Рішення № 82519106, 19.06.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1125/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі : головуючої-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Норик І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

17 лютого 2017року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича звернулось в суд з позовом ОСОБА_1 , в якому просить постановити рішення про стягнення з відповідача 3290,09доларів США, що еквівалентно 89595,40 гривень заборгованості по відсотках, які нараховані за період з 14 лютого 2014року по 30 квітня 2014 року за кредитним договором №11298795000 від 14 лютого 2008року та судові витрати в розмірі 1600,00гривень.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 2 серпня 2017 року у даній справі позов ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича задоволено у повному обсязі. Так вищевказаним рішенням суду вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості по відсотках, які нараховані за період з 14 лютого 2014 року по 30 квітня 2014року за кредитним договором №11298795000 від 14 лютого 208року в розмірі 3290,09доларів США, що еквівалентно 89595 (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривен 40 (сорок) коп.

15 серпня 2017 року представник відповідача Козловського В.В. Посікіра Р.Р. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 02 серпня 2017року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року вказане рішення за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення – скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 14 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Фізичною особою-підприємцем Козловським ОСОБА_2 . був укладений Кредитний договір № 11298795000 з додатками та змінами до нього.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Козловський В.В. 23.07.2014 року припинена.

Згідно п. 1.1. Кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 62 970 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

В п. 1.2.2. Договору обумовлено, що відповідач зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), а саме до 14 лютого 2014 року.

08.12.2011 р. між АКІБ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк» і Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань АКІБ «УкрСиббанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до умов, якого «УкрСиббанк» передав (відступив) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечуваними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань, внаслідок чого Дельта Банк змінив «УкрСиббанк» як кредитора (став новим кредитором).

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №11298795000 від 14 лютого 2008року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, які викладені в позовній заяві. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши та проаналізувавши всі надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Фізичною особою-підприємцем Козловським ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №11298795000 з додатками та змінами до нього.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Козловський В.В. 23.07.2014 року припинена.

Згідно ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа – підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Таким чином, у разі припинення фізичної особи підприємця, боржником в кредитному зобов`язані залишається фізична особа (Відповідач).

Згідно п. 1.1. Кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 62 970 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

В п. 1.2.2. Договору обумовлено, що відповідач зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), а саме до 14 лютого 2014 року.

08.12.2011 р. між АКІБ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк» і Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань АКІБ «УкрСиббанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до умов, якого «УкрСиббанк» передав (відступив) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечуваними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань, внаслідок чого Дельта Банк змінив «УкрСиббанк» як кредитора (став новим кредитором). Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №11298795000 від 14 лютого 2008 року.

03.09.2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 552084,46 грн. та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.11.2010 року у справі №2-2878/10 з Відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором №11298795000 від 14 лютого 2008 року у сумі 552084 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 46 коп.

У правовій позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові Великої Палати від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц вказано: «Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 9.2 кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту та процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника. Сторони досягли згоди, що датою, якою починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 9.3 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником зазначеної у пункті 9.2 цього договору письмової вимоги банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений у пункті 9.2 договору, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов`язань за цим договором та/або пред`явити позов до позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають із цього договору, з будь-якого майна позичальника.

У відповідності до п. 11 1. Кредитного договору, строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком такої вимоги позичальнику.

Зверненням з позовною заявою до суду кредитор змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк».

У такому випадку з цього моменту строк кредитування вважається таким, що сплинув, кредитор втратив право на нарахування процентів.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц висловлено правову позицію про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді процентів передбачених умовами договору

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в закон із метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Тобто, позовна давність може бути застосована лише, якщо вимоги про захист порушених прав або інтересів є обґрунтованими, у разі необґрунтованості таких вимог, вони не підлягають задоволенню за необґрунтованістю, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

В цьому випадку, вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками, комісією та пенею, що передбачені умовами кредитного договору, однак нарахованими після закінчення строку його дії у зв`язку зі зміною строку виконання основного зобов`язання, не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 181, 82, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 575, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складено 19.06.2019р.

Суддя Г. Б. Білінська