Рішення № 82536561, 21.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/906/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А3519, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерства оборони України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Військової частини А3519, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерства оборони України, про:

визнання протиправною бездіяльність Військової частини А3519, щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 41 032,11 гривень;

зобов`язання Військової частини А3519 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 41 032,11 гривень.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначив, що Військовою частиною протиправно у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, не було проведено нарахування та виплату індексації. Стверджує, що посилання відповідача на недостатнє фінансування та відсутність роз`яснень Міністерства соціальної політики України є безпідставними, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до пункту першого резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013, Суд роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по справі.

17 квітня 2019 року, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, вирішено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

16 травня 2019 року закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду суті.

У судове засідання призначене на 06 червня 2019 року, особи, які беруть участь у розгляді справи – не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

06 червня 2019 року, від позивача (вх. №20378/19 від 06.06.2019р.) та представника відповідача (вх.№20379/19 від 06.06.2019р.) надійшли клопотання про розгляд адміністративної справи №420/906/19 у порядку письмового провадження (а.с.138-139).

Враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України, та клопотання сторін, розгляд справи здійснено судом без участі сторін у порядку письмового провадження.

Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерства оборони України жодних пояснень, клопотань по справі - не надходило.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№12140/19 від 04.04.2019р.) на позовну заяву (т.І, а.с.60-79).

Відзив обґрунтований наступним.

Проведення індексації грошових виплат населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини А3519 у 2016-2018 роках не було. Зазначалося, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення №1078 від 17.07.2003 року, не передбачає механізму виплат сум індексації грошового забезпечення за минулі періоди. Наголошувалося, що роз`ясненням директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04 січня 2016 року, установлено не нараховувати індексацію військовослужбовцям до окремого роз`яснення Міністерства соціальної політики України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №205 від 19 жовтня 2018 року, капітана 1 рангу ОСОБА_1 , заступника начальника зв`язку управління зв`язку та інформаційних систем штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільнено наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №492 від 07 вересня 2018 року, з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (а.с.31,39).

З 01 січня 2016 року, виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , була припинена (а.с.29).

28 січня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Командира Військової частини А3519 (на грошовому забезпеченні якої перебував до дня звільнення з військової служби) з заявою, щодо отримання довідки стосовно розміру належної та не виплаченої індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 19 жовтня 2018 року (а.с.32).

Листом Військової частини №214 від 11.02.2019 року, позивача повідомлено, що відповідно до листа Директора Департаменту фінансів вих.№248/3/9/1/2 від 04.01.2016 року, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами) №1078 від 17.07.2003 року, індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження, а отже, за вказаний період, індексація грошового забезпечення не нараховувалась, та зазначена довідка не може бути надана (а.с.33).

Крім того, зазначалося, що у зв`язку з набранням чинності з 01 березня 2018 року Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17 липня 2003 року, значення індексу споживчих цін за березень 2018 року становить 1 (або 100%).

Не погоджуючись з відмовою відповідача виплатити йому індексацію грошового забезпечення, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 (далі – Закон України №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються Законом №2232-XII та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року (далі – Закон України №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (далі – Закон України №1282-ХІІ).

У відповідності до статті 2 Закону України №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію Закону України №1282-ХІІ.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій статті 4 Закону України №1282-ХІІ.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року (надалі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року).

При цьому, нормами Закону України № 1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації, зокрема, пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації, при цьому, у Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ІІІ від 05 жовтня 2000 року, зазначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Щодо посилання відповідача на роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04 січня 2016 року, суд зазначає, що вказаний документ не є нормативно-правовим актом та має виключно рекомендаційний характер.

Індексація безпосередньо не пов`язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі № 825/874/17 від 12.12.2018.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України” від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 23 березня 2002 року № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльність Військової частини А3519, щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Проте, стосовно розміру суми індексації визначеної позивачем та встановлення базовим місяцем для нарахування індексації липень 2012 року, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони №44 від 27.01.2016 року (що діяв з 01 січня 2016 року), «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами), протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 та з метою врегулювання окремих питань виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році, наказано щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) виплачувати з розрахунку: основні види грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років); надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) всім військовослужбовцям - 50 відсотків; премій.

Тобто, грошове забезпечення військовослужбовців вищевказаним наказом було значно збільшено за рахунок стимулюючих виплат, що також мало вплив і на індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, врахувавши січень 2016 року, як базовий місяць, оскільки з лютого 2016 року, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , - збільшився.

Суд критично ставиться до самостійного визначення позивачем суми індексації згідно розрахунку отриманого за допомогою калькулятора «Дебит-Кредит» (https//dtkt/com/ua/), оскільки, перш за все, позивачем використано як базовий місяць - липень 2012 року та встановлено суму нарахованої заробітної плати - 12708,05 гривень, проте, згідно довідки про отримання грошового забезпечення, сума заробітної плати позивача, зокрема у січні 2016 року, складала 17077,44 гривень, а згідно вищевказаного калькулятора – 13787,02 гривень (а.с.132-134).

Суд погоджується з довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , наданою Військовою частиною А3519 (а.с.122), та зазначає, що сума індексації, яка не виплачена позивачу складає 4503,23 гривень.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 гривень, згідно квитанції №0.0.1292108269.1 від 12 березня 2019 року, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А3519 (65012, м. Одеса, провулок Штабний 1, код ЄДРПОУ 26614490), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект 6, код ЄДРПОУ 24966552), про визнання протиправною бездіяльність Військової частини А3519, щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 41 032,11 гривень; зобов`язання Військової частини А3519 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 41 032,11 гривень – задовольнити частково.

Бездіяльність Військової частини А3519, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року – визнати протиправною.

Зобов`язати Військову частину А3519 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 4503,23 гривень.

У решті задоволення позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А3519 (код ЄДРПОУ 26614490) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 768,40 гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.