Рішення № 82526915, 03.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019Справа № 910/3810/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 817 833,06 грн.

за участю представників:

від позивача: Овчарук А.О.

від відповідача: Болдін В.В. - представник за довіреністю № 1-864 від 29.05.2019 р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року до господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" (далі - ТОВ "Свемон-Захід 1948", позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 249 093,73 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 1607000403 від 13.07.2016 р. щодо своєчасної сплати вартості комплексу робіт по об`єкту "Реконструкція технологічного зв`язку ДК «Укртрансгаз» на дільниці Боярка-Яготин", внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ "Свемон-Захід 1948" просило стягнути з відповідача заборгованість зі сплати вартості виконаних робіт у сумі 1 163 536,90 грн., пеню у сумі 34 901,10 грн, втрати від інфляції у сумі 41 218,59 грн. та 3 % річних у сумі 9 437,14 грн., а всього - 1 249 093,73 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2018 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження (суддя Шкурдова Л.М.), справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2018 р. провадження у справі за позовом ТОВ "Свемон-Захід 1948" було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 р. ухвалу суду першої інстанції від 15.06.2018 р. скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції, відповідача - ПАТ "Укртрансгаз" замінено на його правонаступника - АТ "Укртрансгаз".

За результатами повторного автоматичного розподілу справа № 910/3810/18 передана на розгляд судді Головіній К.І., у зв`язку із чим ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2019 р. вона була прийнята суддею до розгляду, у справі призначене підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач під час першого розгляду справи неодноразово зменшував та збільшував позовні вимоги.

Так, 16.05.2018 р. позивач вчергове подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій вказав, що станом на 15.05.2018 р. з відповідача підлягали стягненню основний борг у сумі 1 163 536,90 грн., пеня у сумі 34 901,10 грн., інфляційні втрати у сумі 51 195,62 грн. та 3 % річних у сумі 13 777,26 грн., проте, 17.05.2018 р. АТ «Укртрансгаз» перерахувало на користь ТОВ «Свемон-Захід 1948» грошові кошти у сумі 445 582,81 грн., із призначенням платежу - часткова оплата БМР Боярка-Яготин акт № 10-403 від 07.11.2017 р.; договір № 1607000403 від 13.07.2016 р. Указану суму позивач зарахував у порядку, визначеному ст. 534 ЦК України, тобто, спочатку в рахунок відшкодування пені та 3 % річних на загальну суму 48 683,36 грн., а потім основного боргу на суму 396 899, 45 грн. (445 582,81 грн. - 48 683,36 грн.).

Тому в заяві про зменшення позовних вимог вже від 21.05.2018 р. позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 817 833,06 грн., яка залишилась після розподілу сплачених відповідачем сум на підставі ст. 534 ЦК України, а саме: основний борг у сумі 766 637,44 грн. (1 163 536,90 грн. - 396 899, 45 грн.) та інфляційні втрати у сумі 51 195,62 грн. Зазначена заява була подана із додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

На вказаний позов відповідач у строк, встановлений законом надав відзив, у якому проти вимог позивача заперечив та вказав, що дія договору підряду припинилась, а тому правові підстави для сплати актів виконаних робіт відпали. Щодо нарахувань штрафних та матеріальних санкцій зазначив, що вини у простроченні зобов`язання АТ "Укртрансгаз" немає.

Також, як вбачається із матеріалів справи, під час первісного розгляду справи у підготовчому засіданні 14.06.2018 р. позивач знов подав письмові пояснення, у прохальній частині яких просив залишити частину вимог без розгляду, а саме - про стягнення заборгованості на суму 717 954,08 грн., іншу частину боргу у сумі 99 878,98 грн. - просив стягнути з АТ "Укртрансгаз". Указані пояснення суд розцінив як заяву по суті позову, якою позивач змінив межі розгляду справи, на що вказав Північний апеляційний господарський суд у постанові від 26.12.2018 р., направляючи справу на новий розгляд.

Зокрема, скасовуючи ухвалу господарського суду міста Києва від 15.06.2018 р. про закриття провадження у даній справі, апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції не була розглянута заява ТОВ «Свемон-Захід 1948» по суті позову (пояснення від 14.06.2018 р.), зокрема, не було вирішено питання щодо заяви позивача про залишення позову без розгляду в частині заявлених вимог, а також не з`ясовано обставини щодо фактичного розміру заборгованості з урахуванням вказаної заяви.

Під час нового розгляду справи по суті представник позивача підтримав заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог на суму 717 954,08 грн. та просив стягнути з відповідача залишок заборгованості у сумі 99 878,98 грн., про що було вказано у письмових поясненнях від 14.06.2018 р. Щодо природи вказаних коштів та складових заборгованості просив не брати до уваги положення ст. 534 ЦК України та обгрунтування поданих ним раніше заяв по суті позову в частині порядку зарахування сплачених відповідачем сум, натомість вказав, що на даний час працівники бухгалтерії позивача перерахували складові боргу і виявилось, що несплаченими залишились пеня, інфляційна складова боргу та 3 % річних, оскільки усі сплачені під час розгляду даної справи відповідачем платежі були зараховані позивачем у рахунок погашення основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні не погодився із визначеним ст. 534 ЦК України порядком черговості зарахування здійсненої АТ "Укртрансгаз" оплати заборгованості за договором підряду № 1607000403 від 13.07.2016 р. та зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість є основним боргом за договором, який на час розгляду справи відсутній. Щодо нарахувань на цей борг матеріальних втрат та штрафних санкцій вказав, що у простроченні боржника винен сам позивач, тому підстав для нарахування вказаних сум немає. Також просив зменшити суму пені до 1 грн.

Розглянувши заяви учасників спору по суті позову, заслухавши їх пояснення (зокрема, позивача) у судовому засіданні, та зважаючи на суперечливість позиції позивача щодо обгрунтувань позову, суд прийшов до висновку, що межі розгляду даної справи необхідно визначити на підставі письмових заяв позивача по суті позову, оскільки усні пояснення представника позивача суттєво відрізняються від позиції, викладеної позивачем у заявах по суті спору, та фактично направлені на одночасну зміну предмета та підстав позову.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору викладають письмово та виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Таким чином, у даному випадку суд розглядає справу в межах заяв ТОВ «Свемон-Захід 1948» по суті позову, а саме - заяви про зменшення позовних вимог від 21.05.2018 р. та письмових пояснень від 14.06.2018 р., на що вказував суд апеляційної інстанції, з урахуванням обгрунтувань (підстав) позову, зокрема, ст. 534 ЦК України.

Отже, розглянувши заяви сторін по суті спору, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

13.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" (підрядник) та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (замовник) був укладений договір підряду № 1607000403 (далі - договір), відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов`язання власними та залученими силами та засобами виконати комплекс робіт по об`єкту "Реконструкція технологічного звязку ДК «Укртрансгаз» на дільниці Боярка-Яготин" та здати в установлений договором строк закінчений будівництвом об`єкт відповідно до договірної документації, а також поставити обладнання (устаткування) і матеріали згідно зі специфікаціями (п. 1.1). Місцем поставки обладнання є: склад філії "Управління "Укргазтехзв`язок", на умовах DDP (Інкотермс 2 000 р.) (п. 2.1).

Вартість по договору відповідно до розрахунку договірної ціни складає 24 597 194,40 грн., у тому числі і вартість будівельно-монтажних робіт у сумі 24 132 951,25 грн. (п. 3.1 договору).

Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість: акта виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), протоколу вимірювань та протоколу пусконалагоджувальних робіт, підтвердження відпускної ціни постачальника обладнання, виконавчої документації (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору розрахунки з підрядником здійснюються по факту виконаних робіт протягом 40 днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.6 договору передбачена недоплата замовником по кожному акту виконаних робіт та поставленого обладнання в розмірі 5 % від суми відповідного акта. Остаточний розрахунок за виконані роботи буде здійснений замовником після закінчення всіх робіт, передбачених договором та підписання акту введення в експлуатацію (реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації в ДП "Держархбудінспекція"). Порядок і черговість здавання об`єкту, обов`язки сторін визначаються у узгодженому плані-графіку виконання робіт (п. 4.1 договору).

Строк виконання робіт - протягом 12 місяців з моменту отримання підрядником письмового дозволу замовника про початок виконання робіт та/або відповідно до календарного плану-графіку (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.1.5 договору замовник зобов`язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині виконання сторонами зобов`язань щодо розрахунків - до їх повного виконання (п. 5.4).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1607000403 від 13.07.2016 р., суд встановив, що він за своєю правовою природою є договором підряду з елементами договору поставки, тобто змішаним, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 та окремих положень глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов`язань, з урахуванням положень п. 3.6 договору щодо утримання 5 % від суми кожного акту, позивач виконав роботи на загальну суму 1 163 536,90 грн., що підтверджується наявними у справі актами виконаних будівельних робіт № 10-403 від 07.11.2017 р. та № 11-403 від 14.11.2017 р.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, вартість виконаних робіт на суму 1 163 536,90 грн. не оплатив, у зв`язку із чим позивач звернувся із позовом до суду про стягнення заборгованості з вартості виконаних робіт у вказаній сумі, на яку нарахував пеню та матеріальні втрати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як вбачається із матеріалів справи, під час первісного розгляду даної справи відповідач сплатив частину заборгованості у сумі 445 582,81 грн., а потім - ще 717 954,08 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи банківська виписка. У зв`язку із такими обставинами позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 21.05.2018 р. та заяву про залишення позову частково без розгляду (пояснення від 14.06.2018 р.).

Вирішуючи питання суми заборгованості, суд враховує заяву позивача про залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 717 954,08 грн. (викладена у письмових поясненнях від 14.06.2018 р.), а тому вимоги у цій частині суд залишає без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Отже, сума, заявлена до стягнення з відповідача, склала 445 582,81 грн. (1 163 536,90 грн. - 717 954,08 грн.).

Згідно з наданими до матеріалів справи банківською випискою про перерахування коштів у сумі 445 582,81 грн. та платіжним дорученням № 3301 від 13.06.2018 р. про перерахування 717 954,08 грн., у призначенні платежу відповідач вказав «часткова оплата БМР-Яготин акт № 10-403 від 07.11.2017 р.; договір № 1607000403 від 13.07.2016 р. та часткова оплата БМР-Яготин акт № 11-403 від 14.11.2017 р.; договір № 1607000403 від 13.07.2016 р.» (відповідно).

При встановленні судом призначення вказаних платежів позивач протягом розгляду даної справи спочатку вказував на те, що сплачені суми були розподілені відповідно до ст. 534 ЦК України, але потім усно зазначив, що змінив призначення платежу (хоча відповідних доказів цьому не надав), тому просить стягнути залишок заборгованості, який склав не основний борг, а інші нарахування.

Зі свого боку представник АТ "Укртрансгаз" вказував, що він сплачував основну суму заборгованості, незважаючи на призначення, яке було указане у платіжних дорученнях.

Тобто, вирішуючи питання про правову природу коштів, які позивач просив стягнути, суд встановив, що доводи сторін у цій частині є суперечливими та не підтвердженими матеріалами справи, тому суд виходив із принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 14 ГПК України, відповідно до якого судовий спір розглядається в межах заявлених позивачем вимог (викладених у письмовому вигляді). Так, згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки письмові заяви ТОВ "Свемон-Захід 1948" по суті позову грунтувались на положеннях ст. 534 ЦК України у спірному питанні, суд перевірив доводи позивача про застосування положень вказаної правової норми в частині визначення залишку заборгованості відповідача та прийшов до висновку, що порядок зарахування позивачем сплачених коштів (визначений у заявах по суті позову) не суперечить чинному законодавству, а договором такий порядок сторони не визначили.

Так, за приписами ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Суд виходив з того, що на підставі ст. 534 ЦК України позивач, у першу чергу, зі сплачених коштів погасив проценти та пеню, а у другу чергу - частину основної суми боргу.

Таким чином, судом встановлено, що у зв`язку із залишенням позову без розгляду на суму 717 954,08 грн. та частковим погашенням відповідачем заборгованості на суму 445 582,81 грн., що були враховані у порядку черговості згідно зі статтею 534 ЦК України, пеня (34 901,10 грн.) та 3 % річних (13 777,26 грн.) у загальній сумі 48 683,36 грн. є такими, що повністю оплачені відповідачем; основний борг є оплаченим на суму 396 899, 45 грн. (445 582,81 грн. - 48 683,36 грн.).

Отже, станом на 14.06.2018 р. у відповідача за договором підряду № 1607000403 від 13.07.2016 р. була наявна така заборгованість:

- основний борг у сумі 48 683,36 грн. (445 582,81 грн. (заборгованість) - 396 899, 45 грн. (оплата згідно зі ст. 534 ЦК України);

- інфляційні втрати у сумі 51 195,62 грн.,

що разом склало 99 878,98 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки докази оплати суми основної заборгованості у розмірі 48 683,36 грн. у матеріалах справи відсутні, вимога позивача про стягнення вказаної суми підлягає задоволенню.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем суми інфляційних втрат, нарахованої у порядку ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 51 195,62 грн., тобто у заявленій позивачем сумі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Свемон-Захід 1948" підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що позивач у своїй останній заяві по суті позову (пояснення від 14.06.2018 р.) просив стягнути лише основну суму боргу у розмірі 99 878,98 грн., суд не приймає до уваги, оскільки це є власним трактуванням відповідача меж позовних вимог, які суперечать заявам позивача, про що судом зазначалось вище (про межі розгляду справи та черговість зарахувань проведених відповідачем оплат в рахунок погашення складових боргу).

Щодо заяви АТ "Укртрансгаз" про зменшення розміру пені, поданої на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, то вона судом не розглядалась у зв`язку із відсутністю у відповідача заборгованості у цій частині (пені).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладається на відповідача, у тому числі і за розгляд апеляційних скарг ТОВ "Свемон-Захід 1948" та АТ "Укртрансгаз".

Щодо стягнення витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд зазначає, що вказане питання буде вирішено в окремому порядку, визначеному господарським процесуальним законом, після ухвалення судового рішення у даній справі, за окремо поданими на її підтвердження доказами, про що позивач усно вказав до закінчення судових дебатів.

Окрім усього, позивачем була подана заява про повернення надміру сплаченого судового збору у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог (заява від 21.05.2018 р.).

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Оскільки первісно заявлений позов ТОВ "Свемон-Захід 1948" був оплачений судовим збором у сумі 18 953,41 грн., але у подальшому позивач подав заяву про зменшення позовних вимог і сума судового збору за такі вимоги (817 833,06 грн.) склала 12 267,50 грн. (1,5 % ціни позову), то на користь позивача підлягає поверненню судовий збір з Державного бюджету України у сумі 6 685,91 грн. (18 953,41 грн. - 12 267,50 грн.).

Щодо розподілу судового збору у зв`язку із частковим залишенням позову без розгляду, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України у разі залишення позову без розгляду за заявою позивача, сплачена сума судового збору поверненню не підлягає (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"). При цьому, суд також зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає покладення судового збору на відповідача (відшкодовування за рахунок відповідача) у випадку, залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача.

Таким чином, судовий збір у сумі 10 769,31 грн. (розрахований, виходячи із суми позову, яку позивач просив залишити без розгляду - 717 954,08 грн. (1,5 % від цієї суми) покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості у сумі 817 833,06 грн. в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 717 954,08 грн. залишити без розгляду.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення іншої частини заборгованості у сумі 99 878,98 грн. задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 6, приміщення 5; ідентифікаційний код 39139461) основний борг у сумі 48 683 (сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 36 коп., інфляційні втрати у сумі 51 195 (п`ятдесят одна тисяча сто дев`яносто п`ять) грн. 62 коп., судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 1 498 (одна тисяча чотириста дев`яносто вісім) грн. 19 коп., судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 6, приміщення 5; ідентифікаційний код 39139461) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн. 91 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 3 червня 2019 року.

Повний текст рішення складений 19 червня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.