Рішення № 82526806, 18.06.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2019 Справа № 905/720/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутовій Є.В., в судовому засіданні розглядається справа

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВостокПромСервіс», м. Мирноград Донецької області,

до Державного підприємства «Мирноградвугілля», м. Мирноград Донецької області,

про стягнення заборгованості в загальному розмірі 62 971,16 грн., з яких: 49 580, 00 грн. – заборгованість за товар, 3 354, 26 грн. – інфляційні нарахування, 1 145, 09грн. – 3% річних, 8 891, 81 грн. – пеня.

Представники сторін:

від позивача: Кишкань М.О. – директор за наказом № 1 від 29.01.2019р.;

від відповідача: не з`явився.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВостокПромСервіс», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 62 971,16 грн., з яких: 49 580, 00 грн. – заборгованість за товар, 3 354, 26 грн. – інфляційні нарахування, 1 145, 09грн. – 3% річних, 8 891, 81 грн. – пеня.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням Державним підприємством «Мирноградвугілля» зобов`язань за Договором постачання №11/06 від 11.06.2018 року , щодо сплати суми коштів за терміном, який встановлений договором, внаслідок чого з`явилась заборгованість у розмірі 49 580, 00 грн. та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 7 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач з`явився в судове засідання, наполягав на задоволені вимог в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачеві.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази направлення на юридичну адресу та отримання процесуальних документів відповідачем по справі №905/720/19, а також враховуючи обмежений процесуальний строк розгляду справи, суд робить висновок про належне виконання обов`язку повідомити відповідача про час та місце розгляду зазначеної справи та зазначає, що незабезпечення відповідачем умов для своєчасного отримання ним кореспонденції, не може перешкоджати захисту прав третіх осіб у суді.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.202 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВостокПромСервіс» (далі – постачальник) та Державним підприємством «Мирноградвугілля» (далі – покупець) укладений Договір постачання за № 11/06 (далі - договір)., згідно з п. п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язався поставити Ввідний пристрій електронного двигуна BAO-2 800 кВт 1 500 у кількості 1 шт. (далі – товар) вартістю 49 580, 00 грн. (враховуючи ПДВ у розмірі 8 263, 33 грн.), а покупець зобов`язався прийняти товар й оплатити його на умовах, обговорених у цьому договорі з урахуванням виставлених рахунків та накладних.

Згідно з п. 2.1. договору сума договору складає 49 580, 00 грн.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі продукції, про що робиться відповідний запис на товаросупроводжувальних документах. (п. 3.2. договору)

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за узгоджену партію товару здійснюється за фактом постачання протягом 10 календарних днів.

П. 5.1. договору встановлено, що у випадку порушень умов договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Відповідно до п. 5.4. договору сторони несуть відповідальність згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язань .

Розділом 7 договору (п. п. 7.1., 7.2.) визначено, що усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У разі, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2018 року, а за фінансовими зобов`язаннями – до повного та належного його виконання. (п. 8.9. договору)

Договір складено та підписано сторонами без зауважень.

11 червня 2018 року постачальником виставлено покупцю рахунок-фактуру за № 267-218 за товар на суму в розмірі 49 580, 00 грн. (враховуючи ПДВ у розмірі 8 263, 33 грн.).

Відповідно до товарно-транспортної накладної за № 246/218 від 21 червня 2018 року постачальник передав, а покупець прийняв зазначений товар.

30 січня 2019 року сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків та відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за від 30.01.2019р. покупець проти наявної перед постачальником заборгованості не заперечував, акт складено та підписано сторонами без зауважень.

Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони пов`язані з із поставкою. За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов`язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином здійснював свої зобов`язання за договором, оплату товару за договором не виконав, у зв`язку з чим позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача заборгованість за несплачену вартість товару.

Після перевірки судом наданих до матеріалів справи доказів, суд зазначає, що позивач вірно визначив суму заборгованості у розмірі 49 580, 00 грн., підтвердивши невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати зазначеної суми належними доказами. Відповідач не спростував в цій частині вимоги позивача, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості правомірними.

Крім основної заборгованості позивач просив суд стягнути пеню у розмірі 8 891, 81 грн., інфляційні нарахування у розмірі 3 354, 26 грн., 3 % річних у розмірі 1 145, 09 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов`язань у відносинах суб`єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 5.4. договору сторони встановили, що у випадку порушення своїх зобов`язань вони несуть відповідальність згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України.

Ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З зазначеного суд робить висновок, що згідно з п. 5.4. договору у випадку порушення грошових зобов`язань нараховуються штрафні санкції, передбачені ст. 231 Господарського кодексу України, а саме у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Позивачем у позовній заяві було надано розрахунок пені, відповідно до якого у період з 2 липня 2018 року по 1 січня 2019 року відповідачу нарахована пеня у розмірі 8 891, 81 грн. Судом встановлено, що під час розрахунку суми штрафних санкцій позивачем помилково була застосована подвійна облікова ставка Національного банку України як максимально допустима для договірних зобов`язань. Проте, оскільки сторони не домовилися про інший розмір пені, застосування розрахункового розміру пені більшого ніж одна облікова ставки Національного банку України є необґрунтованим та таким, що порушує вимоги ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, та враховуючи п.5.4. договору, суд зазначає про правомірність нарахування пені та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені частково в розмірі 4 445, 90 грн., застосувавши розрахунковий розмір пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 3 354, 26 грн. та 3 % річних у розмірі 1 145, 09 грн.

Ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що розмір 3% річних за визначений період складає 1 145, 09 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що розмір інфляційних нарахувань за визначений період складає 3 354, 26 грн., а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВостокПромСервіс», до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 62 971,16 грн., з яких: 49 580, 00 грн. – заборгованість за товар, 3 354, 26 грн. – інфляційні нарахування, 1 145, 09грн. – 3% річних, 8 891, 81 грн. – пеня – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Соборна, будинок 1, код ЄДРПОУ 32087941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВостокПромСервіс» (85323, Донецька обл.., місто Мирноград, вул. Коршункова, будинок 2, офіс 42, код ЄДРПОУ 40809244) суму грошових коштів у розмірі 58 525, 26 грн., з яких: 49 580, 00 грн. – заборгованість за товар, 3 354, 26 грн. – інфляційні нарахування, 1 145, 09грн. – 3% річних, 4 445, 90 грн. – пеня, судовий збір у розмірі 1 804, 58 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.

Суддя П.В. Демідова

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2019р.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).