Ухвала суду № 82528823, 20.06.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3273/16-к

Провадження № 1-кп/127/943/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Венгрин О.О., Каленяка Р.А.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Панченка В.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених Кашпрук Т.В., Хоміча О.О., Красномовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці ініційоване судом питання щодо необхідності продовження запобіжних заходів обвинуваченим у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, відомості про які внесені 20.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010007860, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2019 обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжено запобіжні заходи у виді тримання під вартою до 21.06.2019, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

Прокурор Панченко В.О. просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк тримання під вартою, мотивуючи тим, що запобіжній захід відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни, скасування немає, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати. Додатково зазначив, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду, можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можуть незаконно впливати на потерпілу та свідків, продовжувати вчиняти нові злочини або іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Хоміч О.О. при вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою поклалися на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. ОСОБА_3 повідомив суду, що він визнає вчинення злочину за ч. 1 ст. 396 КК України, а з урахуванням санкції даної статті, покарання за даний злочин він уже відбув. Одночасно обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України він не вчиняв. З урахуванням вищевикладеного просив змінити йому запобіжний захід на більш м`кий.

Адвокат Красномовець Н.П. щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 заперечувала. Підтримала думку свого підзахисного. Зазначила, що ризики прокурором не доведені. Адвокат Красномовець Н.П. звернула увагу суду на те, що справа розглядається близько чотирьох років, уже були допитані свідки та потерпіла. Захисник просила врахувати, що у її підзахисного є постійне місце проживання. Крім того, за час перебування під вартою, у її підзахисного суттєво погіршився стан здоров`я, останній потребує лікування. Разом з тим, звернула увагу суду на ту обставину, що не з вини її підзахисного, а через неявку потерпілих неможливо розпочати судовий розгляд. Просила змінити запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував, зазначивши, що прокурором не доведено існування ризиків. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Адвокат Кашпрук Т.В. підтримала думку свого підзахисного. Захисник зазначила, що прокурором не надано жодного доказу існування перерахованих ризиків. ОСОБА_4 просила змінити запобіжний захід на більш м`який.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків, продовжувати вчиняти нові злочини або іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Суд при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжних заходів у виді тримання під вартою, враховує, що останні обвинувачуються у вчиненні злочинів, в тому числі і особливо тяжкого злочину, а обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, за які, в разі доведення їх винуватості, може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а обвинуваченому ОСОБА_1 у виді довічного позбавлення волі. Відтак, у суду є підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть переховуватись від суду. Обвинувачені до затримання не працювали, відповідно злочин, у якому обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчинено з корисливих мотивів, тому існує ризик, що вони можуть продовжувати вчиняти інші злочини. Також існує ризик того що, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть чинити тиск на потерпілих та свідків, з метою зміни їх показів. Крім того, у разі зміни їм запобіжних заходів на більш м`які, обвинувачені можуть іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, а саме відсутність міцних соціальних зв`язків, наявність судимостей у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Також судом враховано, що адвокатом Красномовець Н.П. не надано доказів, що обвинувачений ОСОБА_3 , у зв`язку з погіршенням стану здоров`я не може перебувати в установі попереднього ув`язнення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, враховуючи всі обставини в їх сукупності, вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно продовжити строком на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 371 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 20.06.2019 до 18.08.2019 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 20.06.2019 до 18.08.2019 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою на 60 днів з 20.06.2019 до 18.08.2019 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: