Рішення № 82536396, 20.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 р. № 400/1393/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Миколаївська, 26, м. Миколаїв, 54018 про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся з позовом до Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (надалі – відповідач або Управління) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі – Закон № 3551);

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2019 рік відповідно до статті 12 Закону № 3551, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що є ветераном війни - учасником бойових дій, в зв`язку з чим, відповідно до статті 12 Закону № 3551, Управління було зобов`язано виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а не в сумі 1 295 грн., що її виплатив відповідач. Відмова Управління у проведенні перерахунку суми допомоги та виплати відповідної різниці стала підставою для звернення позивача до суду.

У відзиві (ар. с. 24-27) відповідач просив відмовити у задоволенні позову та вказав, що у 2019 році у нього не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (надалі – Постанова № 237) встановлено, що у 2019 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціальною захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад. Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання) у таких розмірах: учасникам бойових дій – 1 295 грн. Позивачу було здійснено виплату щорічної разової грошової допомоги у вказаній сумі, тому доводи позивача про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, є безпідставними.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 14.11.2014, позивач є ветераном війни - учасником бойових дій (ар. с. 12).

Управління виплатило позивачу разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 1 295 грн., що відповідає Постанові № 237 (ар. с. 29).

03.05.2019 позивач звернувся до Управління із заявою, в якій, відповідно до статті 12 Закону № 3551, просив провести перерахунок та виплату разової щорічної допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Листом від 07.05.2019 № 1545/09-0202-08 Управління, з посиланням на Постанову № 237, повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку (ар. с. 11).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Законом України від 25.12.1998 № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статтю 12 Закону № 3551 було доповнено частиною такого змісту:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2018 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі – Закон № 107) вказану вище норму була викладено в такій редакції:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом України про Державний бюджет України».

Цю зміну редакції відповідної частини статті 12 Закону № 3551 було визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

З урахуванням цього, позивач вказав, що відповідач мав виплатити разову грошову допомогу у розмірі, що був визначений статтею 12 Закону № 3551 в редакції, що існувала до її зміни Законом № 107.

Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (надалі – Закон № 49) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фонді загальнообов`язкового державного соціального страхування».

Таким чином, із набуттям чинності Закону № 79 Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, виплату якої передбачено статтею 12 Закону № 3551.

Підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 237 Кабінет Міністрів України установив, що у 2019 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», районні органи соціального захисту населення учасникам бойових дій виплачують в сумі 1 295 грн.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правових акта, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 № 4-зп вказав, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступній у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього, Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно до частини п`ятої 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 08.05.2018 у справі № 466/2894/17 Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання, яким чином визначається розмір разової грошової допомоги до 5 травня, застосуванню підлягають норми Закону № 79 та відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Суд також зауважив, що право встановлювати законодавчі обмеження щодо розміру соціальних виплат узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», в якому суд, розглянувши скаргу, зазначив, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Окрім того, в ухвалі від 03.06.2014 у справі «Серебрянський проти України» ,Європейський суд з прав людини також зазначив, що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня перемоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України, чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.

Згідно частино другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Миколаївська, 26, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 03194499) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна