Ухвала суду № 82517328, 10.06.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу "10" червня 2019 р.

Справа № 320/4402/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2019 р. м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Колодіна Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі договору від 04.09.2018 діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі договору від 04.09.2018 діє ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю.

В ході вивчення матеріалів справи встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України.

Так, відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю можливе за наявності доказів того, що особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Між тим, в позовній заяві не зазначено з огляду на приписи ч. 1 ст. 15 ЦК, яким чином і коли відповідач порушив, не визнав чи оспорив права позивача; немає достатніх правових обґрунтувань, зазначення доказів існування правовідносин набувальної давності, передбачених ст.344 ЦК України.

Крім цього, позивачем не зазначено доказів, що підтверджують вказані позивачем обставини.

Так, позивач зазначає, що з метою належного оформлення причепу у вересні 2018 року він звернувся до Мелітопольського МРЕВ, де йому було відмовлено в надані відповідних послуг, після чого він звернувся до заводу виробника причепу, де йому повідомили, що ФОП ОСОБА_4 вже більше восьми років не займається виробництвом причепів, при цьому не за зазначає, якими доказами дані обставини підтверджуються.

Крім цього, позивачем за даним позовом є ОСОБА_1 , відповідачем - ОСОБА_3 . Позивач просить визнати право власності за набувальною давністю на причеп, з тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_5 бажає належним чином оформити своє право на об`єкт, від якого добровільно відмовився власник, але в позасудовому порядку вирішити це питання не представляється можливим, оскільки бездіяльність ОСОБА_6 позбавляє його в повній мірі реалізувати своє право власності на придбаний автомобіль.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Надані до позовної заяви документи позивачем не засвідчені належним чином в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до п.3.16 Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» ДСТУ 2732:2004, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97, засвідченою копією службового документа є копія службового документа, що містить реквізити, які в окремих випадках надають їй юридичної сили оригіналу. Порядок засвідчення копії документу визначений п.5.27 розділу 5 Національного стандарту України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, а саме відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).

Додані до заяви позивачем копії письмових доказів не засвідчені належним чином, а тому не є копіями письмових доказів документів в розумінні ЦПК України.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяв, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі договору від 04.09.2018 діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви у п`ятиденний термін з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк позовна заява буде вважатись неподаною та повернута їй з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Л.В.Колодіна