Рішення № 82518905, 05.06.2019, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/474/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Мандрик І.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Чернявського Р.І.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Огорілко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом та просить розподілити між сторонами квартиру, визнавши за нею право власності на 1/2 її ідеальну частку.

Свої вимоги мотивує наступним.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки дана квартира придбана за час перебування у шлюбі, то є спільним майном подружжя та за нею слід визнати право власності на 1/2 її частину, з огляду на рівність часток подружжя в об`єкті спільної сумісної власності.

ОСОБА_2 подав зустрічний позов в якому просить визнати за ним право особистої приватної власності на спірну квартиру.

Свої вимоги мотивує тим, що він, його батьки та сестра продали належну їм на праві спільної власності квартиру по АДРЕСА_2 за 7680грн.

Надалі за ці кошти, які виручені від продажу вказаної квартири та належали виключно йому, його батькам та сестрі, він придбав спірну квартиру за 6526грн.

Таким чином, дана квартира не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю подружжя, оскільки придбана за його особисті кошти.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні первинний позов підтримали, зустрічного позову не визнали.

ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні первинного позову не визнали, підтримали зустрічний позов.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що вона дійсно продала ОСОБА_2 квартиру по АДРЕСА_3 . На момент здійснення даного правочину були присутні ОСОБА_2 та його мати. Зі слів останніх вона зрозуміла, що дану квартиру остання купувала для сина – ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 (сестра ОСОБА_2 ) в судовому засіданні показала, що її батькам, братові та їй разом з неповнолітнім сином належала квартира, яка була приватизована на всіх них п`ятьох.

В кінці 1999-го року вони в п`ятьох вирішили продати спільну квартиру, щоб дати братові ( ОСОБА_2 ) можливість купити житло.

Вона проживала з чоловіком в м.Червоноград, а мати мала свої кошти, так як продала в селі батьківську хату.

Свідок ОСОБА_5 (мати ОСОБА_2 ) в судовому засіданні показала, що квартира по АДРЕСА_2 була приватизована на п`ятьох осіб: її чоловіка, на неї, сина, дочку та неповнолітнього сина дочки.

Оскільки умови проживання в даній квартирі були поганими (вигоди на вулиці, відсутність водопостачання тощо), вони, попередньо погодивши, продали дану квартиру та за виручені гроші придбали синові інщу квартиру, яка хоча і потребувала значного ремонту, однак була кращою за попередню, так як в ній були вода, газова колонка та вигоди.

Її дочка проживала з чоловіком в м.Червоноград.

Вона народилася та проживала в селі, де батьки збудували їй хату. Оскільки після одруження вона переїхали проживати в м. АДРЕСА_4 , то не бажала повертатися в село і батьківську хату було продано. За ці гроші вона придбала собі однокімнатну квартиру в м. АДРЕСА_4 , так як після продажу спільної квартири по АДРЕСА_2 їй також потрібно було кудись виселитися.

В суді дійсно перебував позов її бувшого чоловіка до неї з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_2 , на що його намовила його співмешканка. Однак під час розгляду справи чоловік перед нею вибачився за це і відмовився від позову.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.10.1998р., який розірвано рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06.02.2018р.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 05.04.1994р., договору купівлі-продажу від 30.11.2000р. та довідки №6174 від 24.11.2017р., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_2 продали належну їм на праві спільної власності квартиру АДРЕСА_5 за 7680грн.

З договору купівлі-продажу від 05.12.2000р. встановлено, що ОСОБА_2 придбав спірну квартиру АДРЕСА_1 за 6526грн.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.57 СК України, у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю

У відповідності до ст. ст. 60, 61, 63 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, Сімейним кодексом України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Виходячи з норм сімейного законодавства, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Разом з тим, судом встановлено, що на купівлю спірної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 витратив грошові кошти в розмірі 6526грн., що належали йому особисто, так як дані кошти 7680грн.) були виручені від продажу належної йому та його сім`ї квартири АДРЕСА_5 .

Таким чином дана квартира не може вважатися спільним майном подружжя та не підлягає поділу між сторонами, оскільки ОСОБА_1 не доведено обставин, на які вона покликалася та такі спростовані в судовому засіданні належними доказами, а тому первинний позов задоволенню не підлягаю.

За наведених вище підстав, суд задовольняє зустрічний позов, так як ОСОБА_2 в судовому засіданні доведено, що спірна квартира придбана ним за грошові кошти, виручені ним, його батьками та сестрою з її неповнолітнім сином, від продажу належної їм на праві спільної сумісної власності квартири.

Оскільки зустрічний позов задоволено в повному обсязі, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 704,80грн. судового збору, сплаченого ним за подання зустрічного позову.

Також, ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати за нею право власності на 35/100 частин спірної квартири.

Однак, дана заява подана останньою після закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду.

Надалі ОСОБА_1 подала заяву відмовилася від уточнених позовних вимог та просила розглядати первинні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які підтримала.

Крім того, до заяви про уточнення позовних вимог не додано доказів направлення такої усім учасникам справи.

За таких підстав, дану заяву слід повернути ОСОБА_1 , відповідно до ст.49 ЦПК України

Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

704 (сімсот чотири)грн. 80коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 18.06.2019р.

Головуючий: М. Я. Адамович