Рішення № 8251761, 11.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10                                                                                 Справа № 19/13

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Державного підприємства „Вугілля України” в особі філії "Донецьквуглезбут", м.Донецьк

до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки Луганської області

про стягнення 1810 грн. 80 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Загнітко Я.А., довіреність № 22-12/48-Д від 22.12.2009;

від відповідача –представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 1810 грн. 80 коп.

Відповідач відзивом № 42 від 27.01.2010 позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 11.03.2010 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні 11.03.2010, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірників всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Як зазначив позивач в своїй позовній заяві, між Державним підприємством „Вугілля України” (покупець, позивач) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” (постачальник, відповідач) 26.01.2004 було укладено договір поставки №2-01/2-К, за яким постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне українського походження (вугілля).

Розділом 2 договору сторони визначили умови поставки, а розділом 3 кількість, ціну та вартість вугілля.

Пунктом 5.1 розділу 5 „Приймання вугілля по кількості та якості” сторони визначили, що приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П6 та від 25.04.1966 №П7 з подальшими змінами і доповненнями, Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору. За одиницю виміру кількості вугілля приймається одна тонна.

Пунктом 5.3 визначено, що у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів від вантажоотримувача направляє виклик постачальника, який зобов'язаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення. У випадку неприбуття представника постачальника у визначений строк, результати по якості та кількості отримані у вантажоотримувача є дійсними для сторін і вказуються у акті звірення. Кожна із сторін має право перевірити якість поставленої партії вугілля. Аналіз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Результати аналізів підтверджені актом, складеним експертом Торгово-промислової палати України є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача (п.5.3.1 договору).

Відповідно до п.5.4 договору у разі надходження вугілля неналежної якості покупець повідомляє постачальника протягом 1-го робочого дня з дати отримання інформації від ТЕС вантажоотримувача.

Згідно п.5.5 договору у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати, не оплачувати і прийняти на відповідальне платне зберігання на складі ТЕС вантажоотримувача за рахунок постачальника, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС вантажоотримувача) може його використати, у цьому разі до ціни вугілля застосовується знижка у розмірі 20% додатково до надбавок/знижок, передбачених п.3.3 договору, а також постачальник зобов'язаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та Покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля.

Пунктом 5.9 договору передбачено, що претензії надаються постачальнику по кількості –не пізніше 45 календарних днів з дати поставки вугілля, а по якості –не пізніше 60 календарних днів з дати поставки вугілля.

На виконання умов договору 09.01.2007 відповідач відвантажив вугільну продукцію у вагонах за залізничними накладними: № 49174147 (вагон № 66448952), № 49174148 (вагон № 67903955), № 49174149 (вагон № 64424849), № 49174150 (вагон № 63868723), № 49174151 (вагон № 66448572), № 49174152 (вагон № 66233016), № 49174153 (вагон № 67896118) на адресу Придніпровської ТЕС ВАТ „Дніпроенерго”, згідно до договору поставки № 2-01/1-П від 28.01.2004, укладеного між позивачем та ВАТ "Дніпроенерго".

Під час контрольного випробування вугілля на Придніпровській ТЕС, було виявлено невідповідність вугілля якісним характеристикам визначеним у договорі у вагонах № 66448952, № 67903955, № 64424849, 63868723, № 66448572, № 66233016, № 67896118. Був викликаний представник постачальника (а.с.39) та складений акт відбору, обробки проб і приймання вугілля з якості № 206 від 12.01.2007 (а.с.34), який підписаний представниками вантажоодержувача та постачальника ДП "Ровенькиантрацит" – Сердюковою І.В.

Відповідно до п.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, за час затримки вагонів була сплачена плата за користування вагонами ВАТ "Дніпроенерго" у сумі 1233,96 грн.

10.01.2007 відповідач також відвантажив вугільну продукцію у вагонах за залізничними накладними: № 49170046 (вагон № 67189126), № 49170240 (вагони № 66604422, № 65401929, 67916668), № 49170239 (вагони № 67183962, № 67389585, № 66742008), № 49170242 (вагон № 67395822, № 65230880, № 65888448, № 66178807) на адресу Придніпровської ТЕС ВАТ „Дніпроенерго”, згідно до договору поставки № 2-01/1-П від 28.01.2004, укладеного між позивачем та ВАТ "Дніпроенерго".

Під час контрольного випробування вугілля на Придніпровській ТЕС, було виявлено невідповідність вугілля якісним характеристикам визначеним у договорі у вагонах № 67189126, № 66604422, № 65401929, № 67183962, № 67389585, № 66742008, № 67395822, № 65230880, 65888448, № 66178807, № 67916668. Був викликаний представник постачальника (а.с.40-41) та складені акти відбору, обробки проб і приймання вугілля з якості № 207 від 12.01.2007 (а.с.35) і № 208 від 12.01.2007 (а.с.36), які підписані представниками вантожоодержувача та постачальника ДП "Ровенькиантрацит" –Сердюковою І.В.

Відповідно до п.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України від 06.04.1998 № 457, за час затримки вагонів була сплачена плата за користування вагонами ВАТ "Дніпроенерго" у сумі 576,84 грн.

На адресу відповідача позивач направляв претензії № 19-03-07/2 від 19.03.2007 (а.с.46-47) та № 05-03-07/1 від 05.03.2007 (а.с.48-49).

Відповідач відзивом № 400 від 14.08.2007 на претензію № 19-03-07/2 від 19.03.2007 визнав суму 1275,12 грн. витрат за простій вагонів (а.с.67).

В свою чергу, ВАТ “Дніпроенерго”, як вантажоотримувач спірного вугілля, звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства “Вугілля України”/позивача/ збитків за простій вагонів з вугіллям через його неналежну якість.

Рішенням від 09.10.2007 у справі № 42/374 господарський суд м. Києва стягнув з позивача на користь ВАТ “Дніпроенерго” збитки в сумі 11055 грн. 12 коп. та судові витрати: держмито у сумі 110 грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110 грн. 16 коп.

На виконання рішення ДП "Вугілля України" згідно платіжного доручення № 5868 від 01.02.2008 сплатило ВАТ "Дніпроенерго" зазначену суму.

Під час розгляду зазначеної справи було доведено, що відповідач у даній справі поставив неякісне вугілля.

Позивач, сплатив кошти, стягнуті за рішенням господарського суду м.Києва в рамках справи № 42/374, тому він вважає, що це для нього є збитками, які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду, із даним позовом за яким просить стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 1810,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем вугілля неналежної якості та порушення ним вимог договору щодо якості товару.

Як свідчать матеріали справи, у відібранні проб та складанні Актів про відбір проб вугілля № 206 від 12.01.2007, №207 від 12.01.2007 та № 208 від 12.01.2007, а також у складанні Акту сумісного опробування вугілля ДП "Вугілля України" ДП "Ровенькиантрацит" від 15.01.2007 брала участь Сердюкова І.В., як представник вантажовідправника, вона діяла на підставі довіреності № 68 від 18.01.2006, якою Державне підприємство "Ровенькиантрацит” довірило вказаній особі звіряння якості та кількості вугілля, поставленого за договором № 2-01/2-К від 26.01.04, у тому числі того, яке надійшло на Придніпровську ТЕС, яке є власністю ДП “Вугілля України”.

Виходячи з матеріалів справи № 42/374, господарським судом м. Києва був зроблений висновок, що заподіяння збитків ВАТ “Дніпроенерго” в результаті поставки ДП “Вугілля-України” вугілля неналежної якості, позивач поніс витрати через простій вагонів, на загальну суму 11055,12 грн.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Незважаючи на те, що ДП "Ровенькиантрацит” у справі №42/374 не приймало участь, рішенням господарського суду м. Києва в рамках цієї справи був встановлений факт поставки неякісного вугілля, а вказані вагони відправлялися саме відповідачем (ДП "Ровенькиантрацит") на виконання умов вищевказаного договору .

Разом з цим, слід вказати на те, що умовами договору поставки № 2-01/2-К від 26.01.04 передбачено, що приймання вугілля за якістю здійснюється з урахуванням Інструкції П-7(п.5.1 договору), а відповідно до п.5.5 сторони відшкодовують один одному збитки заподіяні неналежним виконанням умов договору.

Як було вказано вище та підтверджено матеріалами справи, вантажовідправником неякісного вугілля було саме ДП "Ровенькиантрацит".

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України, згідно з п.1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Оскільки збитки в сумі 1810,80 грн. були підтверджені рішенням господарського суду м.Києва та матеріалами справи, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до п. 119 Статуту залізниць України за час простою вагонів в очікуванні прибуття представника постачальника ДП "Дніпроенерго" була сплачена плата за користування вагонами, що підтверджується відповідними відомостями, яка була стягнута з позивача за судовим рішенням.

Суд погоджується з доводами позивача щодо підстав для стягнення заявлених збитків:

Протиправність дій полягає у порушенні договірного зобов'язання, оскільки вугілля було поставлене відповідачем невідповідної якості, факти невідповідності доведені ДП "Дніпроенерго" та визнані господарським судом м.Києва.

Заподіяння збитків в результаті неправомірних дій полягають в тому, що позивач поніс витрати з відшкодування витрат ДП "Дніпроенерго" по сплаті залізниці коштів за користування вагонами за час простою в сумі 1810,80 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом.

          Про наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля, що призвело до заподіяння збитків у вигляді понесених витрат.

          Вирішуючи цей спір, суд дійшов висновку, що підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди відповідачем є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки відповідача, який заподіяв шкоду, причинний зв'язок між ними, вина, склад цього правопорушення доведений позивачем наявними у справі доказами.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення, оскільки позивачем доведено розмір збитків, що виникли з вини відповідача та склад цивільного правопорушення за спірними правовідносинами.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 11.03.2010, за згодою представника позивача, були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит", Луганська область, м.Ровеньки, вул.Комуністична, д.6, код 32320704 на користь Державного підприємства "Вугілля України", м.Київ, вул.Б.Хмельницького, б.4, код 32709929 збитки у сумі 1810 грн. 10 коп., державне мито у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 16.03.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко