Ухвала суду № 82536682, 21.06.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1911/19

Провадження № 1-кс/307/1119/19

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

21 червня 2019 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., при секретарі Ільницькій О.М., з участю прокурора Петечук А.А., захисника Мокрянин Б.В., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, судимого,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області за погодженням з прокурором Тячівської місцевої прокуратури звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070160000580 від 21.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, КК України.

Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 21 червня 2019 року, близько 04 години 40 хвилин ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого, таємно проник до підсобного приміщення, яке знаходиться в дворогосподарстві АДРЕСА_2 11 по АДРЕСА_3 , при цьому переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав належну ОСОБА_2 пилу циркулярну марки «Дніпро-МДПЕ-1800», ринковою вартістю 1377,50 (одна тисяча триста сімдесят сім гривень п`ятдесят копійок) гривень.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українця, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючий, раніше судимий.

Підставою для внесення даного клопотання стало те, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто є підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до даних норм закону карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.. Окрім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим вбачається необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому обставин та просить його задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні свою причетність до вчиненого злочину визнав, однак просить застосувати щодо нього більш м`який запобіжний захід.

Захисник Мокрянин Б.В. в судовому засіданні зазначив, що підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу в виді тримання під вартою не має, оскільки той є молодим за віком, а тому просить застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070160000580 від 21.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, підслідність якого прокурором Тячівської місцевої прокуратури визначено за СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Також встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчинені тяжкого злочину санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, і за матеріалами провадження підозра ОСОБА_1 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення ОСОБА_1 було затримано о 11 годині 00 хвилин 21 червня 2019 року та цього ж дня йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Також досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Беручи до уваги наведене, та те, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до шести років, ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, і знову підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, що свідчить про його стійку криміногенну поведінку, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_1 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід застосувати виключний запобіжний захід в виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, носити електронний засіб конторолю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-205, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 24 години 00 хвилин 19 серпня 2019 року.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 11 години 00 хвилин 21 червня 2019 року.

Строк дії ухвали – до 24 години 00 хвилин 19 серпня 2019 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , передбачених КПК України обов`язків - 40 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 76840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач – ТУ ДСА в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача – ГУ ДКСУ в Закарпатській області. МФО – 820172, рахунок – 37313002018501, призначення платежу – застава.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

- носити електронний засіб конторолю.

Зазначені обов`язки застосовуються на строк не більше двох місяців із дня винесення ухвали, у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.

Після закінчення строку, на який на підозрюваного покладені обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Тячівського районного суду Закарпатської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області Петечук А.А.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_1

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним – в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: В.І. Бобрушко