Рішення № 82519040, 13.06.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1457/18

Провадження № 2/459/96/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Новосада М.Д.,

з участю секретаря судових засідань Сиванич У.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Наконечної Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львіввугілля», третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» про зміну формулювання звільнення та стягнення одноразової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом. На його обґрунтування послався на те, що працював в ДП «Львіввугілля» з 29.04.1998 року по 25.04.2018 року. З 03.10.2016 року по 25.04.2018 року працював на ВП «Шахта «Червоноградська» заступником директора по правових питаннях. Стверджує, що при виконанні робіт на даній посаді дотримувався трудового законодавства і колективного договору. Вказує, що адміністрація шахти систематично порушувала і порушує строки виплати зарплати і відпускних працівникам шахти. На його утриманні знаходиться дочка, якій встановлено I групу інвалідності, остання отримує мінімальну пенсію, онук-учень, онука розлучена, має на утриманні двох малолітніх дітей. Зазначає, що у зв`язку з тим, що шахтою проводяться несвоєчасні виплати заробітної плати і відпускних, його сім`я знаходилася і знаходиться в скрутному матеріальному становищі. У зв`язку з цим 19.04.2018 року звернувся до директора ВП «Шахта «Червоноградська» із заявою про звільнення за ст.38 КЗпП України за власним бажанням з виплатою йому трьохмісячної одноразової допомоги за стаж роботи у вугільній промисловості і трьохмісячного середнього заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України вихідної допомоги, оскільки адміністрацією шахти не виконується законодавство про працю та умови колективного договору. Однак, відповідач виніс наказ №144-к від 25.04.2018 року про звільнення його із займаної посади за власним бажанням. У зв`язку з наведеним просить змінити формулювання вказаного вище наказу про його звільнення, вказавши причиною звільнення – за власним бажанням по ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням адміністрацією трудового законодавства і колективного договору та трудового договору з виплатою згідно зі ст.44 КЗпП України вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного середнього заробітку.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування відзиву послався на те, що ВП «Шахта «Червоноградська» є відокремленим підрозділом ДП «Львіввугілля», який не виплачує заробітну плату, саме ДП «Львівугілля» є розпорядником коштів. Стверджує, що позивач за весь період своєї роботи на підприємстві ЗП «Львіввугілля» жодного разку не звертався ні усно, ні письмово до керівництва шахти та ДП «Львіввугілля» з належно оформленими записками, скаргами, пропозиціями щодо порушення адміністрацією виконання колективного договору та трудового законодавства по питаннях виплат заробітної плати та відпускних. Також позивач на протязі 2017-2018 років відмовлявся від надання йому щорічних відпусток. Стверджує, що відповідачем в повному обсязі виплачено позивачу три середньомісячні заробітки одноразової допомоги по стажу роботи в галузі. Станом на момент звільнення позивача, а саме: 25.04.2018 року у позивача не було жодної заборгованості по виплаті заробітної плати за попередні місяці. Також підприємством виплачено позивачу вчасно і в повному розмірі вихідну допомогу при звільненні. Таким чином, на його думку, немає підстав вважати, що на шахті не виконується трудовий та колективний договори.

20.06.2018 року позивач подав до суду відповідь на відзвив на позовну заяву, в якій просить позов задовольнити, доводи відзиву не приймати до уваги. Стверджує, що йому було виплачено відповідачем одноразову допомогу за стаж роботи у вугільній промисловості, однак не виплачено вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного середнього заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України.

27.06.2018 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю.

У відповіді на заперечення від 26.06.2018 року позивач просить позов задовольнити, заперечення відовідача щодо позову не прийати до уваги.

Позивач 14.11.2018 року подав до суду доповнення до позовної заяви, в яких просив змінити формулювання причини його звільнення на «звільнення за власним бажанням по ст.38 КЗпП України в зв`язку з невиконанням власником трудового законодавства, колективного договору з виплатою трьохмісячного середнього заробітку вихідної допомоги». Вказав, що інспектор праці Кулік Н.А. внесла припис директору ВП «Шахти «Червоноградська» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з 25.04.2018 року замість «звільнити по власному бажанню по ст..38 КЗпП України» на «звільнити по власному бажанню по ст..38 КЗпП України, в зв`язку з невиконанням власником трудового законодавства, колективного договору». На вказаний припис адміністрація шахти подала скаргу начальнику Головного управління праці Львівської області. Скарга була відхилена, тому адміністрація шахти оскаржила припис в державну службу Управління праці України. Також вказує, що інспектор Кулік Н.А. було встановлено порушення ДП «Львіввугілля» виплати заробітної плати та відпускних працівникам відокремлених підрозділів і ДП «Львівугілля».

11.01.2019 року позивач подав до суду доповнення до позовної заяви, в якому просив винести рішення про зміну формулювання звільнення замість «звільнення за власним бажанням по ст..38 КЗпП України» на формулювання «звільнення за власним бажання по ст..38 КЗпП України в зв`язку з невиконанням ВП “Шахта «Червоноградська» трудового законодавства, колдоговору» з 25.04.2018 року і стягнути з відповідача на його користь 49 549,65 грн. середнього заробітку за три місяці вихідної допомоги.

