Рішення № 82530373, 20.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/1711/18

Провадження № 2/520/930/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі перейменовано – АТ КБ «Приватбанк») 13 лютого 2018 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07 вересня 2011 року, станом на 31.12.2017 року, у розмірі 55962 гривні 64 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом – 2470 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 46374 гривні 25 копійок; заборгованості за пенею та комісією – 3977 гривень 31 копійка; штрафу (фіксована частина) – 500 гривень 00 копійок; штрафу (процентна складова) – 2641 гривня 08 копійок, та витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги мотивував тим, що 07 вересня 2011 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг,Тарифами обслуговування кредитних карт, складає між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг, відповідно до якого, банк надав позичальнику кредит на платіжну картку, зі встановленим кредитним лімітом в сумі 2000 гривень 00 копійок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав належним чином, заборгованість не погасив. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 05 березня 2018 року відкрито провадження по цивільній справі на підставі вказаної позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження.

18 квітня 2018 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки він не укладав кредитного договору від 07 вересня 2011 року (без номера). Надана позивачем на підтвердження позовних вимог анкета-заява, підписана ним 07 вересня 2011 року, не є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, так як при її заповненні в розділі «Виявляю бажання оформити на своє ім`я» він зазначив «платіжна картка». При цьому він не заперечував, що на виконання його заяви, було вручено картку «Універсальна», проте з Умовами та Правилами і Тарифами під час видачі такої картки банк його не ознайомив. Також, відповідач одночасно заявив заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2018 року розгляд цивільної справи №520/1711/18 ухвалено продовжити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

16.05.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій останній просить суд вважати необґрунтованими посилання відповідача по справі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30 травня 2018 року розгляд цивільної справи №520/1711/18 в порядку спрощеного позовного провадження, призначено в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання призначене на 20.06.2019 року представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак надав до суду заяву, в якій позов підтримав, просив суд задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач або його представник у судове засідання призначене на 20.06.2019 року не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, однак 20.06.2019 року представник відповідача надав до суду заяву, в якій заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити його задоволенні, розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуюче вищевикладене, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 вересня 2011 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідно до якої, банк надав позичальнику кредит на платіжну картку, зі встановленим кредитним лімітом в сумі 2000 гривень 00 копійок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, однак не менше 50,00грн. та не більше залишку заборгованості. Штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, сплачується 500 гривень + 5% від суми заборгованості.

Позичальник надав свою згоду, що підписана ним заява від 07 вересня 2011 року разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» складає між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у вказаній заяві.

Згідно з п. 2.1.1.2.3., п. 2.1.1.2.4. Умов та правилами надання банківських послуг, після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямим і безумовним згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6. Умов та правилами надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором. У разі невиконання зобов`язань по договору на вимогу банку виконати зобов`язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплаті винагороди банку.

Згідно з п. п. 2.1.1.7.6. Умов та правилами надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених даним договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11. Умов та правилами надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частки у разі невиконанням держателем та/або довіреною особою держателя своїх боргових або інших зобов`язань по даному договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» (який був перейменований на – АТ КБ «Приватбанк») виконав прийняті на себе зобов`язання в повному обсязі, надав кредитні кошти ОСОБА_1 у відповідності до умов кредитного договору №б/н від 07 вересня 2011 року, що підтверджується інформацією наявною в наданому до суду розрахунку заборгованості.

У зв`язку з чим, судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» виконані умови кредитного договору №б/н від 07 вересня 2011 року.

З наданого представником позивача розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 31.12.2017 року заборгованість відповідача за кредитним договором №б/н від 07 вересня 2011 року, складає у загальному розмірі 55962 гривні 64 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом – 2470 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 46374 гривні 25 копійок; заборгованості за пенею та комісією – 3977 гривень 31 копійка; штрафу (фіксована частина) – 500 гривень 00 копійок; штрафу (процентна складова) – 2641 гривня 08 копійок.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань по вищезазначеному договору, зумовило звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду із відповідним позовом.

Щодо заперечень відповідача про те, що між ним та позивачем не укладався саме кредитний договір, суд вважає безпідставними з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами, а також особисто в розділі «виявляю бажання оформити на своє ім`я» зазначив, що бажає оформити саме: «платіжну картку Кредитка Універсальна». Також власноручно зазначив, що бажаний кредитний ліміт він бажає отримати в сумі 2000 гривень. Одночасно у зазначеному розділі стоїть підпис ОСОБА_1 .

Відповідачем під час розгляду справи не оспорювався факто того, що підпис у вказаному полі виконаний саме ним.

Отже відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі-Умов), «Правилами користування платіжною карткою» (далі – Правила) та «Тарифами банку» складають між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 7 на звороті).

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд приходить до висновку, що між сторонами укладений кредитний договір від 07.09.2011 року, який по своїй суті є договором приєднання, відповідно до ст.634 ЦК України.

Крім того, за нормами частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з наданого до суду розрахунку заборгованості, відповідач починаючи з 20.03.2012 року розпочав користуватися кредитними коштами позивача.

Крім цього, з наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається активне користування відповідачем кредитною карткою, що включало у себе як зняття кредитних коштів, так і поповнення картки.

Таким чином, відповідач своїми діями підтвердив наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що банком були виконані умови договору від 07.09.2011 року, надано відповідачеві кредит.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано.

Щодо посилань відповідача про безпідставність зміни тарифів банку, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, банк має право проводити зміни Тарифів, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг, до обов`язків позичальник відноситься зокрема отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам (п.1.1.2.3).

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст.207,640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови змінення тарифів, то вони повинні виконуватися з моменту досягнення домовленості.

Крім того, відповідач, після зміни тарифів, не звертався до позивача із заявою про незгоду із змінами, продовжив проводити погашення кредиту та інших платежів, що підтверджується випискою по картрахунку.

Отже, враховуючи ч.ч.2,3 ст.205, ч.2 ст.642 ЦК України, якщо боржник сплачує відсотки та комісію по зміненим тарифам, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, оскільки фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

Враховуючи викладене, суд не приймає заперечення представника відповідача щодо безпідставності зміни тарифів банку.

Щодо посилань відповідача про неправомірне нарахування штрафів: 500 гривень (фіксована частина) та 2641 гривня 08 копійок (процентна складова) судом зазначається наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Враховуючи вищевикладене, в частині вимог банку про стягнення штрафів необхідно відмовити з вищезазначених підстав.

Заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що остання сплата заборгованості, відповідачем була здійснена 26.06.2015 року, тобто перебіг позовної давності перервався, а з позовом позивач звернувся до суду 13.02.2018 року, тобто в межах трирічного року, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Доводи відповідача про те, що вказану суму грошових коштів він не сплачував, а вона 26.06.2015 року була позивачем списана самостійно з інших рахунків відкритих на його ім`я, не знайшло підтвердження, оскільки не підтверджено жодним доказом.

Так, суд зазначає, що кредитний договір повністю або у частині недійсним не визнавався, отже вказаний договір є чинним, таким, що породжує права та обов`язки сторін, зокрема - обов`язок позичальника повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування такими коштами, а також неустойку - за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Необхідно зазначити, що до матеріалів справи додано належні та допустимі докази на підтвердження факту та розміру заборгованості за кредитним договором, серед яких - детальний розрахунок заборгованості по кредиту із зазначенням розміру відсоткової ставки, ставки пені, сум нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі - окремо по відсотках, пені, тілу кредиту; суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, у тому числі - накопичувальним порядком.

Усі нарахування, зазначені у розрахунку заборгованості, є прозорими, простими для сприйняття та такими, що не потребують будь-яких спеціальних знань для їх вивчення та аналізу.

Стороною відповідача такий розрахунок жодним чином не спростовано, не наведено контррозрахунку, який би підтверджував факт повного або часткового погашення заборгованості за договором, не надано доказів повної та своєчасної сплати заборгованості перед банком та відсутності заборгованості за договором або її наявності у розмірі, що відрізняється від запропонованої Банком.

Відповідач також не скористався своїм правом на проведення судової експертизи правильності нарахувань заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору №б/н від 07.09.2011 року, підлягає на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 52821 гривня 56 копійок, за виключенням штрафів: 500 гривень (фіксована частина) та 2641 гривня 08 копійок (процентна складова).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сплачений останнім, в мінімальному розмірі, в сумі 1762 гривні 00 копійок.

На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 352, 354, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», що розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299, заборгованість за кредитним договором №б/н від 07 вересня 2011 року, станом на 31 грудня 2017 року, у розмірі 52821 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять одна) гривня 56 (п`ятдесят шість) копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом – 2470 (дві тисячі чотириста сімдесят) гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 46374 (сорок шість тисяч триста сімдесят чотири) гривні 25 (двадцять п`ять) копійок; заборгованості за пенею та комісією – 3977 (три тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 31 (тридцять одна) копійка.

У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», що розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299, витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено – 21 червня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.