України анулює (прощає) суму боргу платника податку за кредитним договором, слід вважати що такий кредитор надав (виплатив) платнику податку дохід у вигляді додаткового блага. При цьому дохід у вигляді суми анульованого боргу, наданий платнику податку, кредитор (банк) має відобразити у податковій звітності за підсумками звітного періоду, в якому було нараховано такий дохід, а платник податку зобов`язаний подати річну Податкову декларацію до контролюючого органу за місцем податкової адреси, відобразити у ній такий дохід і самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити зазначену суму податкового зобов`язання.

В порушення вказаних норм законодавства, позивач, ОСОБА_1 , не включила до сукупного оподатковуваного доходу доходи за 2013 рік у вигляді додаткового блага отриманого від ТОВ "ОТП факторинг Україна" (проценти та пеню по кредиту в сумі 119663,92 грн) та не сплатила податок з доходів фізичних осіб з таких доходів у сумі 20113,47 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах по справі №804/4182/17 від 20.06.2018 року, № 826/6380/15 від 13.03.2018 року.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість встановлених порушень, які відображені в акті перевірки №4547/1701/2980014622 від 05.11.2014 року та законність винесеного податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2014 року № 0005491702. Позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання податкового органу зняти заборону відчуження майна та виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів рухомого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 93.1 ст. 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку: 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Відповідно до п. 93.2 ст. 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Таким чином, вищенаведений перелік підстав припинення податкової застави є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Оскільки, наразі, жодної з вказаних подій не відбулося у контролюючого орагну відсутні підстави для зняття заборони відчуження майна та виключення з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів рухомого майна.

Крім того, суд зазначає. що позивачем не надано до суду доказів того, що на майно ОСОБА_1 взагалі було накладено заборону відчуження та включено Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів рухомого майна.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача зняти заборону відчуження майна та виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів рухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: Акціонерне товариство "ОТП Банк" про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко