Рішення № 82534614, 20.06.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2019 року м. Ужгород№ 260/427/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати протиправною відмову Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, викладену в листі від 21.03.2019 р. №2640/02, щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував її чоловік ОСОБА_2 на момент смерті - 01 жовтня 2018 року; 2) зобов`язати Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яку отримував її чоловік ОСОБА_2 на момент смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку зі смертю чоловіка звернулася до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання, додавши при цьому всі необхідні документи. Проте орган Пенсійного фонду відмовив у виплаті такої у зв`язку з тим, що виплата допомоги на поховання суддів у відставці, які перебували на обліку, як отримувачі довічного грошового утримання та померли, здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду. Таку відмову відповідача вважає протиправною та такою, що порушує норми Конституції України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У поданому до суду відзиві на позовну заяву №3699/08 від 15.04.2019 р. відповідач у задоволенні позову просив відмовити. Зокрема, звертає увагу суду на те, що померлий ОСОБА_2 право на пенсію, передбачене Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не реалізував, оскільки отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення та характеризується особливостями правового регулювання й фінансування. Зокрема, нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Ради суддів України №62 від 16.09.2016 р., визначено, що компенсація витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів здійснюється безпосередньо судом або відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України. З огляду на зазначене вважає, що у позивача відсутнє право на отримання допомоги на поховання, визначеної ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

19 квітня 2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої з мотивами обґрунтування відповідачем своїх заперечень проти позову не погоджується. Зокрема, зазначає, що виходячи із системного аналізу судової практики, суди неодноразово вказували, що пенсія та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Вважає, що право позивача на отримання допомоги на поховання на час настання смерті чоловіка стало залежним від місця роботи на посаді судді, що призвело до ситуації, в якій вона фактично залишається позбавленою права на отримання допомоги на поховання тільки на тій підставі, що ОСОБА_2 була призначена пенсійна виплата згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

25 квітня 2019 року Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області подало до суду заперечення №3940/08 від 23.04.2019 р, в якому наполягає на тому, що довічне грошове забезпечення судді у відставці не є видом пенсійних виплат, не належить до сфери пенсійного забезпечення, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, а тому в позивача відсутнє право на отримання допомоги на поховання, передбаченої ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) з 18.10.1986 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження (арк. спр. 13).

ОСОБА_2 був суддею у відставці та отримував довічне грошове утримання судді у відставці, що не заперечується сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, свідченням чого є копія свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 , наявна в матеріалах справи (арк. спр. 12).

13 березня 2019 року у зв`язку зі смертю чоловіка – ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Ужгородське ОУ ПФУ Закарпатської області) із заявою про виплату одноразової допомоги на поховання (арк. спр. 11).

Листом №2640/02 від 21.03.2019 р. Ужгородське ОУ ПФУ Закарпатської області повідомило ОСОБА_1 про те, що виплата допомоги на поховання суддів у відставці, які перебували на обліку, як отримувачі довічного грошового утримання, та померли, не здійснюється органами Пенсійного фонду України. Окрім того, роз`яснено, що компенсація витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі, суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуються виконавцю волевиявленням померлого, у межах видатків, передбачених для судів у Державному бюджеті на відповідний рік (арк. спр. 10).

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, вважаючи її такою, що порушує передбачене законодавством соціальне право сім`ї померлого, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду виплати допомогу на поховання померлого судді у відставці.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі – Закон №1058-IV), у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Отже, норми ст. 53 Закону №1058-IV передбачають виплату особам, що здійснювали поховання пенсіонера, органом Пенсійного фонду України допомоги на поховання.

Пенсіонером, в розумінні Закону №1058-IV, є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Разом з тим, ОСОБА_2 на момент смерті мав статус «судді у відставці» та отримував довічне грошове утримання.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості (рішення від 03.06.2013 р. №3-рп/2013, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008).

Статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці регламентується нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон №1402-VIII).

Нормами ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно ч. 5 ст. 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивач не заперечує того факту, що ОСОБА_2 пенсію на умовах, визначених Законом №1058-IV, не отримував.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує виключно тим, що норми Закону №1058-IV не містять застережень щодо виплати особам, які здійснили поховання померлого пенсіонера, який отримував щомісячне довічне грошове утримання, допомоги на поховання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України судді у відставці надано особливий статус, в порівнянні з іншими особами, що отримують пенсію за нормами Закону №1058-IV, що передбачає особливий порядок його правового регулювання та матеріального забезпечення, та є гарантією конституційно встановленого принципу незалежності судді.

Незалежність судді, відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 48 Закону №1402-VIII, забезпечується, в тому числі, окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом.

Законодавчі норми, що регулюють питання забезпечення діяльності судів, гарантують компенсацію витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці (ч. 7 ст. 150 Закону №1402-VIII).

Механізм компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, визначено Порядком, затвердженим рішенням Ради суддів України №62 від 16.09.2016 р. (далі – Порядок).

Так, зокрема, п. 4 Розділу ІІІ Порядку передбачено, що витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого.

Відповідно до п. 5 Розділу ІІІ Порядку, якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання може здійснюватися чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі II цього Порядку (п. 6 Розділу ІІІ Порядку).

Нормами п. 7 розділу IV Порядку встановлено, що компенсація здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду.

Зазначені положення кореспондуються з нормами п. 7 ст. 150 Закону №1402-VIII, відповідно до яких головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.

При цьому функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду, здійснює, згідно п. 2 ч. 3 ст. 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України.

Суд зауважує, що до 20 березня 2017 року Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 р. (в редакції від 26.03.2013 р.) передбачав можливість виплати органом Пенсійного фонду України допомоги на поховання особи, яка одержувала щомісячне довічне утримання, у розмірі двомісячного щомісячного довічного утримання, яке склалося на момент смерті (п.п. 4.10-4.13 Розділу ІV Порядку).

Проте, Постановою правління Пенсійного фонду України №5-1 від 20.03.2017 р. до зазначеного порядку були внесені зміни шляхом виключення п.п.4.10-4.13 Розділу ІV.

З викладеного вбачається, що законодавцем для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці, встановлено інші соціальні гарантії, ніж ті, що передбачені Законом №1058-IV для пенсіонерів, а тому суд вважає, що відмова Ужгородського ОУ ПФУ Закарпатської області у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі смертю її чоловіка є правомірною.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ст. 241, 243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

СуддяР.О. Ващилін