Рішення № 82535035, 21.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2019 р. справа № 300/1012/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю представника відповідача Кривеня І.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно, в порушення вимог чинного законодавства, прийнято оскаржене рішення, оскільки до закінчення наданого тримісячного строку на виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №29 від 03.01.2019, який, на переконання позивача, повинен обчислюватись з дати отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем винесено оскаржену постанову про накладення штрафу. Окрім цього, при прийнятті вищевказаного рішення державним виконавцем не враховано, що на даний час у Господарському суді Івано-Франківської області перебуває на розгляді заява про перегляд рішення по справі за №909/1190/17 за нововиявленими обставинами і не встановлено наявність та відсутність поважності причин невиконання рішення і обов`язку виконати певні дії лише боржником.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року на підставі даної позовної заяви відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з особливостями, визначеними ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року витребувано в Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області оригінал виконавчого провадження за №58139461.

24.05.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позов, який обґрунтований тим, що оскільки ОСОБА_1 вимоги державного виконавця не виконував, то державним виконавцем постанову про накладення штрафу винесено правомірно.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, позивач подав клопотання про розгляд справи без їх участі .

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, оскільки згідно положень ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України неприбуття в судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності позивача та його представника.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Вказав, що оскільки позивачем не виконано рішення суду, то виконавцем правомірно винесено оскаржену постанову про накладення штрафу. Таким чином вважає, що державний виконавець діяв у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на нижчевикладене.

В судовому засіданні встановлено, що 21.01.2019 року на адресу відповідача надійшла заява про примусове виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області за №29 від 03.01.2019 року про звільнення від будівельних матеріалів та повернення Рогатинській міській раді фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у трьохмісячний термін земельної ділянки, загальною площею 0,0625, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48-49).

Постановою головного державного виконавця Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 22.01.2019 року відкрито виконавче провадження за №58139461 з виконання вищевказаного наказу, копія якої отримана позивачем 24.01.2019 року (а.с.50-51).

Судом встановлено, що 01.02.2019 року відповідачем винесено вимогу виконавця про повідомлення ФОП ОСОБА_2 Б ОСОБА_3 у 10-денний термін стану перебування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та робіт, які проведено на даній земельній ділянці після передачі об`єкта в оренду. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення дана вимога отримана позивачем 02.02.2019 року (а.с.52-53)

22.02.2019 року позивачем було повідомлено державного виконавця про стан земельної ділянки та проведені на ній роботи, та зазначено про ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження і наказом за №29 від 03.01.2019 року (а.с.60).

В судовому засіданні встановлено, що 29.03.2019 державний виконавець направив позивачу вимогу-повідомлення за №2585/12.8-26, в якій вимагав від ОСОБА_1 в строк до 05.04.2019 повідомити державного виконавця про стан виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №29 від 03.01.2019 року.

09.04.2019 ФОП ОСОБА_1 подав державному виконавцю заяву, в якій просив про відкладення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та просив зняти арешт з рахунків, в задоволені якої державним виконавцем відмовлено у зв`язку із тим, що остання була подана без будь-яких документів, які б підтверджували викладене у заяві (а.с. 62).

Надалі державним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду Івано-Франківської області №29 від 03.01.2019 за участю понятих, у присутності інспекторів міської варти встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений 3-місячний строк самостійно не виконав без поважних причин вказаний наказ, у зв`язку із чим складено акт державного виконавця від 23.04.2019 року (а.с. 63).

У зв`язку із цим, 23.04.2019 державний виконавець керуючись статтями 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” виніс постанову про накладення штрафу ВП№58139461 в розмірі 1 700,00 грн. за невиконання рішення суду, якою повторно зобов`язав позивача протягом десяти робочих днів виконати рішення та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с. 65).

Постанова про накладення штрафу від 23.04.2019 ВП №58139461 отримана позивачем 25.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 66).

Суд вважає оскаржену постанову державного виконавця протиправною з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 вищевказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 63 Закону України “Про виконавче провадження”, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.6 ст.26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

В той же час, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження за №58139461 від 22.01.2019 року з виконання вищевказаного наказу, копія якої отримана позивачем 24.01.2019 року, строком її виконання зазначено 3 місяці.

Даний строк державний виконавець визначив, взявши до уваги резолютивну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2018 у справі №909/1190/17 та виданий на підставі нього наказ за №29 від 03.01.2019 року.

Судом встановлено, що вищевказане рішення залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями та набрало законної сили 24.07.2018 року.

Згідно статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Ці положення також відображені у статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З огляду на зазначене, вищезгаданий тримісячний строк слід відраховувати з моменту набрання рішенням суду законної сили, а відтак такий строк закінчився 24.10.2018 року. Окрім цього суд враховує, що відповідно до ст.31 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за №58139461 від 22.01.2019 року протиправно зазначено строк його виконання – 3 місяці.

Окрім того, Законом України “Про виконавче провадження” не визначено момент, з якого слід відраховувати початок 10-денного терміну, встановленого ч.6 ст.26 Закону, що свідчить про наявність прогалини у законодавстві. Не визначений такий строк і в інших нормативно-правових актах України та в постанові про відкриття виконавчого провадження не було вказано про початок перебігу такого строку і самим державним виконавцем.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Разом з тим, згідно прецедентної практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у випадку недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб`єкта (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

Таким чином, виходячи із загального принципу верховенства права та практики Європейського суду з прав людини, на переконання суду, початок 10-денного терміну, встановленого ч.6 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, слід відраховувати з моменту отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, оскільки самим державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження встановлено 3-місячний строк виконання наказу за №29 від 03.01.2019 року, то з урахуванням факту отримання копії даної постанови позивачем 24.01.2019 року, на момент винесення оскарженої постанови про накладення штрафу, даний строк не закінчився, оскільки термін виконання фактично був встановлений ОСОБА_1 до 23.04.2019 року включно.

Згідно ч.1 ст.75 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника лише у разі невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, у встановлений виконавцем строк.

За таких обставин оскаржене рішення є протиправним, як таке, що винесено без передбаченої Законом підстави.

Водночас, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин, суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на кожний аргумент позивача, викладений у позовній заяві, оскільки це не впливає на суть прийнятого рішення у даній справі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова про накладення штрафу винесена державним виконавцем передчасно і підлягає до скасування.

Враховуючи наведене, вимога позивача є обґрунтованою, а тому позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 768,40 грн. судових витрат, понесення яких підтверджується квитанцією АТ "А-Банк" за №МР_АВ270694SIS_7283057 від 06.05.2019 року.

На підставі статті 129-1 Конституції України, ч.1 ст.18, ч.6 ст.26, ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про накладення штрафу від 23.04.2019 року у виконавчому провадженні за №58139461.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесяти вісім) грн. 40 коп. судових витрат.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

відповідач: Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 35065082, вул. Галицька, 40, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000 .

Суддя Гундяк В.Д.