Рішення № 825188, 19.07.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2007 р. Справа № 4/69/07

Позивач Державне підприємство “Енергоринок”

вул.Комінтерну,27, м.Київ, 01032

Відповідач ВАТ ЕК “Миколаївобленерго”

вул.Громадянська, 40, м.Миколаїв, 54017

суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача –Калінін М.В. довіреність № 01/10-110Д від 09.02.2007р.

Від відповідача – Котенко О.О. довіреність № 023/06-808 від 20.11.2006р.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 174 328 521,70грн., з яких: 121 946 255,25грн. основного боргу за поставлену електроенергію, 10384091,01грн. пені, 26 939 588,77грн. збитків від інфляції, 6 522 348,80грн. –3% річних та 8536237,87грн. штрафу за договором №1118/01 від 31.07.2002р.

Позивач надав заяву від 14.05.07 за № 04/42-2928 , згідно якої зменшив позовні вимоги і просить стягнути 171 820 731,74грн., з яких: 121 946 255,25грн. основного боргу за поставлену електроенергію, 5 153 956,38 грн. пені за термін з 01.10.2006р. по 01.04.2007р., 28 708 786,92грн. збитків від інфляції та 7 475 495,32грн. –3% річних за термін з 01.04.2004р. до 01.04.2007р., 8 536 237,87грн. штрафу 7% за договором №1118/01 від 31.07.2002р. (т. 1 а.с. 308-311).

Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за заявою від 14.05.07 за № 04/42-2928 .

Відповідач позов визнав щодо основного боргу, але надав клопотання про врахування переплати у червні 2007р. суми 675233.02грн. в рахунок січня 2005р., Нарахування пені заперечив , посилаючись на ст. 258 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідаться про порушення свого права. На підставі п. 5.4. договору остаточний розрахунок за куплену елетроенергію в розрахунковому місяці відповідач здійснює до 14 числа місяця наступного за розрахунковим. Таким чином, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язань припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано, на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України, тому розрахунок пені позивачем виконано неналежним чином, а вимоги про стягнення 7% штрафу не підлягають задоволенню, оскільки ст. 231 ГК України не передбачає можливість стягнення такого штрафу за порушення виконання грошових зобов”язань.

Крім того, відповідач заявив клопотання про застосування судом п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК україни щодо зменшення стягнення розміру неустойки (штрафу, пені) (детальніше викладено у відзиві т. 1 а.с. 293-295, т. 2 а.с. 4-5, 37-38).

Розглянувши матеріали справи, за наявними документами, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В:

31.07.2002р. сторони уклали договір № 1118/01, згідно якого позивач був зобов”язаний продавати, а відповідач купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Оскільки позивач свої обов'язки, щодо продажу електроенергії виконав, а відповідач оплатив її не в повному обсязі, позивач просить стягнути

121 946 255,25грн. основного боргу за поставлену електроенергію, 5 153 956,38 грн. пені за термін з 01.10.2006р. по 01.04.2007р., 28 708 786,92грн. збитків від інфляції та

7 475 495,32грн. –3% річних за термін з 01.04.2004р. до 01.04.2007р., 8 536 237,87грн. штрафу за договором №1118/01 від 31.07.2002р.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Згідно п.1.1 договору № 1118/01 від 31.07.2002р. (арк.спр.13-21), позивач за термін з 01.01.2004р. по 31.12.2006р. продав відповідачеві електричну енергію в обсязі 7 979 435,540 тис.Квт. на суму 1 171 915 029,21 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, підписаними та скріпленими печатками обох сторін (арк.спр.22-57), рахунками-фактурами позивача (а.с. 58-93).

Відповідно до п. 5.4 договору остаточний розрахунок за куплену елетроенергію в розрахунковому місяці відповідач повинен був здійснювати до 14 числа місяця наступного за розрахунковим. Відповідач отриману електроенергію позивачеві оплатив частково в сумі 1 049 968 773,96 грн.

Таким чином заборгованість станом на час пред”явлення позову складала

121 946 255,25 грн., що підтверджується розрахунком позивача, актами звірки станом на 01.12.2006р., на 01.02.2007р., на 1.04.07 виписками банку, довідкою про стан розрахунків між сторонами станом на 01.02.2007р. (т. 1 а.с. 94-96, 133-246, 283-284, т.2 арк.13,14).

Відповідач надав клопотання про врахування переплати у червні 2007р. суми 675233.02грн. в рахунок січня 2005р. на суму 675 233,02 грн. Позивач надав заяву, згідно якої погодився з частковою оплатою в рахунок січня 2005р., що підтверджується також актом звірки розрахунків від 18.07.2007р., підписаного повноважними представниками позивача, та просить в цій частині провадження у справі припинити.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Відповідач доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав, суму боргу не заперечив, позов в цій частині слід задовольнити.

Обгрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення 7% штрафу в сумі 8 536 237,87грн. та пені в сумі 10 384 091,01грн., позивач посилався на ч. 2 ст. 231 ГК України, згідно якої: “У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.”

Заявою від 14.05.2007р. та запереченнями на відзив (т. 1 а.с. 314) позивач зменшив розмір пені, виходячи з п. 6.3.2. договору, згідно якого розмір пені 0,2% обмежено обліковою ставкою НБУ, та просить стягнути 5 153 956,38 грн. пені за термін з 01.10.2006р. по 01.04.2007р.

Відповідно до Статуту Державного підприємства “Енергоринок” та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000р. № 755 (т .1 а.с. 98-115) позивач є суб”єктом господарювання, який заснований на державній власності, тому вимоги щодо нарахування 7% штрафу обгрунтовані в тій частині.

Між тим, згідно п.п. 5.4, 5.8. договору остаточний розрахунок за куплену елетроенергію в розрахунковому місяці відповідач повинен був здійснювати до 14 числа місяця наступного за розрахунковим. Згідно ст. 258 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідаться про порушення свого права. Таким чином, штраф 7% за несвоєчасне виконання зобов”язання понад 30 днів повинен застосовуватись щодо кожного платежу щомісячно.

Відповідач заявив клопотання про застосування строків, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, в межах строку 6 місяців, передбачених ст. 232 ГК України, позов в частині штрафу 7% пред”явлено обгрунтовано в сумі 71 739,34грн. за несвоєчасну оплату боргу по рахунку лише за жовтень 2006р. на суму 1 024 847,67 грн., оскільки позивач дізнався про своє порушене право 15.11.2006р.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В той же час, ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Виходячи з цього, пеня, встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання, але за 6 місяців та в межах строку позовної давності –1 рік, встановленого ст.258 ЦК України для стягнення неустойки, штрафу, пені. При цьому, згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги (3 роки) вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки).

За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову щодо кожного дня окремо.

Враховуючи, що позов пред’явлено до суду 14.02.07р., у заяві про уточнення позовних вимог від 14.05.2007р. (т. 1 а.с. 308-311) термін нарахування пені змінено та пеня в сумі 5 153 956,38 грн. грн. за прострочку оплати основного боргу нарахована за термін з 01.10.06 до 01.04.07р., в позові на суму 179 284,78 грн. за прострочку оплати основного боргу за січень, лютий 2004р. слід відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності за термін з 15.02.2007р. щодо рахунку за січень 2004р. та за термін з 15.03.2007р. до 01.04.2007р. щодо рахунку за лютий 2004р.

Отже, обгрунтовано заявлена пеня в сумі 5 153 956,38 грн. - 179 284,78 грн. =

4 974 671,60 грн.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.266 ЦК України, перерахунку підлягають також і обгрунтовано нараховані позивачем згідно ст.625 ЦК України 7 475 495,32грн. –3% річних та 28 708 786,92грн. збитків від інфляції за термін з 01.04.2004р. до 01.04.2007р., які підтверджені розрахунком позивача (т. 1 а.с. 310-311).

Таким чином, в позові слід відмовити:

щодо збитків від інфляції по рахунку за січень 2004р. за термін лютий-березень 2007р. на суму 112 596,64 грн. та по рахунку за лютий 2004р. за березень 2007р. на суму 16 172,33 грн.

щодо 3% річних по рахунку за січень 2004р. за термін з 15.02.2007р. по 01.04.2007р. на суму 51 978,70 грн. та по рахунку за лютий 2004р. з 15.03.2007р. по 01.04.2007р. на суму 19 636,40 грн.

Крім того, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, яке підтверджене фінансовим планом підприємства на 2007р., звітом про фінрезультати та балансом на 31.03.2007р., значну дебіторську заборгованість перед відповідачем за спожиту електроенергію, у тому числі населення, специфіку виробництва відповідача, згідно якої відволікання грошових коштів на сплату штрафних санкцій може негативно вплинути на здійснення оновлення основних засобів

та ступень виконання грошових зобов”язань 89,6% (продано електроенергії на

1 171 915 029,21 грн. оплачено 1 049 968 773,96 грн.), прийняття заходів щодо погашення заборгованості на суму 675 233,02 грн., суд вважає за доцільне, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, знизити розмір пені та штрафу 7% до 10% від сум, які підлягають задоволенню.

Отже, позов в частині пені підлягає задоволенню в сумі 515 396,00 грн. та штрафу 7% 7 173.93 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Судом прийняті заперечення відповідача частково.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 49,80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Cтягнути з ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” (вул.Громадянська, 40, м.Миколаїв, код ЄДРПОУ 23399393) на користь державного підприємства “Енергоринок” (вул.Комінтерну,27, м.Київ, код ЄДРПОУ 215381 ) суму 121 271 022,23грн. основного боргу, 7 403 880,22грн. –3% річних, 28 580 017,97 грн. –збитків від інфляції, 515 396,00 грн. пені, 7 173.93 грн. –7% штрафу, 25 500,00 грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачеві.

На суму 4 638 560, 38 грн. пені, 128 768,97 грн. збитків від інфляції, 71 615,10 грн. 3% річних, 8 529 063,94 грн. 7% штрафу в позові відмовити.

Провадження на суму 675 233,02 грн. основного боргу припинити.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

Суддя Т.М.Дубова

Рішення підписане 19.07.2007р.