Рішення № 82537318, 21.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

21 червня 2019 р. № 520/4351/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (ЄДРПОУ 41248278; м. Харків, 61022, майдан Свободи, Держпром, б. 5 під. 4) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить суд::

- Визнати протиправними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові відносно ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. в АДРЕСА_2 , щодо примусового отримання нею статусу тимчасово переміщеної особи та примусового обрання позивачем фінансової установи для отримання належної їй пенсії в ПАТ "Державний ощадний банк України".

- Визнати протиправними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати раніше призначеної ОСОБА_1 , пенсії за віком, з 11 вересня 2018 року.

- Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №2040/6006/18 від 10 вересня 2018 року.

- Зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова відновити нарахування та виплату на загальних підставах ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 ) призначеної за віком пенсії з 11 вересня 2018 року довічно на особистий картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий ОСОБА_1 в Акціонерному Товаристві Комерційний Банк " Приватбанк", (МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_4 ) без врахування законодавства щодо тимчасово переміщених осіб.

- Зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити заборгованість з пенсії за віком ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 ), яка виникла з 01 квітня 2018 року по 01 травня 2019 року, тобто на час звернення до суду, на особистий рахунок , відкритий ОСОБА_1 в Акціонерном Товаристві Комерційний Банк " Приватбанк", ( МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_4 ) в розмірі 63 297 грн.64 коп. ( шістдесят три тисячі двісті дев`яносто сім гривень, 64 копійки).

- Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

- Зобов`язати відповідача подати, у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. З метою з`єднання з родиною в силу свого віку - 83 роки - в 2016 році вона переїхала на постійне місце проживання до м. Харкова, до своєї рідної доньки ОСОБА_2 , де зареєструвалася в органах реєстрації, як мешканка АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 2016 року. Зазначає, що проживає в приватному будинку, який належить її дочці на праві приватної власності, тобто має в Україні постійне місце проживання, що підтверджується відомостями паспорта громадянки України. Повідомила суд про те, що вона зареєструвалася за новим місцем проживання в Управлінні Пенсійного фонду України в Новобаварському ( на той час Жовтневому) районі м. Харкова, надавши особисто копію паспорта з зазначенням місця постійної реєстрації в м. Харкові та заяву про виплату належної мені пенсії на особистий рахунок, відкритий мною в АТ КБ " Приватбанк". На протязі 2016-2018 р.р. вказане Управління, за моєю особистою заявою, щомісяця виплачувало нараховану мені пенсію на мій особистий рахунок саме у" ОСОБА_3 ". Проте, з 01 квітня 2018 року Відповідач припинив виплату належної мені пенсії, в зв`язку з чим позивач була вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав. Зазначає, що в листопаді 2018 року їй поновили виплату пенсії з 01.04.2018 року, але все одно її не виплачують, так як відповідач вважає, що для її отримання ОСОБА_1 повинна зареєструватися як тимчасово переміщена особа в органах соціального захисту та відкрити особистий рахунок у " Ощадбанку". Позивач вважає, що такими діями відповідач порушує її право на Пенсійні виплати, примусово вимагає від позивача отримання нею статусу тимчасово переміщеної особи та примусового обрання позивачем фінансової установи для отримання належної їй пенсії в ПАТ " Державний ощадний банк України".

Ухвалою суду від 10.05.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що припиняючи виплату пенсії позивачу, Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова діяло на підставі та у межах наданих законодавством повноважень. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що з 01.06.2014р. по 31.05.2015 Позивач перебував на обліку та отримував пенсію за віком призначену згідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» за матеріалами електронної пенсійної справи, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з м. Краснодон, Луганської області, на підставі довідки № 6331000653 від 18.11.2014 р., виданої управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, в якій зазначене фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . Повідомив суд про те, що з 01.06.2015 виплату пенсії Позивачу було припинено у зв`язку з вибуттям до управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області. З 01.07.2016 на підставі заяви від 31.08.2016 про запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області та довідки №6331010581 від 31.08.2016 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварськогр району Харківської міської ради, електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була поставлена на облік в Жовтневому УПФУ м. Харкова та почалася виплата пенсії за матеріалами електронної пенсійної справи. зазначає, що на облік в управлінні з 01.07.2016 взята електронна пенсійна справа позивача як внутрішньо переміщеної особи, тому виплата пенсії у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 N 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» повинна провадитись через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Позивач звернулась до управління з заявою від 13.03.2019 року, відповідачем було розглянуто заяву, надано відповідь листом вих. № 218/Г-11 від 01.04.2019, в якій позивачу рекомендовано для виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року по справі № 2040/6006/18, звернутись до установи ПАТ “Державний ощадний банк України” з заявою про відкриття поточного рахунку для зарахування пенсії. Нарахована, але невиплачена в зв`язку з відсутністю рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України", пенсія за період з 01.04.2018 по 31.05.2019 становить 68768,61 грн.

Позивачем 06.06.2019 року направлено відповідь на відзив, в якій зазначає, що протиправна поведінка відповідача полягає в позбавлення її законної пенсії, призводе до жалюгідного існування позивача, що є неприпустимим для посадовців, які діють від імені держави.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У зв`язку із перебуванням судді Шляхової О.М. з 11.06.2019 по 20.06.2019 року на лікарняному, справа розглядається у перший робочий день судді після її виходу.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером з 1991 року та отримую пенсію за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.2014 року по 31.05.2015 року перебувала на обліку у Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримувала пенсію за віком призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове пенсійне страхування” за матеріалами електронної пенсійної справи як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки від 18.11.2014 року №6331000653 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території.

З 01.06.2015 року позивачу було припинено виплату пенсії у зв`язку з вибуттям до управлінні Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області.

З повідомлених позивачем обставин вбачається, що в 2016 році ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання до м. Харкова, до своєї доньки ОСОБА_2 , де зареєструвалася в органах реєстрації, як мешканка м. АДРЕСА_2 , 23 листопада 2016 року. Станом на час розгляду справи позивач проживає в приватному будинку, який належить її дочці на праві приватної власності, тобто ОСОБА_1 має в Україні постійне місце проживання, що підтверджується відомостями паспорта громадянки України. Позивач, відповідно до копії паспорта, зареєстрована з 23.11.2016 року у Новобаварському (раніше Жовтневому) районі за адресою АДРЕСА_2 , надавши особисто копію паспорта з зазначенням місця постійної реєстрації в м. Харкові та заяву про виплату належної їй пенсії на особистий рахунок, відкритий позивачем в АТ КБ " Приватбанк".

На протязі 2016-2018 р.р. зазначене Управління, за особистою заявою позивача щомісяця виплачувало нараховану ОСОБА_1 пенсію на її особистий рахунок саме в АТ КБ "Приватбанк".

Відповідачем повідомлено суд про те, що в матеріалах макету пенсійної справи знаходиться копія паспорта з відміткою про реєстрацію з 23.11.2016 в Новобаварському районі м. Харкова та довідка, видана 15.02.2017 №02-26/1220 Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради станом на 15.02.2017, про зняття Позивача з обліку як внутрішньо переміщену особу.

Отже, оскільки згідно довідкою, згаданою вище, Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради від 15.02.2017, Позивача знято з обліку як внутрішньо переміщену особу, рішенням Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові від 20.03.2018 Позивачу з 01.04.2018 року було призупинено виплату пенсії до з`ясування.

Не погодившись з рішенням управління щодо призупинення виплати пенсії з 01.04.2018 року, позивач зверталась із позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року по справі №2040/6006/18 - позовні вимоги ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо призупинення пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2018 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 20.03.2018 року № 194930/90 щодо призупинення з 01.04.2018 року виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дня припинення виплати, а саме з 01.04.2018 року.

Позивач повідомила суд про те, що в добровільному порядку Відповідач рішення суду не виконав, у зв`язку з чим вона звернулася до виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення.

Звернувшись 13.03.2019 р. письмово до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, а 01 квітня 2019 ще і на особистий прийом до керівника Управління, із заявою про пояснення причин невиконання рішення суду, не поновлення виплати їй пенсії, в усній та письмових відповідях від 01.04.2019 р. ОСОБА_1 дізналася, що в листопаді 2018 р. їй поновили виплату пенсії з 01.04.2018 року, але її не виплачують.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідачем було розглянуто заяву та надано відповідь листом № 218/Г-11 від 01.04.2019, в якій позивачу рекомендовано для виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року по справі № 2040/6006/18, звернутись до установи ПАТ “Державний ощадний банк України” з заявою про відкриття поточного рахунку для зарахування пенсії.

Відповідач зазначає, що нарахована, але невиплачена у зв`язку з відсутністю рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України", пенсія за період з 01.04.2018 по 31.05.2019 становить 68768,61 грн.

У зв`язку із тим, що заборгованість відповідача з виплати пенсії ОСОБА_1 складає на день звернення до суду 13 місяців, тобто з 01 квітня 2018 року, позивач звернулась із означеним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України №1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону №1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Між тим, відповідач не надав суду рішення про припинення виплати пенсії і не вказав, яка з обставин, визначених наведеною вище нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Відповідно до ч. 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідачем у листі від 01.04.2019 року № 218/Г-11 вказано на те, що виплата пенсії, провадитиметься, але за її отриманням позивачу рекомендовано для виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року по справі № 2040/6006/18, звернутись до установи ПАТ “Державний ощадний банк України” з заявою про відкриття поточного рахунку для зарахування пенсії.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону №1058, припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

При цьому, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтями 2 та 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у ст. 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідач як підставу призупинення виплати пенсії зазначає відсутність у позивача рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України".

Однак, суд зазначає, що з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила місце проживання та з 23.11.2016 року зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, позивач змінила місце свого постійного проживання та реєстрації, яке знаходиться на підконтрольній Українській владі території, і не бажає отримувати статус внутрішньо переміщеної особи, тому її право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивача як то: довідки внутрішньо переміщеної особи, рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України", а також виконання інших вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок для осіб із таким статусом.

Крім того, суд зазначає, що перереєструвавши своє місце проживання на території, де українська влада здійснює свої повноваження, позивач втратила статус внутрішньо переміщеної особи.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає про відсутність законних підстав для припинення виплати пенсії позивачу, а посилання відповідача на відсутність у неї рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України" є безпідставним, оскільки фактично позивач вже не є внутрішньо переміщеною особою та зареєстрована на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії, в якій встановлений обовязок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Суд зауважує, що в даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створюватиме для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікацію особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду, наявність відповідного рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України". З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.

Судом враховується також той факт, що на протязі 2016-2018 р.р. органом Пенсійного фонду, за особистою заявою позивача щомісяця виплачувалась нарахована ОСОБА_1 пенсія на її особистий рахунок саме в АТ КБ "Приватбанк".

Крім того, право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід`ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання. Отже, зміна місця проживання позивача не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Також, суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та відповідно ніхто не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відсутність у позивача рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України" для отримання пенсії не може позбавляти її права на отримання пенсії за віком через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та наявністю рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України".

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII та постанов Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, у зв`язку з тим, що наведені норми закону та підзаконних актів встановлюють підстави припинення виплати пенсії внутрішньо перемішеним особам, але не врегульовують порядок призупинення таких виплат у зв`язку зі зміною місця проживання на підконтрольній Українській владі території.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.04.2018 року по 01.05.2019 року.

Крім того, суд зауважує, що такими діями відповідач безпідставно не виконує рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №2040/6006/18 від 10 вересня 2018 року, яким визнані протиправними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо призупинення пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2018 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 20.03.2018 року № 194930/90 щодо призупинення з 01.04.2018 року виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дня припинення виплати, а саме з 01.04.2018 року.

У зв`язку з чим вимоги позивача про підлягають задоволенню.

Суд також акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з матеріалів справи не встановлено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати її пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії з часу припинення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що рішенням суду від 10.09.2018 року вже задоволені вимоги позивача в частині зобов`язання Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дня припинення виплати, а саме з 01.04.2018 року, суд вважає дії відповідача щодо невиплати пенсії з 11.09.2019 року протиправними та такими, що порушують права позивача, визначені Конституцією України.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, пунктом 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Відповідно до ч. 1ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи ст.ст. 2,3,14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідачів подати звіт про виконання

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (ЄДРПОУ 41248278; м. Харків, 61022, майдан Свободи, Держпром, б. 5 під. 4) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. в АДРЕСА_2 ), щодо примусового отримання статусу тимчасово переміщеної особи та примусового обрання позивачем фінансової установи для отримання належної їй пенсії в ПАТ "Державний ощадний банк України".

Визнати протиправними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати раніше призначеної ОСОБА_1 , пенсії за віком, з 11 вересня 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №2040/6006/18 від 10 вересня 2018 року.

Зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова відновити нарахування та виплату на загальних підставах ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 ) призначеної за віком пенсії з 11 вересня 2018 року довічно на особистий картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий ОСОБА_1 в Акціонерному Товаристві Комерційний Банк " Приватбанк", (МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_4 ) без врахування законодавства щодо тимчасово переміщених осіб.

Зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити заборгованість з пенсії за віком ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 ), яка виникла з 01 квітня 2018 року по 01 травня 2019 року, на особистий рахунок , відкритий ОСОБА_1 в Акціонерном Товаристві Комерційний Банк " Приватбанк", ( МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_4 ) в розмірі 63 297 грн.64 коп. ( шістдесят три тисячі двісті дев`яносто сім гривень, 64 копійки).

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 червня 2019 року.

Суддя О.М. Шляхова