Рішення № 82520257, 19.06.2019, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/123/19

Провадження № 2/602/99/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2019 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого РАДОСЮКА А. В.

при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М. М.

розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання права на земельну частку (пай) та спонукання до видачі сертифіката на право на земельну частку (пай), третя особа на стороні позивача: Москалівська сільська рада Лановецького району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, -

в с т а н о в и в :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання права на земельну частку (пай) та спонукання до видачі сертифіката на право на земельну частку (пай), третя особа на стороні позивача: Москалівська сільська рада Лановецького району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, а саме : визнання права власності на земельну частку (пай) в розмірі 3,22 га із земель Москалівської сільської ради та зобов`язання Лановецької районної адміністрації видати йому сертифікат на право на земельну частку (пай) в розмірі 3,22 га. Позовні вимоги мотивує тим, що в період з 1984 року по 1994 рік він був членом агрофірми «Збруч», в подальшому реорганізованої у ПСП «Збруч». У 1994 році у зв`язку із створенням фермерського господарства він припинив трудові відносини в агрофірмі. У 2006 році, в результаті паювання майна агрофірми «Збруч» йому видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ( майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 10 березня 2006 року. На даний час агрофірма «Збруч» і її правонаступник ПСП «Збруч» ліквідовані. Оскільки на час отримання Агрофірмою « ОСОБА_2 » Державного акту на право колективної власності на землю він був членом господарства, то відповідно користується правом на отримання земельної частки (паю). У січні 2017 року він звернувся до відповідача з листом, в якому просив видати йому сертифікат на право власності на земельну частку (пай) в розмірі 3,22 га. Листом від 19.01.2017 року за № П-631/21 йому було відмовлено у видачі сертифіката на право власності на земельну частку (пай) та запропоновано звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача – Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності , позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи на стороні позивача: Москалівської сільської ради Лановецького району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності та пояснює, що Указом Президента України від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на земельну частку мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому, право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком – списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства. Список громадян, як додаток до державного акта формується самим сільськогосподарським підприємством відповідно до статуту, розглядається та затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою місцевої ради і головою колективного сільськогосподарського підприємства. Іншими словами називати себе співвласниками землі можуть лише ті члени колективного сільськогосподарського підприємства, чиї прізвища були у списку. Отже, за змістом ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1992 року) та Указу Президента України від 08.08. 1995 року № 720/95 « Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності па землю; - одержання КСП цього акта. Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є. Як вбачається зі змісту позовної заяви та долучених до неї матеріалів на час розпаювання земель КСП позивач був відсутній у списках осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Згідно записів в трудовій книжці встановлено, що 26.02.1995 позивач припинив роботу в КСП. Розпаювання КСП відбулось у 1997 році. Разом з тим як вбачається з матеріалів справи (позовної заяви), позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження членства у КСП. як цього вимагає Закон (не надано заяви про прийняття в члени спілки, рішення загальних зборів підприємства про в члени тощо). Поряд з цим, необхідно мати на увазі, що трудова книжка (записи в ній) свідчить не про членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, а про наявність трудових відносин з ним. Також представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області зазначає, що

згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або

могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Водночас, згідно ч.1 ст.261 ЦК України та ст.76 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст..80 ЦК УРСР, чинної па час виникнення спірних правовідносин, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Як вбачається із змісту позовних вимог позивачу було уже відомо і про розпаювання земель КСП та про те, що його не включено у список осіб, які мають право на земельну частку (пай). Паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» відбувалася по всій території України, активно обговорювалася та широко висвітлювалося у засобах масової інформації (радіо, телебаченні, пресі тощо). Також, у підтвердження того, що позивач знав про порушення своїх прав слугує рішення Москалівської сільської ради від 19.08.2002 року, яким йому рекомендовано звернутись в Лаповецьку РДА для виділення земельної ділянки. Відтак, зважаючи на зміст позовних матеріалів та оцінивши достатність і взаємний зв`язок представлених позивачем доказів у їх сукупності вбачається, що позивач знав про порушення своїх прав на землю з часу виникнення права на розпаювання земель КСП, тобто з моменту' отримання підприємством державного акта па право колективної власності на землю — 1997рік, та в силу своєї недбалості не вжив заходів щодо відновлення свого порушеного права на землю у встановлені законодавством терміни. З огляду на те, що загальний термін позовної давності у три роки минув, просить суд відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно записів у копії трудової книжки УКР № НОМЕР_2 , заповненої 21 лютого 1986 року на ім`я ОСОБА_1 , 09.11.1988 року позивач був прийнятий в колгосп «Збруч» на посаду інженера-електрика , 26.02.1995 року звільнений з роботи згідно поданої заяви ( ведення фермерського господарства) (а.с.5-7).

Згідно копії дубліката свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ( майновий сертифікат) серії НОМЕР_3 , виданого Москалівської сільською радою 29 січня 2019 року, ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ПСГП Агрофірма «Збруч» с.Москалівка Лановецького району, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 18 березня 2001 року (а.с.8).

Згідно копії архівної довідки № 61, виданої 05.05.2018 року Архівним сектором Лановецької державної адміністрації, в документах архівного фонду Агрофірми «Збруч» с.Москалівка в протоколі засідання правління колгоспу «Збруч» від 11 січня 1995 року №1 значиться рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади головного енергетика с/спілки, в зв`язку з тим, що він є фермером і має свою печатку. В протоколі загальних зборів власників земельних і майнових паїв від 04.02.1997 року №2 значиться список громадян по Москалівській сільській раді на роздержавлення земель Агрофірми «Збруч». ОСОБА_1 у даному списку відсутній (а.с.9).

Згідно копії рішення п`ятої сесії двадцять другого скликання Москалівської сільської ради від 09 вересня 1995 року №9 « Про передачу земель у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Збруч», колективному сільськогосподарському підприємству «Збруч» передано у колективну власність 2078,1 га земель, з них земель загального користування 131,5 га. Колективному сільськогосподарському підприємству «Збруч» дозволено виготовити державний акт на право колективної власності (а.с.11).

Згідно копії рішення сесій третього скликання та четвертого скликання Москалівської сільської ради від 19 серпня 2002 року , депутати Москалівської сільської ради не заперечують щодо виділення ОСОБА_1 земельного паю, так як він на даний час являється керівником фермерського господарства «Зелена криниця». Рекомендувати ОСОБА_1 звернутися в Лановецьку районну державну адміністрацію для виділення йому земельного паю в розмірі 3,22 у. к. га із земель запасу сільської ради (а.с.13).

Згідно повідомлення Лановецької районної державної адміністрації про розгляд звернення щодо видачі сертифікату на земельний пай ОСОБА_1 . №П-631/21-020 від 19.01.2017 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року №1619 «про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 5 квітня 2016 року № 83/411/625, сертифікати на право на земельну частку (пай) не видаються. Оскільки, сертифікат на право на земельну частку (пай) видати не можливо, позивач має право звернутися до Лановецького районного суду для визнання права на земельну частку (пай)(а.с.14).

Згідно інформації відділу у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, на території Москалівської сільської ради Лановецького району Тернопільської області проведено розрахунок грошової оцінки сільськогосподарських угідь затвердженої розпорядженням Лановецької РДА про затвердження грошової оцінки сільськогосподарських угідь №472 від 09.12.2004 року з врахуванням коефіцієнта індексації 1,756 та 4,796 і становить – 118052,50 грн(а.с.15).

Згідно копії рішення п`ятнадцятої сесії двадцять першого скликання Москалівської сільської ради від 20 жовтня 1993 року, вирішено виділити ОСОБА_1 50 га ріллі для ведення фермерського господарства (а.с.43).

Рішенням Арбітражного суду Тернопільської області від 24 травня 2000 року позов Москалівської сільської ради до селянського фермерського господарства «Зелена криниця» про визнання недійсним рішення 14 сесії двадцять першого скликання Москалівської сільської ради від 08.06.1994 року задоволено частково, припинене право постійного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 50 га в с АДРЕСА_1 Лановецького району Тернопільської області, наданої для ведення селянського ( фермерського) господарства; визнано таким, що втратив силу Державний акт на право постійного користування землею, виданий 4 листопада 1994 р. ОСОБА_1 згідно рішення Лановецької районної ради Тернопільської області від 4 червня 1994 р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №14 (а.с.44-46).

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п.2 Указу Президента України №720 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільсько-господарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Із змісту даної норми випливає, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, включення до списку осіб, доданого до цього акта.

Отже, право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи на час розпаювання земель КСП «Збруч» позивач був відсутній у списках осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Згідно записів в трудовій книжці встановлено, що 26.02.1995 року позивач припинив роботу у ПСП «Збруч». Розпаювання КСП «Збруч» відбулось у 1997 році.

Разом з тим позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження членства у КСП – не надано заяви про прийняття в члени спілки, рішення загальних зборів підприємства про прийняття в члени спілки. Записи у трудовій книжці позивача свідчать не про членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, а про наявність трудових відносин з ним.

Крім того, судом встановлено, що з моменту розпаювання земель КСП «Збруч», до часу звернення позивача до суду із зазначеним позовом, минуло понад 22 роки.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - не строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, згідно ч. 1 ст.261 ЦК України та ст.76 ЦК УРСР, чинної па час виникнення спірних правовідносин, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.80 ЦК УРСР, чинної па час виникнення спірних правовідносин, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Як вбачається із змісту позовних вимог позивачу було уже відомо і про розпаювання земель КСП та про те, що його не включено у список осіб, які мають право па земельну частку (пай).

Слід зазначити, що паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" відбувалася по всій території України, активно обговорювалася та широко висвітлювалося у засобах масової інформації (радіо, телебаченні, пресі тощо).

Також, у підтвердження того, що позивач знав про порушення своїх прав слугує рішення Москалівської сільської ради від 19.08.2002 року, яким йому рекомендовано звернутись в Лановецьку РДА для виділення земельної ділянки.

Відтак, із вищенаведеного вбачається, що позивач знав про порушення своїх прав на землю з часу виникнення права на розпаювання земель КСП, тобто з моменту отримання підприємством державного акта па право колективної власності па землю — 1997рік, та з невідомих причин не вжив заходів щодо відновлення свого порушеного права на землю у встановлені законодавством терміни.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено наявність у нього необхідних умов для набуття права на земельну частку (пай) та пропущено строк позовної давності, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись Указом ПрезидентаУкраїни №720/95від 08серпня 1995року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», ст. ст. 12, 81, 211,247, 259, 263-265, 352 ЦПК України, ст.ст.256,257,261 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( мешканця АДРЕСА_1 ) до Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області (місцезнаходження: м.Ланівці вул.Незалежності,19 Тернопільська область) про визнання права на земельну частку (пай) та спонукання до видачі сертифіката на право на земельну частку (пай), третя особа на стороні позивача: Москалівська сільська рада Лановецького району Тернопільської області (місцезнаходження : с.Москалівка Лановецький район Тернопільська область) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області

( місцезнаходження: м.Тернопіль вул.Грушевського,8) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. В. Радосюк