Постанова № 825374, 11.07.2007, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2007 р. Справа № 6/153

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д., при секретарі Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративний позов прокурора Кіцманського району Чернівецької області в інтересах держави в особі

Державної податкової інспекції у Кіцманському районі

до Приватного підприємства “Вітко”

про стягнення заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 27 876,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коубіш А.П., доручення від 09.01.2007 № 8/9/10-010,

Тупичко Ю.І., доручення від 05.06.2007 № 1082/9/10-010;

від відповідача: Скрипник А.Г., довіреність від 11.07.2007 № 258;

прокурора Швеця О.А.,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Кіцманського району Чернівецької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області до Приватного підприємства “Вітко”, с. Шишківці Кіцманського району, про стягнення заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 27 876,51 грн.

Позов обґрунтовується тим, що проведеною перевіркою працівниками позивача 12.06.2007 року було встановлено порушення норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889-IV, а саме, встановлено, що сума заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті доходів громадянам станом на 12.06.2007 року складає 27876,51 грн. Відповідно до підпункту 3.2.1. пункту 3.2. статті третьої Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року (далі –Закон) у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Відповідно до пункту 5.1. статті п’ятої вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Однак, норми цього ж Закону стосовно погашення боргу по податку з доходів фізичних осіб, позасудового порядку його стягнення не передбачають, оскільки на заборгованість, яка є предметом спору не поширюються норми вказаного Закону стосовно надіслання податкових вимог (ст. 6 Закону) та виникнення податкової застави (ст. 8 Закону), а тому вказана сума заборгованості є неузгодженою сумою податкового зобов’язання і підлягає стягненню не інакше, як за рішенням суду.

Відповідач в судовому засідання позов визнав в повному обсязі, однак, у зв’язку із тяжким матеріальним становищем та неможливістю погашення вказаної заборгованості одразу, відповідач звернувся в письмовим клопотанням про надання йому розстрочки виконання постанови суду на 24 місяці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, який позов підтримує в повному обсязі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

За результатами проведеної перевірки працівниками позивача 12.06.2007 року були складені Довідка про результати виїзної планової документальної перевірки правильності нарахування та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб відповідачем за період з 14.02.2005 по 31.12.2006 від 12.06.2007 та Акт про наслідки інвентаризації суми заборгованості по податку з доходів фізичних осіб від 12.06.2007, якими встановлено порушення відповідачем норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889-IV, а саме, встановлено, що сума заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, утриманого при нарахуванні заробітної плати та інших доходів громадян і не перерахованих в бюджет станом на 01.06.2007 року складає 27 876,51 грн.

Оскільки Законом України від 22.05.2003 року № 889-ІУ “Про податок з доходу фізичних осіб”, який набув чинності з 01.01.2004 року (далі –Закон № 889-ІУ), порядок примусового стягнення боргу з цього податку з роботодавців –юридичних осіб не передбачений, у даному випадку застосуванню підлягає Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ( далі –Закон № 2181-ІІІ).

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація) визначено як документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У відповідності до підпункту “б” пункту 19.2. статті 19 Закону № 889-ІУ, будучи податковими агентами, юридичні особи зобов’язані подавати до податкових органів розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку.

Наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451 затверджено звітний Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ, який по суті є податковою декларацією.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Для стягнення податкового зобов’язання статтею 15 цього ж Закону встановлений 1095 календарних днів з дня його узгодження.

Прокурор Кіцманського району з даним позовом звернувся 20.06.2007 року, в межах трирічного терміну податкове зобов’язання підлягає стягненню лише з 20.06.2004 року. Судом встановлено, що в межах цього строку відповідачем не сплачено 27 876,51 грн., тобто суму позову, що підтверджується Актом про наслідки інвентаризації суми заборгованості по податку з доходів фізичних осіб від 12.06.2006 року. Станом на день винесення постанови вказана сума не погашена.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Разом з тим питання про розстрочку виконання судового рішення підлягає вирішенню в порядку, встановленому статтею 263 КАС України, відповідно до якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження –із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

В ході розгляду справи наявність судових витрат у справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Вітко” (с. Шишківці, Кіцманського району Чернівецької області, ідентифікаційний код 33867386) на користь Шишківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області (рахунок 33210800700155) заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27876,51 грн.

3. Судові витрати не стягувати.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, згідно з цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо заява про апеляційне оскарження була подана, але апеляційна скарга у строк, встановлений цим Кодексом, не була подана, постанова набирає сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Паскарь