Рішення № 82534085, 28.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 р. Справа№200/2406/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., за участю представника позивача Ковальчука Д.М., представника відповідача Бажан О.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Головного управління Держпраці у Донецькій області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Державного підприємства «Добропіллявугілля», ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач, Управління), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Державного підприємства «Добропіллявугілля», ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність щодо не складання та не затвердження Акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання у громадянина України ОСОБА_1 за Формою П-4 по ДП «Добропіллявугілля» та зобов`язання скласти та затвердити Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання громадянина ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що на засіданні комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 (далі - комісія), яка була створена Головним управлінням Держпраці у Донецькій області, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

За результатом встановлення комісією вказаного факту та враховуючи те, що ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Добропіллявугілля», позивач направив письмові звернення до відповідача, а також до Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини і праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» щодо направлення повідомлення за формою П-3 на адресу саме ДП «Добропіллявугілля».

За наслідками розгляду вказаного звернення відповідачем було відмовлено у його задоволенні, в той час як Клініка професійних захворювань повідомила про виправлення повідомлення за формою П-3 та вірним зазначенням місця роботи громадянина Махібороди.

Не зважаючи на вказані обставини та окремі думки членів комісії Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було затверджено акт за формою П-4 по ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

Позивач вважає таку бездіяльність Управління щодо не складання та не затвердження Акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання у громадянина України ОСОБА_1 за Формою П-4 по ДП «Добропіллявугілля» неправомірною, зазначає, що громадянин ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з позивачем, що підтверджується записами в його трудовій книжці, окрім того, ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не є правонаступником ДП «Добропіллявугілля».

Ухвалою суду від 15 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику учасників справи).

27 березня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. На думку відповідача позивач не має права на звернення до суду із даним позовом, оскільки права позивача в межах спірних правовідносинах не порушені, задоволення позову призводить до порушення прав ОСОБА_1 Також відповідач зазначив, що Управління Держпраці не може брати на себе повноваження комісії з розслідування та одноособово проводити розслідування причин виникнення професійного захворювання, в тому числі складати акт проведення. Окрім того, у відповідності до Порядку № 1232 Акт розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 . за формою П-4 вже складений та затверджений, що виключає можливість складання декількох актів. З моменту складання Договору оренди від 22 грудня 2010 року ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» є правонаступником ДП « Добропіллявугілля».

04 квітня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач надав пояснення на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. З приводу неможливості повторного складання акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 зазначив, що суд може вийти за межі позовних вимог та скасувати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14 грудня 2018 року. Зазначає, наданий відповідачем витяг з договору оренди від 22 грудня 2010 року не є належним доказом у розмінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

08 квітня 2019 року на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ДП «Добропіллявугілля» надійшли пояснення, з яких вбачається, що ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не є правонаступником ДП «Добропіллявугілля» оскільки на даний час відсутній запис про припинення юридичної особи, крім того, ліквідаційний баланс, який визначає об`єм прав та обов`язків, що передаються правонаступнику у разі ліквідації не складався.

Дослідивши матеріали справи, відзив, та враховуючи посилання позивача на положення ч.2 ст. 9 КАС України суд ухвалою від 16 квітня 2019 року призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Враховуючи відсутність заяв позивача про зміну чи доповнення позовних вимог та встановлення судом всіх передбачених статтею 180 Кодексу адміністративного судочинства України обставин ухвалою суду від 14 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28 травня 2019 року.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області № 1365 від 05 листопада 2018 року створено комісію з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання у громадянина ОСОБА_1

12 листопада 2018 року ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» було направлено лист № 2104 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування виданого наказу № 1365 та прохання видати новий наказ, оскільки ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

Також 13 листопада 2018 року ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» за наслідком отримання повідомлення про професійне захворювання у відношенні громадянина Махіборди М .В . за формою П-З, направило запит до Клініки Професійних захворювань ДУ «ІМП імені Ю.І. Кундієва НАМН» щодо надсилання повідомлення про професійне захворювання ОСОБА_1 . за формою П-3 до Державного підприємства «Добропіллявугілля», оскільки ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

Відповідно до супровідного листа від 26 листопада 2018 року № 2/370 Клінікою професійних захворювань ДУ «ІМП імені Ю.І. Кундієва НАМН» було сформовано виправлене повідомлення за формою П-З про професійне захворювання ОСОБА_1 , відповідно до якого найменування підприємства зазначено, як ВП «Шахта Білицька» ДП «Добропіллявугілля».

Листом від 04 грудня 2018 року № 04.5-13-4/11634/18 на запит позивача від 12 листопада 2018 року № 3104 Управління Держпраці повідомило, що скасування вказаного наказу згідно Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 року № 1232 не передбачено. Окрім того, згідно повідомлення клініки професійних захворювань Форми П-З, громадянин ОСОБА_1 працював у ВП «Шахта Білицька» ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля».

За результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області було затверджено акт №1 за формою П-4, яким визначено, що у зв`язку з тим що ОСОБА_1 не працює на Шахті ВП «Білицька» ДП «Добропіллявугілля», відсутні можливості встановити порушення законодавства про охорону праці.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не складення не затвердження акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання у громадянина України ОСОБА_1 за Формою П-4 по ДП «Добропіллявугілля», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, на думку позивача, було допущено бездіяльність з боку відповідача щодо не складання та не затвердження Акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання у громадянина України Махібороди М.В. за Формою П-4 по ДП «Добропіллявугілля».

В контексті наведеного, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що завдання адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вже зазначалось раніше згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Оскільки судом не встановлено, що бездіяльність відповідача щодо не складення та не затвердження акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання у громадянина України ОСОБА_1 . за Формою П-4 по ДП «Добропіллявугілля» якимось чином впливає на права та інтереси позивача, враховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права, з урахуванням всього вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Головного управління Держпраці у Донецькій області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Державного підприємства «Добропіллявугілля», ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 28 травня 2019 року.

Повний текст рішення складено 07 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко