Рішення № 8252329, 19.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.10 Справа№ 25/17

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:7-ого територіального ордена Олександра Невського вузла урядового зв”язку (м.Львів-Винники)

до відповідача:Приватного підприємця ОСОБА_2 (м.Львів-Винники)

про :стягнення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам в розмірі 13 543, 96 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Ільків В.В.-представник, довіреність від 04.02.2010 року

Ігнатюк І.В.-заступник начальника 7-ого територіального ордена Олександра Невського вузла урядового зв”язку

від відповідача :ОСОБА_7- представник, довіреність від 03.02.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов 7-ого територіального ордена Олександра Невського вузла урядового зв”язку (м.Львів-Винники) до Приватного підприємця ОСОБА_2 (м.Львів-Винники) про стягнення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам в розмірі 13 543, 96 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.01.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.01.2010 року. Ухвалою від 29.01.2010 року розгляд справи відкладено до 05.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 05.02.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 10.02.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 10.02.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.02.2010 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі. Ухвалою від 16.02.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2010 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.01.2010 року, про відкладення від 29.01.2010 року, про оголошення перерви від 05.02.2010 року, від 10.02.2010 року, від 16.02.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.02.2010 року за вх.№2196 позивач надав доповнення до позовної заяви.

В судовому засіданні 10.02.2010 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 11 815, 66 грн. і суму судових витрат у розмірі 2 791, 93 грн.

В судовому засіданні 16.02.2010 року позивач надав пояснення по справі.

19.02.2010 року за вх.№3355 позивач подав клопотання про припинення провадження у справі №25/17, у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем суми боргу, на підставі п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору та стягнення з відповідача судових витрат.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених в уточненні до позовної заяви та клопотання.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.01.2010 року, про відкладення від 29.01.2010 року, про оголошення перерви від 05.02.2010 року, від 10.02.2010 року, від 16.02.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

03.02.2010 року за вх.№2129 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

05.02.2010 року за вх.№2311 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

05.02.2010 року за вх.№2312 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

10.02.2010 року за вх.№2602 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви частково.

У судовому засіданні 16.02.2010 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач проти заявленого клопотання не заперечив.

19.02.2010 року за вх.№3354 відповідач подав клопотання про зменшення суми судових витрат та долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме, платіжних доручень про сплату боргу.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.02.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

23.04.2007 року між 7-мим територіальним ордена Олександра Невського вузлом урядового зв”язку (надалі позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (надалі - відповідач) укладено договір оренди №14 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, договір оренди №15 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, договір оренди №16 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (надалі договори).

Згідно актів прийому-передачі орендованого майна від 23.04.2007 року, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято нерухоме майно - нежитлові приміщення в будинку №3 по вул.Кільцевій в м.Винники.

Згідно п.1.1 договорів, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення. Відповідно до п.3.4 договорів, орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Згідно п.5.2, 5.6 договорів, орендар зобов”язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та щомісячно до 11 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати.

З 01.01.2009 року по 11.12.2009 року договірні зобов”язання по сплаті орендних платежів, за свідченням позивача, відповідач виконував неналежним чином, несвоєчасно сплачував орендну плату та не у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 11 419,23 грн.

На виконання п.5.8 договорів, між позивачем та відповідачем 23.04.2007 року укладено договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі договори про відшкодування витрат). Згідно п.1.1 вищевказаного договору про відшкодування витрат, позивач забезпечує обслуговування, експалуатацію та ремонт будівлі, утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно за займаної ним площі в будівлі, а саме: оплачує послуги за утримання будинку та прибудинкової території, послуги теплопостачання, послуги електропостачання (в розмірах фактично спожитих послуг за показами лічильника, на підставі рахунків), послуги водопостачання та водовідведення (в розмірах фактично спожитих послуг за показами лічильника, на підставі рахунків). Згідно п.2.2.3 договорів про відшкодування витрат, орендар зобов”язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним вносити на рахунок позивача плату за комунальні послуги, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення.

Строк дії договорів встановлено сторонами з 23.04.2007 року по 31.12.2009 року.

Всупереч умовам договорів про відшкодування витрат, за відповідачем станом на 11.12.2009 року, за підрахунком позивача, числиться заборгованість за послуги з теплопостачання на суму 2 124, 73 грн.

Крім того, 08.10.2009 року на адресу відповідача було направлено вимогу про погашення заборгованості, але станом на момент звернення з позовом заборгованість не погашена.

Станом на момент розгляду справи відповідач подав докази погашення заборгованості, заборгованість перед позивачем визнав.

19.02.2010 року за вх.№3355 позивач подав клопотання про припинення провадження у справі №25/17, у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем суми боргу, на підставі п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору та стягнення з відповідача судових витрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні відповідач подав докази погашення заборгованості, а також позивач подав клопотання про припинення провадження у справі №25/15, у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем суми боргу, на підставі п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що провадження у справі №25/15 слід припинити.

На час розгляду справи, відповідач подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов 7-ого територіального ордена Олександра Невського вузла урядового зв”язку (м.Львів-Винники) до Приватного підприємця ОСОБА_2 (м.Львів-Винники) в частині припинення провадження у справі, у зв”язку з відсутністю предмету спору є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №781 від 28.12.2009 року на суму 155, 93 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №783 від 28.12.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Як доказ оплати позивачем послуг адвоката по договору №1 про надання послуг адвоката від 04.01.2010 року в розмірі 2 400,00 грн., згідно рахунку №ЮО-01 від 08.02.2010 року, представник позивача подав витяг з реєстру фінансових зобов”язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів 7ТВУЗ від 09.02.2010 року №14, що підтверджує взяттям ГУДКУ у Львівській області на облік фінансового зобов”язання щодо оплати послуг адвоката ОСОБА_8

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі заявленого клопотання.

Як з”ясовано в ході судового розгляду справи, станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становила 5 928, 47 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 17.02.2010 року, тобто 44% від суми позову, у зв”язку з чим, відповідач зобов”язаний відшкодувати позивачу судові витрати у відповідній пропорції, а саме, у розмірі 1 228, 44 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Провадження у справі №25/17 за позовом 7-ого територіального ордена Олександра Невського вузла урядового зв”язку (м.Львів-Винники) до Приватного підприємця ОСОБА_2 (м.Львів-Винники) про стягнення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам в розмірі 13 543, 96 грн. припинити.

3.Стягнути із Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; код ЗКПО НОМЕР_1; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь 7-ого територіального ордена Олександра Невського вузла урядового зв”язку (79495, м.Львів-Винники, вул.акад.Сахарова,18, код ЄДРПОУ 34814325, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) 1 228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 44 коп. судових витрат.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя