Рішення № 82526932, 21.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2019Справа № 910/5113/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 80 028,51 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 80 028,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару відповідно до договору поставки № СВРЗ -03-22-18-93/ю від 03.09.2018, у зв`язку з чим ним було нараховано пеню? три відсотки річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язань.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 23.04.2019 відповідачу було запропоновано у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

21.05.2019 відповідачем було подано до канцелярії суду відзив на позов, разом з яким Акціонерне товариство «Українська залізниця» просило суд визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними та поновити його.

Ухвалою суду від 23.05.2019 судом задоволено клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення встановленого строку для подання відзиву на позов. Поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» строк для подання відзиву на позов.

У відзиві на позов відповідач частково заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем невірно здійснено нарахування пені та трьох відсотків з огляду на те, що до періоду нарахування було включено дату оплати поставленого товару. Крім того, позивачем при розрахунку було враховано двічі за певними видатковими накладними дата « 18.10.2018». Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.

30.05.2019 позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначає, що твердження відповідача у відзиві є безпідставними. Окрім того, позивачем заперечувалось проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Наразі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2018 між ТОВ «Сота Україна» (постачальником) та ПАТ «Українська залізниця» (покупцем) було укладено Договір поставки № СВРЗ-03-22-18-93/ю, відповідно до п.п. 1.1, 1.3 якого постачальник зобов`язується поставити і передати в обумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

У п. 1.2. договору сторони погодили найменування товару: сталь листова 4х1500х6000мм ст.09Г2С.

Як передбачено в п. 3.1 ціна цього договору становить 3 915 252,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 652 542,00 грн.

Форма розрахунків: у безготівковій формі. Покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю на підставі виставленого рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі. До рахунку додаються видаткова накладна та/або акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна, документи якості на поставлений товар (п.п. 4.1-4.3 договору).

Згідно з п. 5.1., 5.2, 5.3 договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів протягом п`яти днів від дня подання заявки покупцем. Місце поставки товарів склад покупця: вул. Зубенка, 2, м. Стрий, Львівська обл. Постачальник поставляє покупцю товар на умовах DDP (Зубенка, 2, м. Стрий, Львівська обл..) згідного з базисними умовами поставки Інкотермс.

Прийом товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар (п. 5.6 договору).

Пунктом 7.3.1 договору визначено обов`язок постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, а відповідно п. 7.1.1 договору обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

В Додатку №1 до Договору (Специфікація №1) сторони погодили найменування товару, код товару за класифікатором, ГОСТ, кількість, ціну товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сота Україна» на виконання умов договору у період з 14.05.2018 по 30.05.2018 на підставі видаткових накладних № 863 від 05.09.2018, № 871 від 07.09.2018, № 917 від 14.09.2018, № 998 від 02.10.2018, № 999 від 02.10.2018, № 1000 від 02.10.2018, № 1001 від 02.10.2018, № 1007 від 03.10. поставило філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» товар на загальну суму 3 631 692,82 грн.

Судом встановлено, що філія «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» виконуючи взяті на себе зобов`язання, за період з 05.09.2018 по 03.10.2018 на підставі виставлених ТОВ «Сота Україна» рахунків на оплату здійснило оплату вартості поставленого позивачем товару в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою АТ «ОТП Банк».

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару виконано з порушенням обумовлених сторонами в договорі строків, у зв`язку з чим, позивачем було здійснено нарахування відповідачу пені у розмірі 54 184,48 грн, 3% річних у розмірі 9 030,74 грн та 16 813,29 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає договір поставки № СВРЗ-03-22-18-93/ю від 03.09.2018 належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено факт поставки позивачем товару на загальну суму 3 631 692,85 грн згідно зазначених вище видаткових накладних та факт оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару на суму 3 631 692,85 грн, що не заперечується відповідачем та в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню при розгляді цього спору.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар.

Судом встановлено, що враховуючи встановлені обставини, відповідачем оплата поставленого згідно з видатковими накладними товару здійснена з порушенням обумовлених сторонами в договорі строків.

Окрім того, слід зазначити, що пунктом 5.6. договору встановлено, що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцію №П-7 від 25.04.66 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар.

