Ухвала суду № 82528968, 20.06.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4490/18

Провадження № 1-кп/127/200/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

колегія в складі: судді-доповідача: Шидловського О.В.,

суддів: Кашпрука Г.М., Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пивоварової Ю.С.,

прокурора Мазуренка В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисників Стьоби Ю.М., Корпала В.М., Костик Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 186 КК України, відомості про яке внесені 22 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020000000282,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 186 КК України.

Від учасників кримінального провадження клопотань про зміну чи скасування запобіжного заходу не надійшло, а тому судом у відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення учасників кримінального провадження питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

В судовому засідання прокурор Мазуренко В.С. просив суд продовжити ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 мотивуючи зазначене тим, що останній обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зникли та продовжують існувати, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та переховуватись від суду.

Захисник Костик Н.О. в судовому засіданні просила суд змінити її підзахисному – ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в період доби із застосуванням електронного засобу контролю, посилаючись на те, що в судовому засідання допитані всі свідки, потерпілі та обвинуваченні. Потерпілі претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не мають та просять суд суворо ОСОБА_1 не карати. Крім того, ОСОБА_1 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, що вказує на міцні соціальні зв`язки. Окрім того, ОСОБА_1 не має намірів переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Стьоба Ю.М. підтримали думку адвоката Костик Н.О.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник Корпало В.М. підтримали думку адвоката Костик Н.О.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, (ч. 4 ст. 194 КПК України).

З наявних в матеріалах провадження документів вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2017 року щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.05.2019 року, на 60 діб, тобто до 19.07.2019 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч. 1-2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні питання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний врахувати в сукупності всі обставини, зазначені в статті 178 КПК України.

При цьому суд, враховучи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінального правопорушення, особи обвинувачених у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у кримінальному провадженні.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні закінченого замаху на вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України. Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, добровільно та в повному обсязі розрахувався з потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які претензій як матеріального так і морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не мають та просять суд ОСОБА_1 суворо не карати, що підтверджується відповідними заявами останніх (том №1 а.с. 166,167 відповідно). З пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що останній не має бажання будь-яким чином впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи переховуватись від суду, оскільки, на даний час, його щоденної допомоги потребує дружина та їх спільні діти. Таким чином, на думку суду, соціальні зв`язки обвинуваченого ОСОБА_1 за місцем проживання можливо визнати стійкими.

Окрім того, в судовому засідання допитано всіх свідків, які було заявлено сторонами кримінального провадження, а також допитано потерпілих та обвинувачених, досліджено письмові докази. Таким чином, з наведених обставин слідує, що обвинувачений ОСОБА_1 не має будь-якої можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Аналізуючи ризики, передбачені статтею 177 КПК України, в контексті практики Європейського суду з прав людини, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо того, що тримання під вартою не повинно бути продовжене лише через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі (Leteliier v. France (Летельєр проти Франції), §51; LA, v. France (LA. проти Франції), § 104; Prencipe v. Monaco (Прансип проти Монако), §79; Tiron V. Romania (Тирон проти Румунії), §§ 41-42).

Також, в контексті практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov v. Russia (Ідалов проти Росії). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання» (Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії); Lelievre v. Belgium (Лельевр проти Бельгії); Shabani v. Switzerland (Шабані проти Швейцарії).

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, наявні підстави вважати, що інший (більш м`який) запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, а саме, домашній арешт в певний період доби з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 його процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд не вбачає підстав для продовження запобіжного заходу, застосованого під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у промові прокурора, а саме щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в період часу з 22.00 години до 06.00 години наступної доби, за адресою проживання обвинуваченого ОСОБА_1 , строком на 60 днів, із покладенням обов`язків, визначених п.п. 1,2,3,9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою, не відлучатися із місця постійного проживання, повідомляти суд про зміну місяця свого проживання та носити електронний засіб контролю.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання начальнику Вишенського ВП Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на домашній арешт, в певний період доби, звільнивши його з-під варти із зали суду негайно.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, у нічний період доби з 22:00 до 06:00 за місцем знаходження строком на 60 календарних діб з 20.06.2019 року до 18.08.2019 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені п.п. 1,2,3,9 ч. 5 ст. 194 КПК України:

1. Прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він проживає без дозволу суду, у нічний період доби, з 22.00 години до 06.00 години наступної доби;

3. Повідомляти суд про зміну місяця свого проживання;

4. Носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали суду 60 діб, тобто до 18.08.2019 року включно.

Копію ухвалу для виконання направити начальнику Вишенського ВП Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.

Копію ухвали для відома направити до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)» .

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: