Рішення № 82517409, 22.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.05.2019

Справа № 320/3839/18

Провадження № 2/320/188/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Редько О.В., за участі секретаря - Колеснікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними протизаконними діями,

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою, яку згодом уточнив, в якій просить призначити та зобов`язати відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. з Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Позовна заява обґрунтована тим, що 01 березня 2016 року позивачу стало відомо, що Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позбавило його пенсії без попередження, чим залишило інваліда – переселенця без коштів на існування. Тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Від представника відповідача – Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на адресу надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. Позивач перебуває на обліку в Мелітопольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених ч. 2 ст. 1167 ЦК України. Тобто моральну шкоду відшкодовує не юридична особа, а винна особа, яку в свою чергу треба виявити. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди має визначатися судом з урахуванням всіх обставин, що мають істотне значення: залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. Відповідач зазначає, що в даному випадку суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Отже, суд повинен дослідити, чим підтверджується заподіяна Управлінням моральна шкода. Оскільки критерії розрахунку моральної шкоди позивачем не визначено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог як в цілому, так і в частині. Крім того, відповідач зазначає, що відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь – якого органу державної влади, повинно здійснюватись за рахунок держави, тобто за рахунок коштів Державного бюджету України, а не органу державної влади, дії якого стали підставою для вказаних виплат. Кошти пенсійного фонду, згідно діючого законодавства, не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно ст. 73 Закону №1058 визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди цим Законом не передбачено. Отже, немає законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується КМУ, не передбачено витрат на зазначені цілі. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь – які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Отже, треба враховувати, що шкода завдана органами державної влади, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Натомість жодних доказів в обґрунтування суми моральної шкоди в розмірі 25 000 грн. позивачем не надано. Позивачем не заявлялись вимоги про стягнення коштів з державного бюджету, тому позов задоволенню не підлягає. Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вбачає в своїх діях протиправності та неправомірності, так як діяло винятково на підставі діючого законодавства.

Від представника відповідача – Державної казначейської служби України на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким вони заперечують проти задоволення позовних вимог та зазначають наступне. Правовими приписами ст. 1167 ЦК України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Завдана Пенсійним фондом шкода щодо зупинення позивачу виплати пенсії, не підпадає під ч. 2 ст. 1168 ЦК України та під ст. 1173, 1174 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог. Вказана позивачем шкода має відшкодовуватись за рахунок коштів особи, що її завдала, а не за рахунок коштів державного бюджету. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, а також не довів наявність такої шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача, не надав розрахунок суми компенсації та не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір відшкодування цієї моральної шкоди саме в сумі 25 000 грн. Крім того, відповідач у відзиві по позовну заяву зазначає, що заявляючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивачем не визначено особу, з якої, у випадку задоволення позовної заяви, судом має бути присуджено до стягнення грошові кошти.

Від представника відповідача – Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також просить покласти судові витрати на Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області посилаючись на наступне. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями, ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів, здійснення інших операцій з бюджетними коштами. До повноважень Мелітопольського управління не належить відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, оскільки у територіальних органах Державної казначейської служби України рахунки щодо відшкодування вищевказаної шкоди не відкриваються і відповідно видатки на ці цілі не передбачено. Механізм виконання органами Державної казначейської служби України рішень про стягнення коштів державного бюджету визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845. Вказаним нормативним актом передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень в Державній казначейській службі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок та в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Згідно з додатком 3 до ЗУ від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на поточний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», яка закріплена за Державною казначейською службою України, передбачено 33 651 900 грн. 00 коп. Отже, саме Державною казначейською службою України, а не її територіальними органами здійснюється виконання судових рішень про стягнення з Державного бюджету України, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними свої повноважень. Крім того, відповідач вважає, що позовна вимога щодо призначення та зобов`язання відшкодувати моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, а також доказів втрати чи погіршення таких зв`язків через протиправність дій Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та не зазначено, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір відшкодування цієї моральної шкоди саме в розмірі 25 000 грн. Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору. У зв`язку з тим, що спір виник з вини Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а саме його дій, визнаних постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.04.2016 року по справі №320-1542/16-а протиправними в частині призупинення виплати пенсії позивачу, відповідач – Мелітопольське управління Державної казначейської служби України Запорізької області вважає, що судові витрати слід в повному обсязі стягнути саме з Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України.

Від позивача на адресу суду також надійшли письмові заперечення на відзиви відповідачів на позовну заяву, в яких зазначене наступне. Відповідно до Конституції України та ЦК України фізична особа має право на відшкодування моральної шкоди заподіяної в результаті порушення прав та свобод, а також законних інтересів. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав та свобод громадян та є одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів передбачених ст. 16 ЦК України. Позивач зазначив, що оскільки моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди заподіяної відповідачем та розмір його відшкодування не пов`язаний з розміром матеріального збитку, то нормами ЦК України не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру, а тому немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, честі, гідності та приниження. На думку позивача, саме 25 000 грн. є достатньою сумою на відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі на умовах, викладених в уточненому позові.

Представник відповідача – Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі на підставах, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача – Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі на підставах, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача – Державної казначейської служби України в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі на підставах, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно довідки від 24.03.2015 року №2314003102 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є внутрішньо переміщеною особою /а.с.7/.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2016 року позовна заява ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за участю третьої особи – Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання протиправними дій та зобов`язання поновлення виплати пенсії була задоволена частково. Постановою було визнано дії Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 протиправними. В іншій частині позову було відмовлено /а.с.10/.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було відмовлено (справа №320/3359/16-ц). Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена частково. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року по цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову /а.с. 11-12/.

Постановою Верховного суду України від 22 лютого 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення (справа 320/3359/16-ц). Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2016 року було залишено без змін /а.с.13-15/.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому не підлягає доказуванню наявність неправомірних дій з боку відповідача, а саме відмови у призначенні соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

Відповідно до ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі та гідності, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, інших цивільних прав. Відповідно до п.9 Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. (зі змінами від 27.02.2009 р.) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

Відповідачем спричинено позивачеві моральну шкоду, яка полягає в: порушенні цивільних прав, душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї з боку відповідача. Право позивача було порушено внаслідок чого він вимушений звертатися до суду для захисту своїх прав. Правовідносини щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають похідний характер і пов`язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю органу владних повноважень.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Розмір компенсації зазвичай становить 1000 - 5000 євро. Таким чином визначений розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Так рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.4, п.9 даної Постанови,розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Ступінь зниження престижу ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами що підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001 (про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи морально), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди у таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Згідно з пунктом 2 статті 41, статті 42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем - Мелітопольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було спричинено позивачу моральну шкоду, яка полягає в порушенні його прав, душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку відповідача. Право позивачу було порушено, внаслідок чого він був вимушений звертатись до суду для захисту своїх прав.

Крім того, шкода, яка заподіяна рішенням, дією або бездіяльністю органом місцевого самоврядування відшкодовується саме органом місцевого самоврядування, а не Мелітопольським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області чи Державної казначейської служби України, яке являється органом державної влади, тому суд приходить до висновку, що моральна шкода, яка заподіяна рішенням, дією або бездіяльністю органом місцевого самоврядування повинна стягуватися саме з Мелітопольського об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Таким чином, з урахуванням моральних переживань у зв`язку з протиправними діями відповідача, що призвело до порушення душевної рівноваги позивача, до вимушених змін у його життєвих стосунках, завдало позивачу незручності, значні проблеми, змусило позивача звернутися до суду з позовом за захистом своїх порушених прав, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди частково в розмірі 1921 грн.

Керуючись ст. ст. 12,89,141,263-265,354 ЦПК України, ст.ст. 23, 61,1167,1168,1177 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними протизаконними діями – задовольнити частково.

Стягнути з Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько