Рішення № 82534329, 21.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/5717/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області (код ЄДРПОУ 03192750, вул. Свято-Миколаївська, 136, смт. Народичі, Житомирська область, 11401) про стягнення індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області індексацію грошової компенсації за період з 2009 по 2018 роки за втрачене домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 50 823,54 грн;

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови Народицького районного суду Житомирської області від 21.12.2007 зобов`язано комітет Народицької селищної ради прийняти на баланс належне ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_2 .

Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі №2-а-2571/18 зобов`язано управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області поставити ОСОБА_2 на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_2 в сумі 99 654,00 грн.

Право на компенсацію вартості домоволодіння відповідно до вказаної постанови було визначено за батьком позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , позивач, ОСОБА_1 , як спадкоємець звернулась до Народицької Державної нотаріальної контори та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом в розмірі 1/3 частки всього спадкового майна, тобто 33 218,00 грн компенсації вартості домоволодіння АДРЕСА_2 .

За твердженнями позивача, вказана компенсація на момент подання позовної заяви отримана не була.

Наголошує, що з моменту постановлення на чергу вартість житлового фонду не індексувалась, проте існують інфляційні процеси, саме тому просить стягнути інфляційні нарахування на суму компенсації за втрачене домоволодіння у зв`язку з порушенням строків виплати зазначеного виду компенсації.

Позивач зазначає, що зверталась із відповідною заявою про виплату компенсації за втрачене домоволодіння до відповідача, однак, управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації повідомило, що вона дійсно перебуває на черзі для отримання компенсації у сумі 33 218,00 грн, проте кошти не нараховані у зв`язку з відсутністю фінансування.

На думку позивача, вказана відмова є протиправною, а вона має право на отримання виплати компенсації за втрачене домоволодіння з урахуванням інфляційних нарахувань.

Відповідно до ухвали суду від 13.05.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.06.2019 на адресу суду від управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області надійшов відзив на позовну заяву за вх.№14001/19 в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає наступне.

Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів бере на себе бюджетні зобов`язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, використання даних коштів на інші цілі призводить до їх нецільового використання. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", як і у попередні роки, не передбачено бюджетних призначень для виконання зобов`язань за судовими рішеннями щодо перерахунків соціальних виплат для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до розподілу видатків за бюджетною програмою КПК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування за бюджетним напрямком "Компенсація за втрачене майно та оплата витрат у зв`язку з переїздом на нове місце проживання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2019 рік видатки не передбачені.

Щодо позовних вимог про нарахування інфляційних виплат за весь час прострочення відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням рішення суду, а тому до них не можуть застосовуються норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання передбаченого ст.625 Цивільного кодексу України. З урахуванням зазначеного, грошова компенсація за втрачене домоволодіння відповідно до чинного законодавством не є об`єктом індексації у зв`язку з інфляцією.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , що підтверджується долученим до матеріалів справи свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.05.2018 (а.с. 20).

Відповідачем факт успадкування ОСОБА_1 компенсації за втрачене домоволодіння не оспорюється.

Відповідно до постанови Народицького районного суду Житомирської області від 21.12.2007 по справі № 2а-732/07 прийнято на баланс Народицької селищної ради житловий будинок АДРЕСА_2 , який належав ОСОБА_2 (а.с.11).

Згідно з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі №2-а-2571/08 зобов`язано управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області поставити ОСОБА_2 на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_2 в сумі 99 654,00 грн (а.с.14-15).

Право на компенсацію вартості домоволодіння було визначено за батьком позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , позивач, ОСОБА_1 , як спадкоємець звернулась до Народицької Державної нотаріальної контори та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом в розмірі 1/3 частки всього спадкового майна, тобто 33 218,00 грн компенсації вартості домоволодіння АДРЕСА_2 . (а.с.20).

Також повідомлено, що здійснити виплату коштів згідно з судовим рішенням у 2019 році управління не має змоги, оскільки розподілом видатків за бюджетною програмою 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за напрямком «Виплати компенсації за втрачене майно та здійснення виплат у зв`язку з переїздом на нове місце проживання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» кошти на виплату компенсації для управління праці не передбачені (а.с. 9).

Суд зазначає, що сторонами не заперечується право позивача – ОСОБА_1 на отримання компенсації за втрачене домоволодіння, встановлене відповідно до копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , де позивач, ОСОБА_1 , визначається як спадкоємець.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 16 Основного Закону забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Статтею 35 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII передбачено, що компенсація громадянам за втрачене у зв`язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до ст.4 цього Закону включає грошову компенсацію у повному розмірі вартості жилих, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель та споруд, яка здійснюється за цінами, встановленими на момент припинення права власності.

Відповідно до ч.1 п.8 Положення про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №755 від 15.07.1997 (редакція на час перебування позивача у черзі) у разі, коли у період до перерахування грошової компенсації Кабінетом Міністрів України були прийняті нормативні акти, за якими вартість житлового фонду індексується, компенсація виплачується з урахуванням цієї індексації.

Розмір нарахованої грошової компенсації також підлягає перерахунку, якщо заява про здачу належного на праві власності майна була подана згідно з пунктами 4 і 6 цього Положення до місцевого органу виконавчої влади до дати набрання чинності нормативним актом про індексацію вартості житла, але фактично компенсація не була виплачена, нарахована за здане майно з вини державного органу або не отримана переселенцем, спадкоємцем з поважних причин.

Відповідно до абз.2 п.1 Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 року №1243 (далі - Порядок №1243), дія цього Порядку поширюється на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації.

Так, до 18 листопада 2009 року порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно було урегульовано Положенням про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №755 від 15.07.1997.

Постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009 затверджено новий Порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, дія якого поширюється на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації.

Суд наголошує, що невиплачена позивачу індексація компенсації за втрачене домоволодіння за своєю правовою природою не є матеріальною шкодою в розумінні Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач при обґрунтуванні позовних вимог, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зміст постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року у справі №2-а-2571/08 свідчить, що зазначеним судовим рішенням зобов`язано державний орган поставити у чергу спадкодавця позивача для виплатити компенсації за майно, втрачене у зв`язку з переселенням з території, яка зазнала радіоактивного забруднення, внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Виконання рішень судів, по яких боржником є держава, передбачено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі – Закон України №4901-VI).

Відповідно до статті 3 цього Закону України №4901-VI виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в такого державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд погоджується з доводами управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням судового рішення, а тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, передбачену статтею 625 ЦК України.

Зазначений висновок суду також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у судовому рішенні у справі №6-2759цс15.

Водночас, з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав та їх відновлення в судовому порядку, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , правонаступником якого є позивач, постановлено на чергу для отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території, під час дії норм Положення №755 від 15.07.1997.

Постанова Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009 набрала чинності з 28.11.2009 і з цього часу почали діяти норми Порядку, в т.ч. і на тих, осіб, що перебувають у черзі.

ОСОБА_1 , як правонаступник, перебуває на черзі для отримання компенсації за втрачене домоволодіння з 23.10.2008, що відповідачем не заперечується, проте компенсацію за втрачене домоволодіння нею не отримано після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009 з вини державного органу, а тому на період з часу постановки на чергу для отримання компенсації до 28.11.2009 слід застосовувати норми Положення, пунктом 8 якого, передбачено врахування індексації вартості житлового фонду для визначення розміру компенсації.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами частини першої статті 58 Основного Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа №1-21/2005) визначено, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження – у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що права позивача не можуть бути обмежені відносно осіб, які також перебували у черзі для отримання компенсації і її отримали в період до прийняття постанови Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009, а тому до спірних правовідносин в порядку статті 58 Конституції України мають застосовуватися положення Положення №755 від 15.07.1997 в частині можливості індексації компенсації за втрачене домоволодіння.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №100 від 27.02.2008 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2008 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2007 як 1,18.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №133 від 31.03.2009 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2009 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2008 як 1,34.

Згідно з листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.02.2010 №12/19-2-9-10-1777 "Щодо індексації вартості об`єктів житлового фонду" Міністерство регіонального розвитку та будівництва України за погодженням з Мінекономіки, Мінжитлокомунгоспом та Держкомстатом України повідомляє, що ураховуючи, що протягом 2009 року вартість будівництва значно не збільшилась, індексація балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2010 року не проводиться.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.02.2011 №24 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2011 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2010 як 1,14.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2012 №186 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2012 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2011 як 1,13.

Індекси балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2013 року не було затверджено.

Відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Щодо індексації вартості об`єктів житлового фонду" від 25.02.2014 № 7/15-2179 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за погодженням з Мінекономрозвитку України та Держстатом України повідомляє, що ураховуючи, що протягом 2013 року вартість будівництва значно не збільшилась, індексація балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 1 січня 2014 року не проводиться.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2015 №107 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2015 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2014 як 1,27.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.04.2016 №85 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2016 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2015 як 1,22.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.05.2017 №106 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2017 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2016 як 1,27.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2018 року №102 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2018 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2017 як 1,16.

Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі №2-а-2571/08 розмір грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_2 становить 99 654,00 грн.

Таким чином, суми ненарахованої та невиплаченої індексації компенсації втраченого володіння позивачу становлять:

- за 2009 рік - 11294,12 грн (33218грн х 1,34 = 44512,12грн - 33218грн = 11294,12грн);

- за 2011 рік - 4650,52 грн (33218 грн х 1,14 *37868,52 грн - 33218 грн = 4650,52грн);

- за 2012 рік -4318,34 грн (33218 грн х 1,13 * 37536,34 грн - 33218 грн = 4318,34грн);

- за 2015 рік - 8968,86грн (33218 грн х1,27 = 42186,86 грн - 33218 грн = 8968,86грн);

- за 2016 рік - 7307,96 грн (33218грн х 1,22 = 40525,96 грн - 33218 грн = 7307,96грн);

- за 2017 рік - 8968,86 грн (33218 грн х1,27 = 42186,86грн - 33218 грн = 8968,86грн);

- за 2018 рік - 5314,88 грн (33218 грн х1,16 = 38532,88 грн - 33218 грн = 5314,88грн).

Загальна сума не нарахованої та не виплаченої індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_2 становить 50 823,54 грн.

За змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об`єктами цивільних прав.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини конвенційне поняття "майно" являє собою "існуюче майно" або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності (справа " ОСОБА_3 Ганс-Адам II проти Німеччини", заява №42527/98, рішення від 12.07.2001 п.83).

Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справа "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа "Мельник проти України", заява №72286/01, рішення від 28.03.2006, щодо статті 13).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Суд звертає увагу, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі №2-а-2571/08 зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації поставити на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_2 в сумі 99 654,00 грн, однак, на момент судового розгляду справи вказана сума компенсації не виплачена позивачу, що не оспорюється управлінням праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області.

Зважаючи на відсутність нарахування та виплати індексації компенсації за втрачене домоволодіння позивачу, а також враховуючи, що судове рішення зобов`язального характеру не є ефективним способом захисту порушеного права позивача та не призводить до його відновлення, суд вважає за необхідне стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 50823,54 грн індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_2 .

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Суд встановив, що постановою від 14.11.2008 у справі №2-а-2571/08 порушене право позивача, яке потребувало судового захисту, було відновлено та правовідносини які виникли між сторонами перейшли до стадії виконання судового рішення.

Суд позбавлений права повторно зобов`язати вчинити дії та встановити право, яке вже визначене в резолютивній частині судового рішення у справі №2-а-2571/08 від 14.11.2008, що набрало законної сили.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, з метою обрання судом належного способу захисту суд вважає за можливе стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області індексацію грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_2 в сумі 50823,54 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Свято-Миколаївська, буд.136, смт.Народичі, Житомирської області, 11401, код ЄДРПОУ 03192750) про стягнення 50 823,54 грн, - задовольнити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області (код ЄДРПОУ 03192750) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_2 за період з 2009 року по 2018 рік у розмірі 50 823,54 (п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять три) грн 54 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі: 21 червня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко