Ухвала суду № 82534408, 13.06.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №263/1420/19

Провадження№ 1-кп/266/249/19

УХВАЛА

13.06.2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Курбанової Н.М.,

за участю секретаря – Макогон С.Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018050000000738 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя, Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, працюючого директором ДУ «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Маріуполя, Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, працюючого заступником директора ДУ «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія», маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, -

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор – Лимарєва Є.О.,

захисники – Черкас В.М., Найдьонова Л.М., Мироненко О.О., Продун Г.М.,

обвинувачені – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заявник (власник майна) - ОСОБА_3 .

ВСТАНОВИВ:

11.02.2019 року до Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018050000000738 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які обвинувачуються у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

12.02.2019 року ухвалою суду було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду по справі на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає, кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду м. Маріуполя .

Заслухавши прокурора, захисників, обвинувачених, вивчивши обвинувальний акт, суд прийшов до висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.

Дане кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду міста Маріуполя Донецької області на підставі ухвали Донецького апеляційного суду від 04.02.2019 року.

Під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, підстави для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України, відсутні.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.4-8 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України, немає.

Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Підстав для проведення судового розгляду в закритому провадженні немає.

Визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

За таких обставин є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Захисником Продун Г.М. в судовому засіданні заявлено клопотання про об`єднання матеріалів даного кримінального провадження №42018050000000738 від 13.12.2018р. відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.368 ч.3 КК України з матеріалами кримінального провадження №42018050000000739 від 13.12.2018р. відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується за ст.369 ч.3 КК України, яке знаходиться у провадженні судді Приморського районного суду м. Маріуполя Пантєлєєва Д.Г., в одне провадження, так як вказані кримінальні правопорушення вчинені у співучасті ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Прокурор заперечував проти задоволення вказаного клопотання, захисники та обвинувачені зазначене клопотання підтримали у повному обсязі.

Вирішуючи клопотання захисника Ткаченка В.С. – Продун Г.М. про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень в одне провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

В провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018050000000738 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які обвинувачуються у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім того, в провадженні Приморського райсуду м. Маріуполя знаходиться кримінальне провадження №42018050000000739 відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується за ст.369 ч.3 КК України.

Таким чином, зазначені кримінальні провадження стосуються декількох осіб, що підозрюються у вчинені різних кримінальних правопорушень, тому не можуть бути предметом одного судового провадження та об`єднанню не піддягають.

26.02.2019 року до Приморського районного суду міста Маріуполя надійшла заява ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про скасування арешту майна.

В обґрунтування заяви заявники зазначили, що їм стало відомо про те, що 23.05.2018 року в автомобілі «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був проведений обшук, в ході якого було вилучено грошові кошти в сумі 2200 евро, 6500 доларів США, 15500 гривень. Під час складення протоколу обшуку адвокатом заявлено, що кошти, які вилучені в ході обшуку автомобіля, не вказані в ухвалі про дозвіл на обшук та не належать ОСОБА_1 . Під час проведення обшуку їх зять ОСОБА_1 знаходився в лікарні, в яку його доставила «швидка» допомога. Він сказав адвокату, що в автомобілі «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 є кошти, але вони йому не належать, а належать їм, саме тому адвокат відобразив цей факт у протоколі обшуку. Вказані грошові кошти не мають відношення до кримінального провадження, а є їх власними заощадженнями, які вони заробили за свою трудову діяльність, і з метою збереження коштів, залишили своєму зятю ОСОБА_1 на зберігання, так як виїджали з міста Маріуполя до м. Києва у гості до доньки. Ухвалою Жовтневого районного суду від 15.06.2018 року на майно, вилучене під час обшуку авто «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 КС на їх грошові кошти в сумі 2200 евро, 6500доларів США, 15500 гривень, було накладено арешт. Вони є людьми похилого віку, потребують лікування, оздоровлення, мають невелику пенсію і дані заощадження планували використовувати для власних потреб та лікування, тому просять скасувати арешт майна, накладений ухвалою Жовтневого районного суду від 15.06.2018 року, в часті арешту майна, яке належить їм, а саме: грошових коштів в сумі 2200 евро, 6500 доларів США, 15500 гривень.

Власник майна ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлене клопотання підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у заяві, просила скасувати арешт, накладений на грошові кошти, які належать їй та її чоловіку.

Заявник ОСОБА_5 надав суду заяву, в якій просив розглянути заяву про скасування арешту , накладеного на грошові кошти, без його участі.

Прокурор заперечував проти скасування арешту майна на грошові кошти, зазначивши, що хоча зазначені грошові кошти не є предметом неправомірної вигоди, але були вилучені в ході обшуку в автомобілі, яким користувався ОСОБА_6 , та заявники не довели, що ці кошти є їх особистою власністю. Просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Захисник Мироненко О.О. клопотання про скасування арешту майна підтримав, оскільки вилучені гроші не є предметом неправомірно отриманої вигоди, і не належать ОСОБА_1 .

Захисник Найдьонова клопотання про скасування арешту майна підтримала, оскільки кошти до неправомірно отриманої винагороди ніякого відношення не мають, і не належать ОСОБА_1 Автомобіль, в якому були вилучені кошти ОСОБА_1 не належить. Ухвалою суду про обшук дозволено провести обшук для вилучення предметів, які мають відношення до неправомірної вигоди, а дані кошти відношення до неправомірної вигоди не мають.

Захисник Продун Г.М. клопотання по скасування арешту майна, а саме грошових коштів підтримала, оскільки вказані грошові кошти належить заявникам, які збирали їх з 90х років.

Захисник Черкас В.М. підтримав думку захисників щодо скасування арешту майна грошових коштів, які належать третім особам.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання про скасування арешту з грошових коштів та зазначив, що автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , йому не належить, власником автомобіля є інша особа. Грошові кошти, які були вилученні у вказаному автомобілі, належали не йому, а батькам його жінки. Вони особи похилого віку, зібралися їхати до м. Києва у гості до доньки та попросили його зберегти їх гроші, так як боялися, що їх можуть вкрасти. Він не знав, скільки грошей було у пакеті, він пакет поклав до себе у сумочку та залишив у машині. Під час обшуку він особисто не вспів зауважити, що зазначені гроші належить не йому, так як його забрала «швидка» допомога, але про вказане в протоколі обшуку зазначив його адвокат, який залишився далі при проведенні обшуку.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання про скасування арешту майна на грошові кошти.

Допитавши учасників судового розгляду, докази, якими обґрунтовується клопотання, суд прийшов до наступних висновків..

Відповідно до ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

У відповідності до ч. 2 ст. 174 КПК України - арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 15.05.2018 року в рамках кримінального провадження № 42016050000001143 надано дозвіл на обшук в автомобілі «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_1 , з метою відшукання та влучення предмету раніше отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 42018050000000738 ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України та грошові кошти, які , на думку досудового слідства, є предметом неправомірної вигоди, були вилученні в ході обшуку, згідно ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області, крім того в ході обшуку було вилучено інше майно.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15.06.2018 року накладено арешт на майно, вилучено в ході обшуку в автомобілі «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме: 100грн. – УМ 1001011, талони на паливно-мастильні матеріали у кількості 148 шт., мобільний телефон «Iphone», у чорному чехлі, 2200 ЄВРО (купюрами 50 Євро-44 шт), пачка грошей з фрагментом паперу - 2500 доларів США (купюрами 50 доларів США-42 шт, 4 купюри номіналом 100 доларів США), пачка грошей з фрагментом паперу з написом 4000 доларів США (купюри номіналом - 100 доларів США у кількості 40 шт), мобільний телефон "НОКІА" сріблястого кольору, 10 ЄВРО - 1 купюра, 2 банківськи картки "ПУМБ", 3300 гривень (купюрами номіналом 100 грн-33 шт), аркуші паперу з записами, талони на паливо "Паралель" - 3 шт, гроші:номіналом 50 грн-8 шт, 20 грн-20 шт, 10грн-10 шт, 5 грн-5 шт, 2 грн-3шт, 1 грн-8 шт, пачка грошей номіналом 500грн-31 шт, картка "Фішка", 1 долар США, 2 купюри номіналом 2 долара США, 1 купюра номіналом 200 рублів РФ, 4 купюри номіналом 500 рублів РФ.

Заявники Тирченко, в обґрунтування клопотання , надали суду копії трудових книжок, записи в яких підтвердили наявність великого трудового стажу обох заявників, а також докази наявності відкритих у 90-х роках валютних рахунках у банках, а також наявність валютних коштів на рахунку банку та зазначені обставини заслуговують на увагу.

В той час стороною обвинувачення зазначені обставини не спростовано та не доведена належність спірних коштів ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено, що грошові кошти : 2200 євро, 6500 доларів США, 15500 гривень, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15.06.2018 року, є предметом злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , або належать йому на праві особистої приватної власності, таким чином арешт, накладений на зазначені грошові кошти, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Захисником Мироненко О.О. в судовому засіданні заявлено клопотання про часткове скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25.05.2018р. щодо арешту закордонного паспорту на ім`я ОСОБА_1 , оскільки такий арешт є незаконним. ОСОБА_1 декілька разів виїжджав до міста Києва, т.я. там періодично мешкає його родина, про що він кожного разу звертався за наданням дозволу до слідчого.

Прокурор заперечував проти часткового скасування арешту, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25.05.2018р, зазначивши на небгрунтованність зазначеного клопотання.

Захисник Продун Г.М. підтримала клопотання захисника Мироненко О.О. та зазначила, що прокуратура незаконно утримує закордонний паспорт ОСОБА_1 , зазначений закордонний паспорт є посвідченням особи та не є предметом злочину, не несе жодної доказової бази.

Захисник Найдьонова Л.М. підтримала клопотання захисника Мироненко О.О.

Захисник Черкас В.М. клопотання по часткове скасування арешту підтримав, зазначивши, що відсутні законні підстави для утримання закордонного паспорту, так як закордонний паспорт не підлягає вилученню, за виключенням утримання під вартою особи. Закордонний паспорт може бути вилучений лише у випадку, коли він є доказом у кримінальному провадженні.

Обвинувачені підтримали думку захисників .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25.05.2018 року було накладено арешт на майно, вилучено в ході обшуку, в тому числі і на закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_7 .

Майно, на яке накладається арешт, повинно відповідати критеріям, зазначеним у ст.170 КПК України, а саме воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_1 , на який накладено арешт , вказаним критеріям не відповідає, є документом, який посвідчує особу та не може бути вилучений у фізичної особи крім випадків, встановлених законом.

При таких обставинах суд приходить до висновку , що клопотання захисника Мироненко О.О. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за викликом; не відлучатися із м. Маріуполя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; здати на зберігання закордонний паспорт, оскільки строк запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, застосований ухвалою Донецького апеляційного суду сплив, а ризики, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, обвинувачений скоїв тяжкий злочин за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, та з огляду на вірогідність незаконного впливу на свідків..

Захисник Мироненко О.О. заперечував проти обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, зазначивши, що попередній запобіжний захід у виді особистого зобов`язання закінчився у середині грудня 2018 року та більше не продовжувався. Після закінчення дії запобіжного заходу ОСОБА_1 жодного разу не запізнився на судові засідання, жодних доказів тиску на свідків не має, як і відсутні докази ризиків, які є підставою для обрання запобіжного заходу. ОСОБА_1 виконує всі процесуальні обов`язки, не маючі запобіжного заходу , без дозволу слідчого та суду не відлучався з міста Маріуполя на лікування, тому законні підстави для обрання запобіжного заходу відсутні. Також у клопотанні не зазначена мета обрання запобіжного заходу, а саме клопотання має численні процесуальні порушення. Крім того, прокурор тільки в судовому засіданні зазначив які обов`язки просить покласти на ОСОБА_1 , при цьому зазначивши, що ОСОБА_8 повинен здати закордонний паспорт на зберігання до відповідних органів, та поставити суд до відома, що на закордонний паспорт накладено арешт та він і так зберігається у прокурора.

Захисник Продун Г.М. заперечувала проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_1 не порушує жодні вимоги процесуального законодавства, а клопотання прокурора складено не вірно, з численними порушеннями, без зазначення покладення обов`язків на ОСОБА_1 .

Захисник Найдьонова Л.М проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 заперечувала, оскільки відсутні ризики, які є підставою для такого обрання.

Захисник Черкас В.М. проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_1 заперечував, оскільки прокурором не надано суду жодного доказу обґрунтованого обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді запобіжного зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисників та Ткаченко В.С.

Суд, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного захід у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_1 , дійшов наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження суд має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що прокурором доведено п.1 ч.1. ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_1 , але не доведені обставини, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор.

За таких обставин, з урахуванням практики ЄСПЛ щодо того, що сама суворість можливого покарання не свідчить про наявність ризику переховування від суду, суд приходить до висновку, що відсутні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, і прокурором їх наявність не доведена.

Крім того, суд звертає увагу, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст.. 184 КПК України, в клопотання не зазначено які саме обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, прокурор просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 та з яких підстав, до клопотання не додано матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

При таких конкретних обставинах клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.314-317, 177, 179, 184, 194 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018050000000738 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які обвинувачуються у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області на 21червня 2019 року о 12 годині 00 хвилин.

Проведення судового розгляду кримінального провадження буде здійснено суддею одноособово.

Викликати в судове засідання прокурора, обвинувачених, захисників.

У задоволенні клопотання захисника Продун Г.М. про об`єднання матеріалів кримінального провадження №42018050000000738 від 13.12.2018р. відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.368 ч.3 КК України з матеріалами кримінального провадження №42018050000000739 від 13.12.2018р. відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується за ст.369 ч.3 КК України, в одне провадження- відмовити.

Клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пор скасування арешту майна – задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Жовтневого районного суду Донецької області від 15.06.2018 року, в частині арешту майна, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а саме: грошових коштів в сумі 2200 (дві тисячі двісті) євро, 6500 ( шість тисяч п`ятсот) доларів США, 15500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень та які зберігаються у відділенні Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" "Регіональний центр у м.Маріуполь", МФО 334851.

Частково скасувати арешт майна, накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 травня 2018 року, а саме на закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_10 , зобов`язавши прокурора повернути його ОСОБА_1 .

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення на ОСОБА_1 зобов`язань, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Курбанова Н. М.