Рішення № 82534912, 18.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. справа № 300/910/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю секретаря судового засідання Ткачука І.М.,

представника позивача - Іванчук Л.Ю.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

свідка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 11.04.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 24.04.2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.04.2019 року за №ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД (а.с. 5-8).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами (а.с. 1-2).

07.05.2019 року представник позивача подав клопотання, в якому просив розгляд даної справи здійснювати з викликом сторін у судовому засіданні (а.с. 29-30).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року задоволено клопотання представника позивача, призначено судовий розгляд у судовому засіданні та визнано обов`язкову явку сторін (а.с. 31-32).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеного інспекційного відвідування посадовими особами відповідача, в тому числі встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в порушення вимог статті 24 КЗпП України допустив до роботи без оформлення трудових відносин найманого працівника ОСОБА_4 . В ході даного інспекційного відвідування посадовими особами відповідача не було взято до уваги, те що ОСОБА_4 знаходилась за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 в якості стажера. З документами, які були складені посадовими особами за наслідками проведеного інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_3 ознайомився тільки після того, як самостійно звернувся до Управління Держпраці в Івано-Франкіській області, де інспектором праці йому було надано їх копії. Серед них була постанова про накладення штрафу №ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 11 квітня 2019 року. Позивач вважає, що він був позбавлений можливості на захист свого права як суб`єкт господарювання, оскільки не був повідомлений про розгляд стосовно нього справи управлінням Держпраці в Івано-Франківській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю. Крім того, представником позивача в судовому засіданні подано додаткові письмові пояснення (а.с.), якими зазначено, що посилаючись на ст. 24, 253 КЗпП України інспекційним відвідуванням управління Держпраці в Івано-Франківській області було встановлено порушення трудового законодавства, а саме допуск ФОП ОСОБА_3 до виконання роботи працівника ОСОБА_4 без оформлення трудового договору, яке стало підставою для винесення оскарженої постанови про накладення штрафу на підставі ст.265 КЗпП. За фактом перевірки управлінням Держпраці складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 8500 грн, який ним сплачено. Представник позивач вважає, що позивача вже притягнуто до відповідальності одного виду, тому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, щоб не допустити подвійної відповідальності.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.05.2019 року. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с. 42-52). Зазначив, що Управлінням Держпраці в період з 15.03.2019 року по 18.03.2019 року проведено інспекційне відвідування позивача. За результатами проведеного інспекційного відвідування виявлені порушення законодавства про працю та складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 18.03.2019 року № ІФ 636/1666/АВ. В даному акті зазначені порушення законодавства про працю, в тому числі встановлено, що ФОП Миндюк В.Т. допустив громадянку ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Також, представник відповідача зазначив, що листом від 01.04.2019 року № 05-07/15-10/2376 позивача повідомлено про призначений на 11.04.2019 року об 11 год. 00 хв. розгляд справи про накладення фінансових санкцій відповідно до ст. 265 КЗпП України за порушення законодавства про працю, яке направлено рекомендованим листом на поштову адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_3 . Дане повідомлення повернулося 06.05.2019р. на адресу відповідача у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Зазначив, що інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_3 проводилося Державною службою України з питань праці, а саме її територіальним органом Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області за процедурою передбаченою Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295. Щодо подвійного притягнення ФОП ОСОБА_3 до одного виду відповідальності вказав, що штрафи, які накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізовує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не є видом юридичної відповідальності, а тому винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.04.2019 року №ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС винесена правомірно. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, покази свідка, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, зазначає наступне.

Згідно статті 16 Конвенції Міжнародної організації № 81 1947 року, ратифікованої Законом № 1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 року, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до наказу Держпраці № 69 від 01.06.2016 року "Про виконання рішення колегії Держпраці від 27.05.2016 року", головні державні інспектори Управління Держпраці в Івано-Франківській області у ході проведення кожної перевірки, незалежно від її характеру (планова чи позапланова) зобов`язані здійснювати нагляд та контроль за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства про працю, зокрема, щодо належного оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати найманим працівникам.

Частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частини першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Статтею 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема згідно частини 10 коментованої статті посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Відповідно до частини 11 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно частини 2 коментованої статті Закону на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань регламентується Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

При цьому, суд не погоджується з твердженнями представника позивача щодо протиправності застосування відповідачем, під час проведення оскаржуваного інспекційного відвідування, норм Порядку № 295 з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, оскільки оскаржувані дії та рішення позивача прийнято до 14.05.2019 року, а у відповідності до вимог ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, в тому числі, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (пп. 1 п. 5 Порядку № 295).

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (п. 8 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п. 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п. 20 Порядку № 295).

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (п. 21 Порядку № 295).

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування (п. 24 Порядку № 295).

У разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису, акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше, ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше, ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п. 26 Порядку № 295).

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”.

Досліджено, що 12.03.2019 року до Управління Держпраці з Урядової гарячої лінії надійшло звернення громадянки ОСОБА_5 , в якому зазначалося, що ФОП ОСОБА_3 порушує її трудові права, а саме: відмовляється виплачувати кошти за листами тимчасової непрацездатності з 13.02. 2019 року по 11.03.2019 року (а.с. 54).

14.03.2019 року до Управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшов телефонний дзвінок щодо неоформлених трудових відносин з найманим працівником у ФОП ОСОБА_3 , який здійснює свою підприємницьку діяльність в продовольчому магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дані обставини відповідач підтверджує службовою запискою головного державного інспектора ОСОБА_2 (а.с. 57).

Суд критично оцінює інформацію, яка зазначена в даній службовій записці, оскільки в даному документі відсутня дата його складання та реєстраційний номер.

Крім того, з метою розгляду звернення ОСОБА_5 від 12.03.2019 року, на підставі пп. 1 п. 5 Порядку №295 відповідачем винесено наказ від 14.03.2019 року №396-Д (а.с. 58). В даному наказі відсутня будь-яка інформація про те, що інспекційне відвідування проводиться також на підставі вищенаведеної службової записки головного державного інспектора ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні, як свідок, головний державний інспектор Білоголовський О.І. в своїх поясненнях з приводу складення даної службової записки був не переконливий та вказав, що особа, яка телефонувала свого прізвища не назвала. Однак, інформація службової записки стала також підставою для інспекційного відвідування. Чому не має дати та реєстраційного номера на службовій записці, та чому про її існування не має жодної інформації у наказі від 14.03.2019 року №396-Д та матеріалах перевірки пояснити нічого не зміг.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до абзацу 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Дане положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Як свідчить наказ про проведення перевірки, перевірку ФОП Миндюка В.Т. проведено на предмет додержання вимог законодавства про працю та в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками та поза межами питань зазначених в скарзі Івасюти, яка просила перевірити тільки питання законності відмови позивача виплачувати кошти за листами тимчасової непрацездатності з 13.02. 2019 року по 11.03.2019 року.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року.

Однак, як встановлено судом, на підставі наказу від 14.03.2019 року №396-Д відповідачем видано направлення від 14.03.2019 року №04-13/15-10/1911, яке вручено особисто позивачу 15.03.2019 року (а.с.59).

Також, 15.03.2019 року інспектором праці Білоголовським О.І. складено та вручено позивачу вимогу про надання/поновлення документів №1Ф636/1666/ПД, якою ФОП ОСОБА_3 зобов`язано надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування у строк до 15 год. 30 хв., яку позивач отримав 15.03.2019 року, що підтверджується його підписом (а.с. 60).

Посадовими особами управління Держпраці в період з 15.03.2019 року по 18.03.2019 року проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог законодавства про працю. За результатами проведеного інспекційного відвідування виявлені порушення законодавства про працю та складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 18.03.2019 року № ІФ636/1666/АВ (а.с. 61-64).

Так, серед інших виявлених порушень, що стосуються працівника ОСОБА_5 , які судом не досліджуються, оскільки не є предметом оскарження, в розділі III Акта інспекційного відвідування зафіксовані допущені ФОП ОСОБА_3 порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, відповідно до вимог якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В ході інспекційного відвідування 15.03.2019 року за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 буд. 46, м. Івано-Франківськ) встановлено, що станом на 15 год. 02 хв. на робочому місці перебувала ОСОБА_4 .

Також, відповідачем встановлено порушення вимог статті 253 КЗпП України. Зокрема, в акті зазначено, що особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Однак, інспекційним відвідуванням у ФОП ОСОБА_3 встановлено, що ним допущено до виконання обов`язків продавця без укладення трудового договору ОСОБА_4 . Таким чином, позивач не забезпечив право ОСОБА_4 на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з наданим поясненням ОСОБА_4 від 15.03.2019 року (а.с. 71) встановлено, що ОСОБА_4 стажується у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . У поясненні ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зазначено, що дана особа стажується на посаду продавця з 11.03.2019 року (магазин «Форнетті»). Нею зазначено, що трудовий договір не укладала, заробітну плату не отримувала. Стажується з 08:00 по 19:00 год.

Суд констатує, що жодних договорів про стажування на посаду продавця між позивачем та громадянкою ОСОБА_4 не надано у ході інспекційного відвідування. Доводи позивача про те, що договір стажування був в наявності під час інспекційного відвідування на робочому місці не відповідає дійсності та спростовується тим, що позивач не надав його на вимогу інспектора праці 15.03.2019 року. Крім того, договір стажування №01/19 від 14.03.2019 року наданий інспектору праці додатком до заперечення на акт інспекційного відвідування №ІФ636/1666/АВ від 18.03.2019 року. Наявність договору стажування під час інспекційного відвідування спростовується і тим, що у поясненні громадянка ОСОБА_4 зазначила, що стажується у позивача з 11.03.2019 року, а в договорі, який надано до зауваження на акт вказано початок стажування 14.03.2019 року.

