Рішення № 82535507, 21.06.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2060/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області (вулиця Енергетиків, будинок, 72, місто Сєвєродонецьк Луганська область 93400) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий сезон» (вул. Радянська, буд. 42, с. Благовіщенка, Станично-Луганський район, Луганська область, 92603) про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий сезон» (далі-відповідач), в якому позивач просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках, обслуговуючих відповідача на суму податкової заборгованості - 113 250,76 грн.

В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначає, що станом на 08.05.2019 року за ТОВ «Оксамитовий сезон» рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість у сумі - 113 250,76 грн., яка відпрацьована відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України в судовому порядку рішення Луганського окружного адміністративного суду №360/2988/18 від 30.10.2018.

Відповідно до вищевказаного судового рішення ГУ ДФС у Луганській області направлено інкасові доручення до установ банку, якими не погашено в повній мірі податкову заборгованість заявлену в адміністративній справі №360/2988/18.

Згідно витягу з реєстрів рухомого та нерухомого майна та відповідей Головного управління Держспоживслужби в Луганській області №01-11/726 від 06.03.2019 та Територіального сервісного центру №4442 Регіонального сервісного центру в Луганській області, будь яке майно у Відповідача відсутнє.

Враховуючи те, що заходи з погашення податкового боргу, які були здійснені податковими органами не дали позитивного результату, борг добровільно платником податків не сплачено, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 22 травня 2019 року провадження по справі було відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) (а.с. 1-2).

У вказаній ухвалі запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцятиденного строку з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та роз`яснено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідно до частин 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не отримано поштове відправлення з причин незалежних від суду, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про розгляд даної справи.

Станом 21 травня 2019 року відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, включає в себе грошове зобов`язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий сезон» за реєстровано як юридична особа 07.11.2011 Станично-Луганською районною Державною адміністрацією Луганської області за №13821020000018934, перебуває на обліку в Станично-Луганській ДПІ ГУ ДФС в Луганській області (а.с. 43-45).

За відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість у сумі - 113 250,76 грн., яка відпрацьована відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України в судовому порядку рішення Луганського окружного адміністративного суду №360/2988/18 від 30.10.2018.

Рішенням від 30.10.2018 № 360/2988/18 адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий сезон» про стягнення податкового боргу у сумі 117451,39 грн задоволено повністю. Стягнуто кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий сезон» з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий сезон», в дохід Державного бюджету України за податковим боргом з податку на додану вартість за період з 30.12.2015 по 10.02.2017 у загальному розмірі 117451 (сто сімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят одну) гривню 39 копійок, у тому числі: 83085 (вісімдесят три тисячі вісімдесят п`ять) гривень 95 копійок - основного боргу, 4365 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят п`ять) гривень 44 копійки - пені (а.с.12-15).

Відповідно до вищевказаного судового рішення ГУ ДФС у Луганській області направлено інкасові доручення (а.с. 19-21) до установ банку, якими не погашено в повній мірі податкову заборгованість заявлену в адміністративній справі №360/2988/18.

Згідно витяг з реєстру нерухомого майна від 11.03.2019 № 159036656, листа Територіального сервісного центу № 4442 Регіонального сервісного центру в Луганській області від 07.03.2019 № 31/12/4442-272 та відповіді Головного управління Держспоживслужби в Луганській області №01-11/726 від 06.03.2019, будь яке майно у Відповідача відсутнє (а.с. 16-18).

Враховуючи вищенаведене, сума податкового боргу відповідача становить 113250,76 грн., що підтверджується вищенаведеними матеріалами адміністративної справи.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1 статті20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано витяг з реєстру нерухомого майна від 11.03.2019 № 159036656, листа Територіального сервісного центу № 4442 Регіонального сервісного центру в Луганській області від 07.03.2019 № 31/12/4442-272 та відповіді Головного управління Держспоживслужби в Луганській області №01-11/726 від 06.03.2019, відповідно до яких майнові активи у позивача відсутні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 113250,76 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 10.10 гл. 10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 2 та 3 п. 10.10 гл. 10 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Крім того, частиною 4 ст. 48 Закону № 1404-VIII встановлено, що накладений арешт на кошти боржника на певних рахунках, поширюється також на кошти на тих рахунках, що будуть ним відкриті у майбутньому.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах несплаченого податкового боргу в сумі 151417,30 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, а тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати у даному випадку не відшкодовуються.

З огляду на викладене, керуючись статтями 9, 77, 78, 139, 242, 248, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, вулиця Енергетиків, будинок, 72, місто Сєвєродонецьк Луганська область, 93400) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий сезон» (код ЄДРПОУ 379412264, вул. Радянська, буд. 42, с. Благовіщенка, Станично-Луганський район, Луганська область, 92603) про накладення арешту на кошти та інші цінності задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамитовий сезон», що знаходяться у обслуговуючих його банках, на суму податкового боргу в сумі 113250,76 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Тихонов