Рішення № 8252906, 02.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.10                                                                                           Справа№ 17/14

Господарський суд Львівської області

у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ “АГРОСКОП УКРАЇНА”, м. Київ

до відповідача: ТзОВ “Сидинівка”, с. Сидинівка

про: стягнення 5 125,80 грн.

Представники :

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Горда М.А. –директор

Представнику відповідача сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ “АГРОСКОП УКРАЇНА”, м. Київ до ТзОВ “Сидинівка”, с. Сидинівка про стягнення 5 125,80 грн.

Ухвалою суду від 01.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.02.2010р.

В судовому засіданні 18.02.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Від відповідача в канцелярію суду поступив Відзив на позовну заяву № 19 від 12.02.2010р., відповідно до якого ТзОВ “Сидинівка” факт наявності боргу визнає та зазначає, що через важке фінансове становище товариства не має можливості сплатити існуючу заборгованість. У поданому відзиві відповідач просить суд сплату суми основного боргу відтермінувати, в частині стягнення курсової різниці, штрафу, пені, збитків від інфляції та 3% річних в позові відмовити.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 18.02.2010р. розгляд справи відкладався.

В судове засіданнях 02.03.2010р. позивач явку представника з невідомих причин не забезпечив.

Представник відповідача викладене у відзиві на позовну заяву підтвердив та на виконання вимог Ухвали суду від 18.02.2010р. надав суду докази на підтвердження важкого фінансового становища, а саме лист Управління агропромислового розвитку Бродівської райдержадміністрації № 102 від 26.02.2010р., а також річний фінансовий звіт ТзОВ “Сидинівка” за 2009р.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

05.06.2009р. між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу № 9 ПК 01 / ТЕОМ, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача засоби захисту рослин, згідно специфікацій, визначених у додатку до Договору, які є невід’ємною частиною цього Договору, а відповідач у свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар.

На виконання договірних зобов’язань позивачем було передано відповідачу визначений Договором та підписаними сторонами Специфікаціями товар на загальну суму 9 655,20 грн. Факт передачі товару підтверджується наступними Видатковими накладними із підписами повноважних представників сторін: № ТЕР-000321 від 08.06.2009р. на суму 5 325,60 грн. та № ХМ-0000413 від 27.07.2009р. на суму 4 329,60 грн. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У п. 2.3. Договору сторонами погоджено порядок оплати товару, згідно якого 100% вартості отриманого товару відповідач зобов’язаний був сплатити до 15.08.2009р.

Як зазначається у позовній заяві отриманий товар відповідач оплатив часково –на суму 5 827,40 грн.

У п. 2.2. Договору передбачено, що ціна товару може бути змінена позивачем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, діючого на дату кожного платежу, вказаного у Договорі або в Додатку, відносно міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, що діяв на дату укладення Договору. Ціна за товар визначається на дату здійснення фактичного платежу.

Згідно розрахунку позивача станом на 15.08.2009р. (визначений Договором строк оплати товару) вартість неоплаченого товару із врахуванням курсової різниці становила 4 180,36 грн.

Станом на день звернення позивача до суду відповідач вищевказаної суми боргу не сплатив.

За порушення строків оплати на підставі п.п. 5.3., 5.4. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару, що становить 418,04 грн., а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що становить 356,88 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 118,30 грн. інфляційних втрат та 52,22 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог складає 5 125,80 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Спірні зобов’язання між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 9 ПК 01 / ТЕОМ від 05.06.2009р. відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача засоби захисту рослин, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідач договірних зобов’язань належно не виконав та отриманого від позивача товару не оплатив, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 4 180,36 грн. боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача 118,30 грн. інфляційних втрат та 52,22 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 418,04 грн. штрафу та 356,88 грн. пені, то суд зазначає наступне.

У ст. 611 ЦК України як правовий наслідок порушення зобов’язання передбачено, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 ГК України, п. 6 якої передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вбачається із змісту позовних вимог та умов Договору в даному випадку штраф і пеню позивачем нараховано за одне й те ж правопорушення, а саме –несвоєчасну та неповну оплату товару (п.п.5.3., 5.4. Договору). Відтак, із врахуванням положень ст. 231 ГК України, суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає лише пеня в розмірі 356,88 грн. В частині стягнення штрафу у позові слід відмовити.

Враховуючи викладене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача та те, що ТзОВ “Сидинівка” перебуває у важкому фінонсовому становищі, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи, суд вважає за доцільне відстрочити виконання судового рішення на один місяць.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 61, 129 Конституції України, ст. 174, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ТзОВ “Сидинівка” (80600, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Сидинівка. Код ЄДРПОУ 30786577) на користь ТзОВ “АГРОСКОП УКРАЇНА” (03065, м. Київ, б-р І. Лепсе, 55. Код ЄДРПОУ 32154038) 4 180,36 грн. боргу, 356,88 грн. пені, 118,30 грн. інфляційних втрат та 52,22 грн. 3% річних, всього – 4 707,76 грн. із відстрочкою виконання до 13.04.2010р.

3.          Стягнути з ТзОВ “Сидинівка” (80600, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Сидинівка. Код ЄДРПОУ 30786577) на користь ТзОВ “АГРОСКОП УКРАЇНА” (03065, м. Київ, б-р І. Лепсе, 55. Код ЄДРПОУ 32154038) 93,68 грн. державного мита та 216,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення 418,04 грн. штрафу в позові відмовити.

5. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя