Рішення № 82536521, 21.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1519/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Сердюк І.С.,

за участю сторін:

від позивача – Драгомирова О.М. (за ордером)

від відповідача – Міністерства оборони України – Дідух С.П. (за довіреністю)

від відповідача – Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому позивач, з урахуванням зменшених позовних вимог, просить визнати протиправною відмову Міністерства Оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та ст.16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене п.32 протоколу від 09 листопада 2018 року №111; зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та ст. 16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у сумі 224148,40 грн. та надіслати рішення про призначення одноразової грошової допомоги до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для видання наказу про виплату такої допомоги.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою військово-лікарської комісії Південного регіону МОУ на підставі протоколу №81 від 04.03.2008 року встановлено, що захворювання ОСОБА_1 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку. При первинному огляді 25.03.2008 року позивачу було встановлено II групу інвалідності у зв`язку захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку безстроково. При повторному огляді 23.03.2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку. Позивач звернувся до Військового комісару Одеського обласного військового комісаріату з відповідною заявою про виплату одноразової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності та додав до неї перелік необхідних документів. Однак, рішенням Комісї МОУ від 09 листопада 2018 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов`язок і військову службу”, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та вважає, якщо дата, вказана у довідці МСЄК, співпадає з датою дії Закону №2011-XII, то в у позивача виникає право на отримання одноразової грошової допомоги. Отже, позивач вважає, що він має повне право на виплату одноразової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Представником Міністерства оборони України, 22.04.2019 року надано до суду відзив на позов (а.с.30-34), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає оскільки вони суперечать суперечать вимогам чинного законодавства. На переконання відповідача позивач звільнений з військової служби 1999 року, тобто до набуття чинності ЗУ “Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" №3597-1V від 04.04.2006 року, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Норми законодавства з 01.01.2007 року вже регулюють правовідносини, які пов`язані із новими юридичними фактами: звільнення особи з військової служби, загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовця чи встановлений йому інвалідності, що сталися після 1 січня 2007 року. Нова ж редакція Закону, яка набрала чинності з 01.01.2014 року у зв`язку із внесеними змінами ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців” №5040-VI від 04.07.2012 року, відповідно поширюється на осіб, в яких виникло право на отримання одноразової допомоги з 01.01.2014 року. Оскільки ОСОБА_1 звільнено 1999 року, інвалідність II групи первинно встановлено 25.03.2008 року, то виплата має здійснюватись згідно з Умовами страхування. Відтак позивач не має права на одноразову грошову допомогу, встановлену ст.16 Закону, за страховим випадком, що стався до 01.01.2007 року. Тому твердження позивача про необхідність застосування відповідачем для розрахунку одноразової грошової допомоги грошового забезпечення за відповідною до займаної ним посаді, в розмірах на день встановлення йому інвалідності є необґрунтованими та не регламентуються нормами постанови КМУ від 28.05.2008 року №499. На день встановлення інвалідності позивач не проходив військову службу.

Представником позивача 24.04.2019 року надано відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.43-44), в якій останній зазначає, що правова позиція відповідача Міністерства Оборони України щодо відсутності у позивача ОСОБА_1 , права на отримання одноразової грошової допомоги не відповідає вимогам відповідних нормативних актів та правовим позиціям, встановленим вищими судовими інстанціями.

Представником Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 08.05.2019 року надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.106-112), в якому останній зазначає, що позовні вимоги, в частині що стосуються Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки є безпідставними та необгрунтованими, зазначені вимоги фактично ґрунтуються на особистих припущеннях, помилкових міркуваннях, які не відповідають вимогам чинного законодавства України. Представник відповідача вважає, що під час вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу слід застосовувати порядок, що діяв станом на дату, яка зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. У даному випадку слід застосовувати установлений законодавством порядок, що діяв на 25.03.2008 року. Зазначену дату - 25.03.2008 року охоплює дія Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499. Відповідач стверджує, що позивач звільнений з військової служби до 10.05.2006 року, а інвалідність йому встановлена до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, таким чином, беручи до уваги вимоги ст.58 Конституції України, ОСОБА_1 , не має підстав на одержання одноразової грошової допомоги. Усі передбачені чинним законодавством України дії з боку уповноваженого у той час органу - Одеського обласного військового комісаріату, посадовими особами Одеського обласного військового комісаріату були виконані в повному обсязі, жодної бездіяльності допущено не було. Також, зазначено, що законодавство України, яким врегульовано питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги не передбачає повторного направлення раніше розглянутої по суті заяви про виплату одноразової грошової допомоги до головного розпорядника коштів.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року судом вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні 12.06.2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача – Міністерства оборони України, проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні 12.06.2019 року, судом, керуючись положеннями ст.250 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до витягу з наказу начальника штабу Південного оперативного командування №024 від 03.02.1999 року підполковника ОСОБА_2 , начальника повітряно-вогневої та тактичної підготовки – старшого інспектора управління авіації, звільнено з військової служби в запас за пунктом 65 підпункту «в» (за станом здоров`я (а.с.11).

Як вбачається з постанови військово-лікарської комісії Південного регіону Міністерства оборони України на підставі протоколу №81 від 04.03.2008 року встановлено, що захворювання підполковника запасу ОСОБА_1 , «НЦД по гіпертонічному типу» пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку (а.с.12).

Позивачу 25.03.2008 року встановлено II групу інвалідності у зв`язку захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії НОМЕР_1 №086187 від 25.03.2008 року (а.с.13).

При повторному огляді позивачу безстроково встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №297389 від 27.03.2017 року (а.с.15).

Позивач, 19.06.2018 року звернувся до Військового комісару Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності та додав до вказаної заяви довідку до акта огляду МСЕК серії 2-18 НОМЕР_2 №086187 від 25.03.2008 року, копію витягу з наказу №024 від 03.02.1999 року, копію постанови ВЛК, копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію сторінок з особової справи.

Зазначену заяву з додатками та висновком Одеського обласного військового комісаріату направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

У вказаному висновку військовим комісаром Одеського обласного військового комісаріату зазначено, що ОСОБА_1 , не має права на одержання зазначеної грошової допомоги, оскільки був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов`язок і військову службу”, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.79).

При цьому, позивачу повідомлено, що документи з висновком щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України та про прийняте Комісією рішення, позивача буде сповіщено (а.с.80).

Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ОСОБА_1 , відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги так, як ОСОБА_1 , звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.81).

Листом від 07.12.2018 року позивача проінформовано про прийняте рішення та направлено витяг з протоколу комісії від 09.11.2018 року №111 (а.с.82).

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, від 01.01.2018 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» за №499 від 28 травня 2008 року (далі Порядок №499).

Відповідно до п.2 ч.2 Порядку №499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження – у розмірі: 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Отже, право на призначення одноразової грошової допомоги виникло у позивача з моменту встановлення інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, а саме з 25.03.2008 року, а тому і розрахунок одноразової грошової допомоги має здійснюватись з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент настання інвалідності.

В свою чергу, довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2008 року встановлено розмір грошового забезпечення за посадою начальника повітряно-вогневої та тактичної підготовки – старшого інспектора управління авіації, яке становить – 4164,60 грн. (а.с.23).

Відповідно до п.2 ч.2 Порядку №499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження – у розмірі: 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Беручи до уваги те, що позивач є особою, звільненою з військовою служби, якому встановлена інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, суд вважає, що позивач має право на виплату йому одноразової грошової допомоги, яка повинна обчислюватися з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення йому групи інвалідності, як це зазначено у вищевказаному Порядку №499.

Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, а також враховуючи, що судом встановлено наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у даному випадку, є саме зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку №499 та ст.16 Закону №2011-ХІІ.

При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Застосування судом зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України.

Вказана правова позиція висловлена Верховним судом в постанові від 29.01.2019 року по справі №336/2660/17

З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що дії відповідача є протиправним, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства Оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та ст.16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене п.32 протоколу від 09 листопада 2018 №111.

Зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва ) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та ст. 16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у сумі 224148,40 грн. та надіслати рішення про призначення одноразової грошової допомоги до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для видання наказу про виплату такої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 21.06.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6);

Відповідач: Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 0487341736, 65044, м.Одеса, вул.Канатна, 35).

Суддя П.П. Марин

.