Рішення № 82524624, 06.06.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/16692/18

Провадження № 2/521/892/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кіліян О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцями, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцями та просить суд встановити факт постійного його проживання із матір`ю та батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 19.11.1999 року його мати - ОСОБА_2 та батько - ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Його батьки проживали та були зареєстровані за вищевказаною адресою з 18.02.1971 року. У вказаній квартирі він був зареєстрований у періоди з 12.09.1984 р. по 27.12.1985 року та з 12.08.1988 р. по 15.12.1995 р. З 22.10.2008 року по 17.12.2009 року він відбував покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси у Снігурівській ВК №5 Миколаївської області. У довідці про звільнення вказано, що після звільнення він прямує до місця проживання: АДРЕСА_1 . Після повернення у грудні 2009 року він постійно проживав разом зі своїми батьками за вищевказаною адресою, вів з ними спільне господарство, турбувався про них у зв`язку з їх похилим віком. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , а згодом ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і його батько - ОСОБА_3 . На момент смерті його батьків постійно проживав з ними за вищевказаною адресою без реєстрації міста мешкання та прийняв спадщину. Крім того, організовував їх поховання. Зараз також проживає у вказаній квартирі, сплачує комунальні послуги. Іншого житла в нього немає та міста реєстрації немає. Після смерті батьків не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, вважаючи, що прийняв її, тому як постійно проживав з батьками на момент їх смерті. Зазначає, що є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті моїх батьків. У вересні 2018 року йому стало відомо від представників юридичного департаменту Одеської міської Ради, які прийшли до нього у вищевказану квартиру, та повідомили, що 20.02.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по цивільній справі №521/18001/17, вищевказаним рішенням спадщина після смерті ОСОБА_3 , що складається з двокімнатної квартири, загальною площею 39,9 кв.м., жилою площею 26,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 Св АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 визнана відумерлою. Підтвердженням факту мого постійного проживання з батьком та матір`ю на момент їх смерті є акт сусідів від 21.09.2018 року, які підтверджують, що постійно мешкав разом зі своєю матір`ю та батьком з 2009 року до моменту їх смерті, доглядав за ними, підтримував домашнє господарство, квитанції про сплату комунальних послуг, довідка про звільнення. Встановити факт постійного проживання з матір`ю та батьком на час відкриття спадщини йому необхідно для оскарження рішення про визнання спадщини відумерлою та отримання свідоцтва про право на спадщину. Під час підготовки даного позову до суду він звернувся до Сьомої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте йому було повідомлено, що ним було пропущено строк на прийняття спадщини та він повинен встановити факт постійного проживання з батьками на час прийняття спадщини, заяву в нього не прийняли. Дані обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач та його представник в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте надав до суду відзив щодо позовних вимог, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивачем не було надано до суду копію паспорта громадянина ОСОБА_1 з відміткою про реєстрацію його місця проживання за адресою спадкодавців, нібито у зв`язку із втратою даного паспорту. Копії реєстраційних карток виданих посадовою особою КП «ЖКС «Черьомушки», свідчать лише про реєстрацію позивача у спірній квартирі в періоди із 12.09.1984р. до 27.12.1985р. та з 12.08.1988р. по 15.12.1995р.у, тобто дані картки не підтверджують факт постійного проживання із спадкодавцями на час відкриття спадщини. Фотокопія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними доказами спільного проживання, оскільки підтверджують тільки факт смерті останніх. Також, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , не є доказом постійного проживання, оскільки даний документ підтверджує факт реєстрації народження позивача. Фотокопії правовстановлюючих документи, не є доказом постійного проживання, оскільки вони підтверджують тільки право власності спадкодавців на спірну квартиру. Також, у позові зазначено, що позивач організовував поховання спадкодавцям, однак доказів понесення витрат на поховання останніх у додатках позову відсутні. Позивач зазначає, що нібито звертався до Сьомої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, його повідомили, що він пропустив строк для прийняття спадщини і заяву в нього не прийняли. Однак, на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про нотаріат». Тобто, відсутні докази, які б підтверджували звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Фотокопії квитанцій про сплату комунальних послуг не є належним доказом постійного проживання позивача у спірній квартирі, оскільки платниками були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таким чином, надані позивачем докази є неналежними, жодним чином не підтверджують факт постійного проживання, ведення позивача зі спадкодавцями спільного господарства, наявність спільних витрат, піклування та підтримку один одного морально і матеріально.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.

Згідно ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19.11.1999р., виданого управління житлового-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках. (а.с. 6)

ІНФОРМАЦІЯ_1 . померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого міститься в матеріалах справи. (а.с. 17)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого міститься в матеріалах справи. (а.с. 18)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.02.1965 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками в свідоцтві про народження якого вказані: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . (а.с.16)

На підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.02.2018р. визнано спадщину після смерті ОСОБА_3 , що складається з 2-кімнатної квартири, загальною площею – 39,9 кв.м., житловою площею – 26,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 – відумерлою. (а.с. 19-20)

Як вбачається з довідки про звільнення серії МИК № 04187, яку видано ОСОБА_1 , що він відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 22.10.2008р. по 17.12.2009р. на підставі вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 22.01.2009р., звідки звільнений із Снігурівської ВК № 5 Миколаївської області по закінченню терміну покарання і прямує до місця проживання: АДРЕСА_1 . (а.с. 7)

Згідно довідки ЖКС «Черемушки» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 був зареєстрований за вказаною адресою з 12.09.1984р. та виписаний 27.12.1985р., а потім з 12.08.1988р. та виписаний 15.12.1995р.. (а.с. 12)

Довідкою № П1-164665-ф/л про реєстрацію місця проживання особи, встановлено, що за відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області від 22.11.2018р. № 16106/1 ОСОБА_1 адреса реєстрації: без реєстрації, документ, що посвідчує особу: НОМЕР_2 від 05.11.2018, 5114. (а.с. 68)

Відповідно до акту від 21.09.2018р., який було підписано сусідами, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підтверджено, що ОСОБА_1 постійно проживав із своїми батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2009 року за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім`єю, піклувався про них, вів спільне господарство. Після смерті батьків організовував їх похорони. Протягом всього часу після смерті батьків він залишався проживати в даній квартирі, де проживає на теперішній час, оплачує при цьому комунальні послуги. (а.с. 9)

Оплата відповідних комунальних послуг підтверджується квитанціями, копії яких міститься в матеріалах справи, оплата яких здійснювалася від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте відповідні операції здійснювалися на час коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 померли, що в свою чергу дає підстави встановити, що дані виплати здійснені від їх імені, особою, яка проживає у квартирі та користується наданими комунальними послугами, а саме ОСОБА_1 (а.с. 21-23)

Крім того, суд зазначає, що відповідно до постанов Малиновського районного суду м. Одеси, ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1 . (а.с. 39,40,41,42,43,44,45,46)

Також в матеріалах справи наявна довідка комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради» від 05.03.2019р. про те, що позивач, зареєстрований за адресою6м. АДРЕСА_1 з 29.09.2007р. знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-нарколога Малиновського району.(а.с.79)

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.ст. 1218, 1220, 1221, 1223, 1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила суд, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2 років АДРЕСА_5 , разом із ним проживали його батьки. Їй не відомо чи він зареєстрований за вказаною адресою. На момент смерті батьків позивач проживав з ними однією сім`єю, та після їх смерті залишився приживати у відповідній квартирі. Похованням матері займався позивач та родичі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що з 2010 року проживає за адресою: АДРЕСА_6 квартирі АДРЕСА_7 жили матір та батько позивача та він сам. За життя батьків купляв продукти, платив за квартиру, та займався похованням батьків. Він весь час платив за квартиру. На даний час позивач постійно проживає в цій квартирі.

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що коли жили батьки позивача вони проживали разом з його родиною в квартирі АДРЕСА_2 . В 2012 році померла матір позивача, вона хворіла та вони їй допомагали, так як матір півроку не піднімалася. В 2015 р. помер батько, у якого була водянка та вони за ним доглядали. Також свідок повідомила суду, що вона являється цивільною дружиною позивача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76-78, 83, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцями - задовольнити.

Встановити факт постійного провадження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 ) зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини після смерті, ОСОБА_2 , тобто на 29.09.2012р.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 ) зі своїм батьком - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текс рішення суду складено 14 червня 2019 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН