Постанова № 82530235, 20.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9867/19

Провадження № 3/520/3035/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 року суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області (протокол серії БР №002028 від 10.04.2019 року) про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

10.04.2019 року о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_1 в м. Одеса по вул. Краснова, кут Толбухіна, в стані алкогольного сп`яніння. Тест на стан сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора Драгер у встановленому законом порядку у присутності двох свідків. Результат тесту позитивний – 0, 87%.

В судове засідання ОСОБА_1 з`явився, свою вину визнав.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності, заслухавши доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 вимог законодавства не дотримався та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, в повній мірі підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №002028 від 10.04.2019 року, результатом тесту з застосуванням приладу Драгер, актом огляду на стан сп`яніння, письмовими поясненнями свідків, а також наявним відеозаписом. Суд зазначає, що будь-яких зауважень чи доповнень, зокрема й в частині вживання останнім відповідних медичних препаратів, ні в протоколі зазначено не було, ні до протоколу на окремому аркуші в якості додатку з боку ОСОБА_1 долучено не було.

Суд наголошує, що надана в судовому засіданні ОСОБА_1 довідка, в якій міститься перелік препаратів, які приписанні для вживання останнім не містить ні дати складання такої довідки та кінцевого строку вживання таких препаратів, ні відомостей в частині можливої, зокрема й зворотної дії таких препаратів. В будь-якому випадку, ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати результати вживання зазначених у довідці препаратів. Відтак, долучена останнім довідка не може розцінюватися судом як така, яка може свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в повному обсязі доведена, сумнівів у обґрунтованості складеного протоколу чи долучених до протоколу додатків у суду не має.

Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на порушника за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин під час вчинення даного правопорушення, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до порушника адміністративне стягнення, в межах санкції ст. 130 КпАП України – у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 130, ст.ст. 283-285 КпАП України, -

ПОСТАНОВИВ :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.

Термін позбавлення ОСОБА_1 права керувати всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня здачі або вилучення документа, який посвідчує таке право.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Федулеєва Ю. О.