Рішення № 82533973, 21.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 р. Справа№200/3470/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2019 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просив:

- визнати неправомірними відмови відповідача щодо розгляду заяви про призначення виплати пенсії, викладені у відмовах від 06 листопада 2018 року, 10 грудня 2018 року та 26 грудня 2018 року;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення виплати пенсії, подану 30 жовтня 2018 року та винести рішення щодо призначення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постійним мешканням позивача є держава Ізраїль, до виїзду за кордон позивач мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 до виїзду за кордон, ані станом на сьогоднішній день, пенсія позивачу не призначалась, відповідно пенсійні виплати він не отримує. При віці 63 роки і страховому стажі понад 30 років, позивач досягла усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, встановлених частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30 жовтня 2018 року представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, особисто прибув до УПФУ та подав до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про призначення пенсії, нотаріально посвідчену та апостильовану. Проте, відповідач двічі відмовив у розгляді питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії, на тих підставах, що документ який посвідчує особу позивача не відповідає Порядку №22-1, що відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем не дозволяє відповідачу розглянути належним чином заяву позивача про призначення пенсії, та що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача. 17 грудня 2018 року представники позивача, звернулися до УПФУ з вимогою про належний розгляд заяви про призначення пенсії позивача, та додатково додали до вищезазначеної вимоги нотаріально посвідчені копії всіх документів необхідних для призначення пенсії. Однак, 15 лютого 2019 року, представниками Позивача знову було отримано відмову у розгляді заяви з аналогічними підставами, як і інші відмови. Позивач вважає, що відповідачем всупереч Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не прийнято відповідного рішення щодо розгляду поданої заяви.

Відповідачем поданий відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивачем порушені вимоги пункту 2.9 та пункту 2.22 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1. Також, як на відмову у розгляді заяви позивача про призначення пенсії, посилався на те, що Міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та Державою Ізраїль не ратифіковано.

11 березня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

12 березня 2019 року від відповідача витребувані докази.

23 квітня 2019 року від відповідача повторно витребувані докази.

14 травня 2019 року відкладено підготовче засідання до 24 травня 2019 року.

24 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 червня 2019 року.

До судового засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином. Представником позивача подана про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив.

Враховуючи неявку сторін, суд на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснює розгляд цієї справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перед виїздом за кордон проживала за адресою: АДРЕСА_1 , в подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Як вбачається з листа Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Маріуполь Донецької області, 15 грудня 2001 року Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 . 21 червня 2003 року вищевказаний паспорт був знищений у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання ОСОБА_1 за межі України. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 згідно статті 3 Закону України «Про громадянство України» є громадянкою України, інформація відносно оформлення виходу з громадянства України відсутня (а.с. 99).

30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача через представника, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, з заявою про призначення/перерахунок пенсії.

06 листопада 2018 року Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом за №1184/Ф-19-01-01 повідомило ОСОБА_3 , як представника ОСОБА_1 , про те, що звернення розглянуто у відповідності до статті 7 Закону України «Про звернення громадян». Заяву ОСОБА_1 до розгляду не було прийнято, оскільки, по-перше, були порушені вимоги «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, по-друге, Міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та Державою Ізраїль ще не ратифіковано (том 2; а.с.52-54).

Не погодившись з наданою відповіддю, представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України з заявою від 13 листопада 2018 року № 3525, в якій просив переслати заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з додатками за належністю до уповноваженого управління (том 1; а.с.77-79).

Листом від 30 листопада 2018 року № 26737/Ф-11 Пенсійний фонд України направив звернення представника позивача від 13 листопада 2018 року № 3525 та копії документів, доданих до звернення щодо передачі заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (до відома) (том 1; а.с.81).

Листом від 10 грудня 2018 року №1497/1185/Ф-19-01-01 Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило ОСОБА_3 , що його звернення від 13.11.2018 та копії документів, як представника ОСОБА_1 , розглянуто у відповідності до статті 7 Закону України «Про звернення громадян». Заява ОСОБА_1 від 25 вересня 2018 року не буде розглядатись, оскільки, по-перше, були порушені всі вимоги «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, по-друге, Міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та Державою Ізраїль ще не ратифіковано (том 1; а.с.86-88).

17 грудня 2018 року представник позивача звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з вимогою про необхідність винесення рішення щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 або відмови у такому призначенні. У якості додатків до заяви були надані: нотаріально завірену копію довіреності представників ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію посвідчення особи ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію ІПН ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію трудової книжки ОСОБА_1 , оригінал довідок №299/1127 та №299/1 від 22 листопада 2018 року ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» Фішман Л.М ОСОБА_4 (том 1; а.с.90-93).

Листом від 26 грудня 2018 року №1631/1184/Ф-19-01-01 Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило представника позивача на його звернення від 17 грудня 2018 року про те, що заява ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року не буде розглядатись з підстав, зазначених у вищевикладених відмовах від 06 листопада 2018 року та 10 грудня 2018 року. Заява була розглянута у відповідності до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» (том 1; а.с.101-103).

Не погодившись з відмовами відповідача від 06 листопада 2018 року, 10 грудня 2018 року та 26 грудня 2018 року про розгляд заяви про призначення пенсії, позивач звернувся до суду.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності допущеної відповідачем бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви про призначення пенсії.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) встановлює порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до пункту 1 та пункту 4 статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надані Верховною Радою України.

Статтею 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої територіально.

Згідно пункту 1.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, (далі – Порядок № 22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління пенсійного фонду України у районі, місті, а також у місті та районі , що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-якій час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 2.23 Порядку № 22-1 передбачено, що документи необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, та і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

За приписами пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Додатком 2 до Порядку № 22-1 затверджено форму заяви про призначення пенсії, яка складається з двох аркушів.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.9 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про місце проживання (реєстрації) особи; особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до статті 13 Закону України від 02 листопада 2012 року № 5492 «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України.

Згідно пункту 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства надають також копію посвідки на постійне проживання.

Представником позивача до заяви про призначення пенсії надано лист Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Маріуполь Донецької області, 15 грудня 2001 року Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 . 21 червня 2003 року вищевказаний паспорт був знищений в зв`язку з виїздом на постійне місце проживання ОСОБА_1 за межі України. Також, у листі зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 згідно статті 3 Закону України «Про громадянство України» є громадянкою України, інформація відносно оформлення виходу з громадянства України відсутня.

Пунктом 4.2. Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51).

У пункті 54 цього рішення зазначено, що наведених міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, а відповідно і наявністю в особи реєстрації.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, останній зобов`язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення.

Однак відповідачем всупереч наведеним нормам не було прийнято рішення про призначення (перерахунок) пенсії або відмову у призначенні пенсії.

Заяви позивача були розглянуті та надані відповіді в порядку статті 7 Закону України «Про звернення громадян», що не передбачено Законом №1058 та Порядком № 22-1.

Суд погоджується з доводами позивача, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058 і затвердженому на виконання його положень Порядку № 22-1.

Оскільки відповідачем не прийнято та не надано суду жодного рішення щодо призначення або відмови у призначенні позивачу пенсії, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не в межах діючого законодавства України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними відмови відповідача від 06 листопада 2018 року, 10 грудня 2018 року та 26 грудня 2018 року, що полягають у не розгляді заяви позивача про призначення йому пенсії підлягають задоволенню, та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про призначення виплати пенсії від 30 жовтня 2018 року та прийняти рішення згідно вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд врахував висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 по справі №541/736/17 (адміністративне провадження №К/9901/2476/17).

Вимога про зобов`язання відповідача винести рішення щодо призначення виплати пенсії позивачу відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в обраний позивачем спосіб не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин, суд вважає, що в цьому випадку, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 205, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 371, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А; код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними відмови Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 листопада 2018 року, 10 грудня 2018 року та 26 грудня 2018 року, що полягають у не розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 , подану 30 жовтня 2018 року, про призначення пенсії та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області винести рішення про призначення виплати пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Повне рішення складено 21 червня 2019 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.