Ухвала суду № 82533053, 21.06.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-КП/200/373/19

Справа № 201/5699/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді Татарчук Л.О.

суддів Марущак С.Л., Томаша В.І.

при секретарі судового засідання Плевако Ю.Д.

за участю:

прокурора Киричок О.В.

захисника Войтовича Є.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №42015040010000856, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Під час розгляду справи, від обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з застави на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, визначених п.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду із встановленою періодичністю та повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи.

В обґрунтування свого клопотання ОСОБА_1 зазначив, що на цей час з моменту обрання запобіжного заходу 06.02.2016 року, встановлені судом ризики незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання здійсненню кримінального провадження, відпали. На протязі трьох років, ним не було вчинено жодних дій, направлених на вплив потерпілого або свідків, враховуючи, що потерпілий перебуває у розшуку та ухиляється від явки до суду, а єдиним свідком обвинувачення є свідок ОСОБА_3 , інші свідки у кримінальному провадженні є свідками сторони захисту. При цьому, будь-яких заяв від потерпілого та свідків про здійснення на них впливу з його боку, не надходило на протязі вказаних трьох років. Крім того, ним не вчинювалися інші кримінальні правопорушення, жодним чином не перешкоджав здійсненню кримінального провадження.

В той же час, він має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, з якого позитивно характеризується, двоє дітей на утриманні, не має судимостей, є учасником бойових дій.

Крім того зазначив, що оскільки покладені на нього ухвалою судді обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України не продовжувалися, то на даний час вони не діють.

На підставі вказаних обставин, просить змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме особисте зобов`язання.

В суді обвинувачений ОСОБА_1 підтримав своє клопотання й прохав його задовольнити.

Захисник Войтович Є.М підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 й вказав, що на цей час є всі підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, а саме – особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, так як відпала потреба в застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, у зв`язку з виконанням ОСОБА_1 своїх обов`язків.

Прокурор вважав за необхідне відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання, оскільки встановлені ризики на цей час не відпали та продовжують реально існувати.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає необхідним в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06.02.2016 року, відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Дніпропетровського Зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України з можливістю внесення застави у розмірі 110 240 грн. та покладенням обов`язків, визначених ст.194 КПК України у разі внесення такої застави.

В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

08.02.2016 року ОСОБА_4 внесена застава у розмірі 110 240 грн., обвинуваченого було звільнено з-під варти.

Тобто, з моменту внесення застави, ОСОБА_1 є особою відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до вказаної ухвали слідчого судді, підставою для обрання саме такого запобіжного заходу були наявні ризики незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні з боку ОСОБА_1 , вчинення ним іншого кримінального правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Колегія суддів вважає, що вказані ризики, а саме ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні з боку ОСОБА_1 або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на час розгляду даного клопотання не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, з таких підстав.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, пов`язаного з вимаганням неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за яке передбачено покарання передбачено виключно у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Колегія суддів вважає, що така суворість покарання беззаперечно є ризиком того, що ОСОБА_1 в силу здобутих під час служби зв`язків, може як особисто, так і з використанням цих зв`язків, незаконно впливати на потерпілого та свідків по даному кримінальному провадженню, а тому жоден, з більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі і особисте зобов`язання, не зможе запобігти даному ризику.

Крім того, враховуючи стадію кримінального провадження, коли потерпілі та свідки не допитані, матеріали справи не досліджені, існує ризик того, що ОСОБА_1 може іншим чином перешкоджати здійсненню кримінального провадження, що в свою чергу ускладнить та негативно вплине на повноту, об`єктивність, всебічність та неупередженість дослідження обставин кримінального провадження.

Також, на переконання колегії суддів, обраний стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави відповідає наявності значного суспільного інтересу скоєного злочину, так як вчинений обвинуваченим на посаді слідчого в особливо важливих справах І відділення СВ УСБУ в Запорізькій області.

При цьому, на протязі часу з дня обрання запобіжного заходу – 06.02.2016 року, до дня розгляду справи у суді, не виникало будь-яких підстав для висновку, що запобіжний захід у виді застави не є дієвим щодо обвинуваченого ОСОБА_1

Таким чином, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді застави є достатнім для належної поведінки обвинуваченого та дієвості кримінального провадження щодо нього.

Твердження обвинуваченого, що не існує ризику впливу на потерпілого, який перебуває у розшуку та ухиляється від суду, свідка обвинувачення, того, що він на протязі трьох років не порушував покладених на нього судом обов`язків, як підстави для зміни запобіжного заходу, не приймаються, оскільки дані аргументи спростовуються вищенаведеним.

Також, не можуть бути підставою для задоволення клопотання обвинуваченого соціальні зв`язки та постійне місце проживання, оскільки їх наявність та міцність, а також і дані, що характеризують його особу, не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 , оскільки такі обставини існували і на момент вчинення інкримінованого йому злочину, у вчиненні якого він звинувачується, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.

Доводи обвинуваченого про те, що покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, жодного разу не продовжувались, а тому на даний час не діють, не є підставою вважати відсутність у ОСОБА_1 будь-яких зобов`язань наявних при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, а так само бути підставою для припинення дії цього запобіжного заходу, так як нормами глави 18 КПК України не встановлено обмеження строку дії запобіжного заходу у вигляді застави, як альтернативи обраному запобіжному заходу тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-177, 182, 194, 331, 350 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з застави на особисте зобов`язання – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук

Суддя С.Л.Марущак

Суддя В.І. Томаш