Рішення № 82529366, 21.05.2019, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2662/17

Провадження № 2/126/33/2019

"21" травня 2019 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Притуляк І.І.

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката

Янчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадського медичного коледжу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Бершадського медичного коледжу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що як стверджує наказом № 47 від 27.08.2007 року він зарахований на посаду викладача фізичного виховання на невизначений строк до Бершадського медичного коледжу. Наказом № 134 від 31.08.2017 року директора Бершадського медичного коледжу ОСОБА_2 його було звільнено у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці п.6 ст. 36 КЗпП України. Вважає даний наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки він винесений всупереч його правам та інтересам, а також з грубим порушенням законодавства про працю. Зміна істотних умов праці відбувається з дотриманням встановленої законом процедури їх здійснення і тільки у випадках зміни в організації виробництва праці. При цьому, роботодавець зобов`язаний повідомити працівника про зміну істотних умов праці не пізніше, ніж за два місяці до їх фактичного проведення, яке відбувається письмово, під розписку кожного працівника. Якщо по закінчення терміну попередження працівник відмовляєтсья працювати в нових умовах, то роботодавеь має право розірвати з ним трудовий договір із формулюванням "за відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці". Однак такої процедури не було дотримано, про зміну істотних умов праці його ніхто не повідомляв та з ними не ознайомлював. Крім того, відповідач безпідставно змінив педагогічне навантаження без погодження в законному порядку з профспілковим комітетом. Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці. Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Заробітна плата для працівника є основним джерелом існування його та членів його сім`ї, доходом та власністю. Діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 20 000 грн. Просить скасувати наказ № 134 від 31.08.2017 року директора Бершадського медичного коледжу ОСОБА_2 ; поновити його на посаді викладача фізичного виховання Бершадського медичного коледжу; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на його користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заявлені вимоги не визнає, категорично не погоджується з обставинами, які викладені в позові, оскільки вони не відповідають дійсному стану речей та спростовуються положеннями чинного законодавства України, які регулюють суспільні відносини в даній сфері. Позивач повідомляє, що підставами для задоволення позовних вимог на його думку є недотримання роботодавцем процедури зміни істотних умов праці, безпідставне зменшення педагогічного навантаження без його погодження з профспілковим комітетом. З даного приводу повідомляє, що зміни в організації навчального процесу Бершадського навчального закладу на 2017 - 2018 р.р. стали наслідком істотного зменшення контингенту студентів, що об`єктивно відобразилось на об`єднанні відділень, скороченні посад, зниженні тарифних розрядів, зменшення розмірів посадових окладів, зменшенні годин педагогічного навантаження та кількості педагогічних ставок. 27.06.2017 року первинною профспілковою організацією Бершадського медичного коледжу було проведено засідання, оформлене протоколом № 7, у відповідності до результатів якого було постановлено з метою запобігання звільнення працівників запропонувати адміністрації навчального закладу перевести за згодою працівника на роботу з режимом неповного робочого дня. 27.06.2017 року адміністрацією Бершадського медичного коледжу був виданий наказ № 119 "Про попередження працівників про можливе звільнення та зменшення педагогічного навантаження", зазначене стосувалось і позивача по справі. 28.06.2017 року викладач фізичної культури та виховання ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підписання зазначеного наказу, про що адміністрацією навчального закладу був складений відповідний акт про відмову викладачів від підпису. 31.08.2017 року викладач фізичної культури та виховання ОСОБА_1 відмовився погодитись працювати з неповним педагогічним навантаженням, про що адміністрацією навчального закладу був складений відповідний акт про зазначену відмову. 31.08.2017 року на адресу адміністрації навчального закладу разом з повідомленням № 1 надійшов витяг з протоколу засідання первинної профспілкової організації Бершадського медичного коледжу № 8, у відповідності до змісту яких профспілка дає згоду на звільнення викладача фізичної культури та виховання ОСОБА_1 за відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці згідно п.6 ст. 36 КЗпП України з наданням йому компенсацій, передбачених чинним законодавством. 31.08.2017 року адміністрацією Бершадського медичного коледжу був виданйи наказ № 134 "Про звільнення з роботи", у відповідності до якого викладача фізичної культури та виховання ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 31.08.2017 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці згідно п.6 ст. 35 КЗпП України. 05.09.2017 року позивач відмовився від ознайомлення та підписання ззначеного наказу, про що адміністрацією навчального закладу був складений відповідний акт про відмову від підпису. З урахуванням вищенаведеного, адміністрацією Бершадського медичного коледжу під час процедури звільнення із займаної посади викладача фізичної культури та виховання ОСОБА_1 на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України були дотримані усі вимоги чинного законодавства України, яке регулює суспільні відносини у даній сфері, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги підлягають відхиленню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом № 47 від 27.08.2007 року позивач ОСОБА_1 зарахований на посаду викладача фізичного виховання до Бершадського медичного коледжу, що підтверджуєтсья відповідним записом в трудовій книжці позивача.

Відповідно до наказу Бершадського медичного коледжу № 134 від 31.08.2017 року, викладача фізичної культури та виховання ОСОБА_1 звільнено з роботи з 31.08.2017 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, п.6 ст. 36 КЗпП України. Підставами для наказу слугували: розподіл педагогічного навантаження за 2017 - 2018 роки, відсутність згоди працювати в умовах неповного педагогічного навантаження.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 в обгрунтування позовних вимог зазначає, серед іншого, що вищезазначений наказ винесений всупереч його правам та інтересам, а також з грубим порушенням законодавства про працю, так як про зміну істотних умов праці його ніхто не повідомляв та з ними не ознайомлював.

27.06.2017 року первинною профспілковою організацією Бершадського медичного коледжу було проведено засідання, оформлене протоколом № 7, у відповідності до результатів якого було постановлено з метою запобігання звільнення працівників пропонувати адміністрації перевести за згодою працівника на роботу з режимом неповного робочого часу.

27.06.2017 року адміністрацією Бершадського медичного коледжу був виданий наказ № 119 "Про попередження працівників про можливе звільнення та зменшення педагогічного навантаження".

Згідно акту про відмову викладачів від підпису від 28.06.2017 року, викладач фізичної культури та виховання ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підписання наказу № 119 "Про попередження працівників про можливе звільнення та зменшення педагогічного навантаження".

Відповідно до акту Бершадського медичного коледжу від 31.08.2017 року про відмову викладачів від підпису, викладач фізичної культури та виховання ОСОБА_1 відмовився погодитись працювати з неповним педагогічним навантаженням.

Згідно витягу з протоколу № 8 засідання профспілкового комітету 31.08.2017 року, надано згоду на звільнення викладача фізичної культури та виховання ОСОБА_1 за відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці до п.6 ст. 36 КЗпП України з наданням йому компенсацій, передбачених чинним законодавством.

Згідно акту Бершадського медичного коледжу від 05.09.2017 року про відмову викладача від підпису, 05.09.2017 року викладач фізичної культури та виховання ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з наказом № 134 від 31.08.2017 року "Про звільнення з роботи".

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року за № 9, припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обгрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем процедури щодо належного повідомлення позивача стосовно змін в істотних умовах праці, яка передбачена ч.3 ст. 32 КЗпП України.

В свою чергу, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з урахуванням цих норм, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За таких обставин, враховуючи, що в судовому засіданні, було встановлено факт відмови позивача від продовження трудових відносин з відповідачем, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з займаної посади за п.6 ст.36 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа, яка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі порушення законних прав працівника та у випадку, якщо таке порушення призвело до моральних страждань.

При цьому, обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, оскільки судом не встановлено порушення трудових прав позивача при його звільненні з боку відповідача, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову і в частині відшкодування моральної шкоди позивачеві.

На підставі ст.ст. 32, п.6 ст. 36, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 15, 23 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1 до Бершадського медичного коледжу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників спарви, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. І. Гуцол