18.01.2019 року позивач подав до суду доповнення до позовної заяви, в якому просив винести рішення про зміну формулювання звільнення замість «звільнення за власним бажанням по ст..38 КЗпП України» на формулювання «звільнення за власним бажання по ст..38 КЗпП України в зв`язку з невиконанням ВП “Шахта «Червоноградська» трудового законодавства, колдоговору» з 25.04.2018 року і стягнути з відповідача на його користь 49 550,55 грн. середнього заробітку за три місяці вихідної допомоги.

Ухвалою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 18.05.2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 30.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд такої за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 30.05.2018 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимги не визнав, просив відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 19.04.2018 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я директора ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля ОСОБА_2 , в якій просив звільнити його по власному бажанню з 25.04.2018 року, в зв`язку з невиконанням ВП «Шахта «Червоноградська» законодавства про працю, умов колективного договору з виплатою тримісячної одноразової допомоги за стаж роботи у вугільній промисловості і тримісячного середнього заробітку згідно зі ст..44 КЗпП України вихідної допомоги. Просить його заяву на ім`я директора ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля ОСОБА_2 про звільнення його за власним бажанням по ст..38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням трудового законодавства і колективного договору рахувати недійсною (а.с. 65).

Згідно з п.1 наказу ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» від 25.04.2018 року № 144-к звільнено з роботи заступника директора з правових питань Слесаренка Василя Максимовича, таб.№1203, з 25.04.2018 року по ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). Виплатити одноразову допомогу в розмірі трьохмісячного середнього заробітку за стаж роботи у вугільній галузі (стаж роботи у вугільній галузі 60 років) згідно п.12.15 галузевої угоди Міністерством вугільної промисловості України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України від 03.07.2001 року з доповненням та змінами, п.11.24 угоди між ДП «Львівугілля» і теркомом профспілок та п.12.4 колективного договору по шахті (в редакції 2017 року). Внеси в трудову книжку ОСОБА_1 запис про виплату одноразової допомоги (а.с. 6).

Відповідно до довідки ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» про заробітну плату ОСОБА_1 за квітень 2018 року (а.с. 72) останньому нараховано за 284 дні невикористаної відпустки 139 148,64 грн., 1608,18 грн. премії за виконання плану ІТР і службовців (203), 1206,14 грн. премії за перевиконання плану ІТР і службовців (204), 49 550,55 грн. вихідної допомоги (301) 3-х місячна, 851,95 грн. – оплата за 1 день відрядження, 979,92 грн. – оплата за 2 дні щорічної та додаткової відпусток, 1072,12 грн. – винагорода за вислугу років, 52,55 грн. – компенсація за затримку заробітної плати. Загальна сума нарахованої заробітної плати становить 202 510,95 грн.

З наданої відповідачем довідки фактичних виплат по заробітній платі ОСОБА_1 від 13.06.2019 року № 01-3/765 вбачається, що з березня 2017 року по квітень 2018 року позивачу систематично виплачувалася заробітна плата, інколи по декілька разів на день та не менше ніж 2 рази на місяць.

З матеріалів справи вбачається, що вказані кошти були виплачені позивачу в повному обсязі (а.с. 80-94).

Станом на дату подачі позивачем даного позову до суду заборгованості відповідач перед ОСОБА_1 по невиплаті заробітної плати не мав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за вказаною підставою значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, оскільки поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника значення не мають.

Отже, за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово. Розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) - не підтверджуються або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності.

Позивач, усупереч ст..81 ЦПК України, не надав суду достовірних доказів допущення ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» порушень трудового законодавства і умов колективного договору, а отже, підстав для звільнення позивача у працедавця за ч.3 ст.38 КЗпП України не було.

Крім цього, слід зазначити про те, що незначна затримка виплати заробітної плати позивачу не є істотним порушенням його трудових прав, що б мало наслідком застосування до його звільнення формулювання «звільнення за власним бажання по ст..38 КЗпП України в зв`язку з невиконанням ВП “Шахта «Червоноградська» трудового законодавства, колдоговору», оскільки заробітна плата останньому виплачувалася систематично, по декілька разів на день та декілька разів на місяць.

Також слід вказати на те, що працедавець не вправі самостійно змінювати визначену працівником причину звільнення з роботи.

Однак, враховуючи те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, у суду немає повноважень виходити за межі цих вимог, наказ на підставі якого позивача звільнено з роботи на даний час є чинний та позивачем не оскаржується, а тому відсутні правові підстави для зміни формулювання причин звільнення.

З врахуванням того, що судом не встановлено підстав для задоволення позову в частині зміни формулювання звільнення позивача, позовна вимога про стягнення 49 550,55 грн. середнього заробітку за три місяці вихідної допомоги задоволенню не підлягає, як не обґрунтована.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 263-265, 268, 273, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.06.2019 року.

Суддя: М. Д. Новосад