Таким чином, під час приймання товару (проставляння підпису на вказаних вище видаткових накладних) відповідач (уповноважена особа відповідача) засвідчили факт отримання товарно-супровідних документів (передбачених пунктом 4.3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

З огляду на положення п. 4.2. договору обов`язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар, а прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару за вказаною вище видатковою накладною у останнього виникло після спливу названого строку.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням умов договору та положень чинного цивільного законодавства, суд дійшов висновку про порушення відповідачем свого обов`язку з оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 8.2. Договору за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару, включаючи день оплати.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Факт наявності прострочення відповідача щодо вчасної оплати вартості отриманого за договором товару за визначеними вище видатковими накладними підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки пені позивача та встановлено їх невідповідність умовам договору, оскільки по видаткових накладних №№ 863, 917 та 871 позивач двічі до розрахунку включено дату « 18.10.2018», у зв`язку з чим суд проводить власний розрахунок пені в межах періоду зазначеного позивачем.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку обґрунтованою за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за названими вище видатковими накладними є сума пені у розмірі 53 940,62 грн.

Отже, позовні вимоги в даній справі щодо стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов`язання з вчасної оплати вартості отриманого за договором товару підлягають частковому задоволенню на суму 53 940,62 грн.

Поряд з викладеним, відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір пені на 50 відсотків.

Суд, розглянувши заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» дійшов висновку щодо відмови в її задоволенні з урахуванням наступного.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, в контексті означеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, всупереч викладеного вище, Акціонерним товариством «Українська залізниця» не було доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Тобто, з наведеного полягає, що на момент вирішення спору по суті у суду відсутні підстав вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку стосовно відмови в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зменшення розміру штрафних санкцій як такого, що позбавлено належного доказового обґрунтування.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача також суму 3% річних в розмірі 9 030,74 грн та 16 813,29 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, судом визнається він необґрунтованим, оскільки до періоду нарахування 3 % включена дата сплати, що суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 695,09 грн.

Також судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого суд прийшов висновку про задоволення даних позовних вимог у повному обсязі на суму 16 813,29 грн.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що він планує понести витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

20.06.2019 позивачем до суду подано заяву про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10.000,00 грн та додано документи в підтвердження їх понесення.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

11.02.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Право Групп» (виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги № 11-02/19-ЮО (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є здійснення виконавцем в інтересах клієнта певних видів адвокатської діяльності та надання виконавцем клієнту видів правової допомоги, що наведені у договорі.

Згідно з п. 4.1 договору сума винагороди (гонорару), порядок проведення розрахунків та кількість (об`єм) правової допомоги, що надається клієнту щомісяця або по конкретній справі, встановлюється додатком до цього договору.

Адвокатським об`єднанням «Право Групп» адвокату Єрмак Л.Б. 01.03.2019 виданий ордер серії КС № 413361 на надання правової допомоги ТОВ «Сота Україна» у Господарському суді міста Києва.

Наявним в матеріалах свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2845 від 12.03.2008 підтверджується, що Єрмак Л.Б. є адвокатом.

31.05.2019 між клієнтом та виконавцем складено акт приймання-передачі наданих послуг № 7, відповідно до якого виконавцем надано наступні юридичні послуги:

- Вивчення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин та операцій між ТОВ «Сота Україна» та ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» по договору поставки № СВРЗ-03-22-18-18-93/ю від 03.09.2018 - 4 години.

- Формування правової позиції у справі про стягнення заборгованості - 2 години.

- Підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення на користь ТОВ «Сота Україна» заборгованості (пені, інфляційних та 3% річних по договору поставки № СВРЗ-03-22-18-18-93/ю від 03.09.2018) - 4 години.

- Проведення розрахунків сум пені, інфляційних та 3% річних по договору поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.563)ю від 07.08.2018 та їх письмове оформлення - 1 година.

Вартість послуг виконавця за цим актом складає 10 000,00 грн за 10 (десять) годин роботи адвоката.

Згідно платіжного доручення № НД2460 від 14.06.2019 позивач згідно договору перерахував Адвокатському об`єднанню «Право Групп» кошти в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому судом зазначається, що відповідачем не надано доказів неспівімрності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги позовним вимогам.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 9 927,58 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, м. Київ, вул. Черняховського, 29; код ЄДРПОУ 41323412) пеню у розмірі 53 940,62 грн, 3% річних у розмірі 8 695,09 грн, 16 813,29 грн інфляційних нарахувань, 9 927,58 грн витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 1 907,08 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.