Ухвала суду № 82524799, 19.06.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Суворовський районний суд міста Одеси

Справа №504/687/16-к

Провадження №1-кп/523/959/19

У Х В А Л А

про повернення обвинувального акту та обрання запобіжного заходу

19.06.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Суворовського районного суду м. Одеси у складі головуючого судді Деркачова О.В., суддів Шурупова В.В., Шкуренкова М.В., за участю секретаря Клочкової Т.В., прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області Буланши Н.І., обвинувачених та їх захисників – адвокатів Маковської О.М., Федоренко Н.Є., Каплі Т.А., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в приміщенні суду, обвинувальний акт із звинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187 КК України,

в с т а н о в и л а:

14 травня 2019 року до Суворовського районного суду м. Одеси після апеляційного розгляду надійшов обвинувальний акт із звинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, який 16 травня 2019 року ухвалою суду був призначений до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

З`ясувавши думки прокурора та сторони захисту, кожен з яких вважав можливим призначити судовий розгляд провадження, отримавши клопотання прокурора про застосування запобіжних заходів стосовно обвинувачених, на що стороною захисту заявлено часткові заперечення, дослідивши складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт, суд дійшов наступних висновків.

Підсудність даного кримінального провадження Суворовському районному суду м. Одеси визначена ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2016 року.

В силу положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, які в акті стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд визнає істотно суперечливими та неповними, виходячи із наступного:

- вмінені ОСОБА_1 епізоди злочинної діяльності від 27-28 жовтня 2015 року не містять зазначення мотиву злочинів;

- не викладено, в чому конкретно полягало кожне із вмінених обвинуваченим діянь у вигляді погрози застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілих (якими, відповідно до роз`яснень абзацу 1 п.12 ППВСУ від 06 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», можуть бути: погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки);

- акт містить фактичний виклад вчинення розбійного нападу обвинуваченими ОСОБА_1 (в усіх епізодах) та ОСОБА_3 (два епізоди від 20 грудня 2015 року) як особами, які раніше вчинили відповідний злочин, проте в акті одночасно не зазначено, що обвинувачені, здійснюючи розбійні напади, діяли повторно.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду даного обвинувального акту, у зв`язку із чим його необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Вирішуючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу стосовно обвинувачених суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ч.4 ст.184 КПК України застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання. Оскільки зазначене не було дотримано прокурором, то суд розцінює, що письмове клопотання, перш за все, стосується ОСОБА_1 , який утримується під вартою, у зв`язку із чим, відсутні підстави для задоволення будь-яких вимог стосовно інших обвинувачених.

В обґрунтування клопотання про ув`язнення ОСОБА_1 прокурор послався на тяжкість вміненого діяння, наявність непогашеної судимості, низькі соціальні зв`язки, існування ризиків продовження злочинної діяльності та неправомірного впливу на потерпілих і свідків.

Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вмінених йому діяннях оцінена слідчим суддею та судом апеляційної інстанції в судових рішеннях, якими застосовувався та продовжувався строк застосування відповідного запобіжного заходу, а також перевірено колегією суддів під час підготовчого судового засідання.

Оцінюючи доводи прокурора про наявність доказів в обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв`язку із тим, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку ОСОБА_1 та виконання ним процесуальних обов`язків в межах даного кримінального провадження, суд з цим погоджується, виходячи як із соціального статусу обвинуваченого, який є офіційно не працевлаштованим, має непогашену судимість за вчинення інших злочинів корисливої спрямованості, обвинувачується у вчиненні злочинів, вчинених в період звільнення від покарання з випробуванням, а відтак слід визнати, що існує ризик можливого продовження обвинуваченим злочинної діяльності.

Крім того, враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, а також обставини вмінених ОСОБА_1 злочинів, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, оскільки ці діяння пов`язані із погрозою застосуванням насильства.

Керуючись ст.ст.314-316,369-372 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015160330001699 від 29 жовтня 2015 року із звинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187 КК України, - повернути керівнику Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області, якого зобов`язати усунути виявлені недоліки протягом розумного строку.

Обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на строк до 16 серпня 2019 року.

В задоволенні клопотання прокурора в частині застосування до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, – відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам процесу та направити для виконання до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий О.В.Деркачов

Судді В.В.Шурупов

М.В.Шкуренков