Також, 18.03.2019 року інспектором праці, що здійснював інспекційне відвідування, складено протокол про адміністративне правопорушення № ІФ636/1666/АВ/П/ПТ, який надіслано на розгляд Івано-Франківського міського суду (а.с. 67-69).

Судом встановлено, що позивач відмовився підписувати Акт інспекційного відвідування від 18.03.2019 року № ІФ636/1666/АВ (а.с. 70), в зв`язку із чим примірники акта та протоколу направлено об`єкту відвідування для підпису рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення 19.03.2019 року, якен вручено адресату 22.03.2019 року (а.с. 65-66).

Факт отримання ОСОБА_3 вказаних акта та протоколу підтверджується і тим, що 26.03.2019 року позивачем подані зауваження до Акта від 18.03.2019 року № ІФ636/1666/АВ (а.с. 72-77).

На зауваження до даного акта інспекційного відвідування 28.03.2019 року головним державним інспектором праці Білоголовський О.І. надано відповідь, якою у задоволенні зауважень відмовлено у зв`язку з їх недостатньою обґрунтованістю (а.с. 78).

Крім того, 28.03.2019 року ФОП ОСОБА_3 внесено припис про усунення виявлених порушень від 28.03.2019 року № ІФ636/1666/АВ/П (а.с. 79-80).

Встановлено, що два примірники припису та відповідь на заперечення, у зв`язку з неможливістю особистого вручення позивачу, направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу об`єкта відвідування та вручено особисто позивачу 29.03.2019 року (а.с. 81-84).

08.04.2019 року на адресу Управління Держпраці в Івано - Франківській області ФОП ОСОБА_3 подано відповідь про виконання припису від 28.03.2019 року № ІФ636/1666/АВ/П (ас. 87-92). До даної відповіді позивачем долучені підтверджуючі документи, які свідчили про те, що пункти припису виконані та виявлені порушення усунуті в строк зазначений у приписі.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3 виконав припис про усунення виявлених порушень № ІФ636/1666/АВ/П від 28.03.2019 року повністю та у встановлений строк, що представниками сторін не заперечується.

З врахуванням досліджених доказів та встановлених обставин, твердження позивача, викладені ним у позовній заяві стосовно того, що він не отримував листи з актом інспекційного відвідування №1Ф636/1666/АВ від 18.03.2019 року та припис про усунення виявлених порушень №ІФ636/1666/АВ/П від 28.03.2019 року не відповідають дійсності.

В подальшому, за результатами розгляду матеріалів інспекційного відвідування заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 27.03.2019 року № ІФ636/1 666/АВ/П/ГП/ТД (а.с. 93).

При цьому, листом від 01.04.2019 року № 05-07/15-10/2376 позивача повідомлено про призначений на 11.04.2019 року об 11 год. 00 хв. розгляд справи про накладення фінансових санкцій відповідно до ст. 265 КЗпП України за порушення законодавства про працю, яке направлено рекомендованим листом на поштову адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_6 В ОСОБА_7 Т. Дане повідомлення повернулося 06.05.2019р. на адресу відповідача у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Суд констатує, що повідомлення позивачу надіслано 02.04.2019 року на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 94-96). Фактичне неотримання цього рішення адресатом не залежить від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.

Встановлено, що позивач 11.04.2019 року на розгляд справи не прибув, свого уповноваженого представника не направив, тому, за результатами розгляду справи про накладення штрафу, відповідно до п. 2 Порядку № 509, на підставі акта інспекційного відвідування від 18.03.2019 року № 636/1666/АВ та доданих до нього матеріалів, за порушення законодавства про працю, а саме: ч. З ст. 24 КЗпП України, ст. 253 КЗпП України, відповідальність за які передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, заступником начальника Управління Держпраці винесено постанову від 11.04.2019 року № ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 в розмірі 125 190 (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень (а.с. 97).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, також з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до ч.3 ст.41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за ч.2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 року.

Вищезазначений Закон передбачав введення ст. 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість, ст. 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто, ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому, одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП України і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд звертає увагу, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору ФОП ОСОБА_3 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 року (а.с. 125). Застосоване стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн ФОП ОСОБА_3 27.12.2018 року сплатив відповідно до квитанції № 12-2068К (а.с. 126).

Накладення на нього штрафу за те саме правопорушення такою ж постановою Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 11.04.2019 року №ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.12.2018 року у справі № 814/2156/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначеного суд приходить висновку, що постанова від 11.04.2019 року № ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на позивача у розмірі 125190 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено та позивачем підтверджено порушення вимог трудового законодавства в частині не укладення трудового договору з працівником, в той же час, враховуючи, що позивачем понесено відповідальність за скоєне правопорушення та з метою уникнення подвійної відповідальності, оскаржену постанову слід визнати протиправною та скасувати.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1921 грн, згідно з квитанцією № 340 від 19.04.2019 року (а.с. 3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 11.04.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 Тимофійович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 ;

Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625), вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 21 червня 2019 р.