Рішення № 82534909, 19.06.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2218/19

Провадження № 2/242/824/19

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря Каменської А.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював у відповідача з 23 листопада 2010 року. 05 жовтня 2018 року його було звільнено у зв`язку з невиконанням умов колективного договору (несвоєчасною виплатою заробітної плати) з виплатою вихідної допомоги у розмірі 3-місячного середнього заробітку. Повний розрахунок з ним було проведено лише 21 березня 2019 року. Тому просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 97102,20 гривень.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22 квітня 2019 року відкрито провадження у справі.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяву, в якій просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Відповідач ДП «Селидіввугілля» 03 червня 2019 року надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на позивача не розповсюджується вимоги ст. 116 КЗпП України, оскільки позивача, відповідно до наказу № 1050-к від 05 жовтня 2018 року, було звільнено 05 жовтня 2018 року та 05 жовтня 2018 року він не працював, позивач не звертався до відповідача з заявою про розрахунок, зазначив, що тільки після письмового звернення позивача на нього розповсюджуються вимоги ст.. 116 КЗпП, тому вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку не підлягають задоволенню.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яким врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 23 листопада 2010 року по 05 жовтня 2018 року, що встановлено з копії трудової книжки ОСОБА_1 05 жовтня 2018 позивач звільнений у зв`язку з невиконанням відповідачем умов колективного договору (несвоєчасною виплатою заробітної плати) з виплатою вихідної допомоги у розмірі 3-місячного середнього заробітку. (ч. 3 ст. 38 КЗоТ України). (а.с. 4-5)

Відповідно до довідок № 1-712 від 19 березня 2019 року та № 1-713 від 19 березня 2019 року, виданих ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», позивач працював на підприємстві відповідача в період з 23 листопада 2010 року по 05 жовтня 2018 року, при звільненні станом на 05 жовтня 2018 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 51178,59 грн. та станом на 21 березня 2019 року заборгованість по заробітній платі виплачена. Середньоденний заробіток до звільнення ОСОБА_1 складає 622,45 грн.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Позивачем надано розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 97102, 20 гривень, однак суд не погоджується з ним та вважає, що на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки з розрахунку при звільненні в розмірі 71581,75 гривень, виходячи з наступного розрахунку.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні суд розрахував наступним чином.

Відповідно до довідки № 1-172 від 19 березня 2019 року зазначено, що позивач дійсно працював на ВП «Шахта «Україна» в період з 23 листопада 2010 року по 05 жовтня 2018 року та його середньоденний заробіток складає 622,45 гривень.

Згідно листів від 19 жовтня 2017 року № 224/0/103-17/214 остання редакція від 19 жовтня 2017 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 році» та від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 році», станом на 19 березня 2019 році кількість днів затримки виплати заробітної плати складає 115 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що підлягає стягненню, складає: 622,45 гривень середньоденної заробітної плати х 115 дня = 71581,75 гривень.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 06 жовтня 2018 року по день повного розрахунку, тобто по 21 березня 2019 р. у розмірі 71581,75 грн.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що на позивача не розповсюджується ст. 116 КЗпП, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах Закону.

Належних та допустимих доказів, щодо поважності причин несвоєчасної виплати позивачу належних сум при звільненні у встановлений законом строк, відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне документально підтверджені витрати позивача на сплату судових витрат у розмірі 768 грн. 40 коп. покласти на відповідача, пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено. З урахуванням вказаних вимог закону з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 566 грн. 35 коп. (71581,75/97102,20)*100%=73,71; 768,40*73,71% =566,38 грн.).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426252 місце знаходження 85400 Донецька область м. Селидове вул. К.Маркса будинок 41 а) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН № НОМЕР_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненніпочинаючи з 06 жовтня 2018 року по 21 березня 2019 року в сумі 71581 (сімдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна) гривня 75 копійок, з вирахуванням обов`язкових платежів та податків.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426252 місце знаходження 85400 Донецька область м. Селидове вул. К.Маркса будинок 41 а) судовий збір на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН № НОМЕР_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) в розмірі 566 (п`ятсот шістдесят шість) гривень 35 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку в розмірі 25520 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень 45 копійок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя