Ухвала суду № 82528982, 21.06.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/17123/19

Провадження №1-кп/127/481/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Сідлака А.В.,

сторони захисту: адвоката Павенського Б.В., обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про який внесені до ЄРДР 04.03.2019 р. за № 42019020000000049,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України.

Прокурор вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду на підставі обвинувального акту. Крім того, заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 вчинила тяжкий злочин, ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не відпали.

Захисник обвинуваченої – адвокат Павенський Б.В. – проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував, однак заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, підтримав своє клопотання, подане через канцелярію суду про зміну запобіжного заходу. Зауважив, що обвинувачена ОСОБА_1 співпрацювала зі слідством, щиро розкаялась та виявила бажання пройти лікування від наркотичної залежності. Крім того, обвинувачена має постійне місце проживання, позитивно характеризується за останнім місцем роботи, а тому на думку захисту немає підстав для продовження найсуворішого запобіжного заходу, та вважає за можливе змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених частиною третьою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акту прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку утримання ОСОБА_1 під вартою суд враховує наступне.

Згідно з частиною третьою статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 розділу ІІ КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Стороною обвинувачення дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства щодо вручення клопотання обвинуваченій, однак не дотримано п`ятиденного терміну звернення до суду з відповідним клопотанням. При цьому суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 22.12.2018 р. за підозрою у вчиненні злочину було затримано ОСОБА_1 і 22.12.2018 р. слідчим суддею до неї застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Згідно з положеннями частини першої статті 183 КПК взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд враховує, що сторона обвинувачення в мотивуванні доцільності продовження строку застосованого щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу посилається на тяжкість вчиненого злочину. Разом з тим, суд враховує, що Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»). Крім того, Європейським Судом з прав людини звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Таким чином, посилання сторони обвинувачення на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , як підставу для продовження застосованого до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд оцінює критично. При вирішенні питання щодо обґрунтованості доводів сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_1 буде переховуватись від суду суд враховує, що жодного об`єктивного і документального підтвердження зазначеної обставини стороною обвинувачення суду також надано не було. Суд приймає до уваги, що стороною захисту на підтвердження наявності у обвинуваченої постійного місця проживання надано суду договір оренди. Однак, суд також враховує, що статтею 6 Закону України № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. З наданого стороною захисту договору оренди випливає, що останній укладено 15.04.2019 р. Суд враховує, що обвинувачена з 22.12.2018 р. утримується під вартою. При цьому частиною другою статті 6 Закону № 1382-IV визначено, що у разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку. Відомостей, які б свідчили про вжиття заходів на виконання приписів зазначеної правової норми, суду надано не було. Також, суду не було надано доказів на обґрунтування тверджень щодо співпраці зі слідством. Окрім цього, суд враховує, що на даний час розгляд кримінального провадження по суті не розпочато. Тому з метою забезпечення кримінального провадження та попередження здійснення обвинуваченою позапроцесуального впливу на свідків кримінального провадження слід продовжити строк дії застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про який внесені до ЄРДР 04.03.2019 р. за № 42019020000000049, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 21.06.2019 р. о 16:10 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 21.06.2019 р. до 23:59 год. 19.08.2019 р.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали в частині продовження строку дії запобіжного заходу не зупиняє її виконання.

Суддя: