Рішення № 82514005, 14.06.2019, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/361/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

заявник: ОСОБА_1

заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація

вимоги заявника: про встановлення факту, що має юридичне значення

представник заявника: адвокат Ганчук Павло Ярославович

Виклад позиції заявника та зацікавлених осіб.

12 березня 2019 року до суду з цією заявою, посилаючись на ст. 315 ЦПК України, звернулася ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , заінтересована особа Міністерство соціальної політики України, що знаходиться в м.Києві по вул. Еспланадній, 8/10, заінтересована особа Російська Федерація, адреса листування-Посольство Російської Федерації в України, що знаходиться в м.Києві по Повітрофлотському проспекті, 27, про встановлення юридичний факт загибелі її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні обов`язку військової служби 30.04.2016 в районі смт Луганське Бахмутського району Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Дана заява обґрунтована наступним.

Заявниця ОСОБА_1 є членом Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила Права». З метою захисту своїх прав, остання звернулася до суду із вказаною заявою.

Так, заявниця вказує, що народилася вона ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Калинка, Томашпільського району Вінницької області. У шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син – ОСОБА_2 .

17 серпня 2015 року за добровільним бажанням її син був вдруге мобілізований Ширяївсько-Миколаївським ОРВК до Збройних сил України у в/ч пп В2970 (54-та окрема механізована бригада Збройних сил України), де проходив службу на посаді помічника гранатоментика.

При цьому заявниця зазначає, що як загальновідомо, у кінці лютого – на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. В період з 22 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року син заявниці ОСОБА_1 брав участь в боях за захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

30 квітня 2016 року під час виконання бойового завдання на СП «БУТОН» № 0317 в районі смт. Луганське Бахмутського району Донецької області ОСОБА_2 потрапив під обстріл з АГС з боку проросійських найманців, в результаті якого отримав несумісні з життям поранення голови, що стало причиною його загибелі.

Медіавидання «Книга пам`яті полеглих за Україну» містить інформацію про загиблого військовослужбовця 54-ї механізованої бригади ОСОБА_2 Так, під час виконання бойового завдання в районі смт. Луганське поблизу Світлодарського водосховища солдат потрапив під мінометний обстріл з боку проросійських найманців, внаслідок якого отримав несумісні з життям поранення та загинув.

В статі «У зоні АТО поблизу Бахмута (колишній Артемівськ) загинув український боєць» повідомляється, що 30 квітня 2016 року в зоні проведення бойових дій на сході України під ОСОБА_4 загинув ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець села Гвоздавка Миколаївського району Одеської області.

Свідоцтвом про смерть та лікарським свідоцтвом про смерть був встановлений факт смерті ОСОБА_2 та її причини. Так, загибель військовослужбовця сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі смт. Луганське Бахмутського району Донецької області від крововиливу під оболонкою та у речовину головного мозку, відкритої черепно-мозкової травми, вибухової травми. Витягом із протоколу засідання ВЛК Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що встановлена травма та причина смерті дійсно пов`язана із захистом Батьківщини.

Так, заявниця вказує, що в результаті загибелі її сина було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Отримані нею посвідчення серії НОМЕР_1 від 22 вересня 2016 року та серії ААВ № 007542 від 18 серпня 2016 року дають їй право та пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

З огляду на вказане заявниця зазначає, що саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, її син ОСОБА_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі смт. Луганське Бахмутського району Донецької області України.

ОСОБА_1 вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її сина, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

При цьому заявниця вказує, що її звернення в порядку окремого провадження до суду зі заявою про встановлення юридичного факту загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язків військової служби у складі військової частини пп В2970 Збройних сил України в районі смт. Луганське Бахмутського району Донецької області України, що сталося внаслідок збройної аргесії російської федерації проти України, обумовлена тим, що вона має на меті визначення статусу ОСОБА_2 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених у діючих арміях, яка ратифікована Україною 3 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 14 березня 2019 року відкрито окреме провадження у справі, справу призначено до розгляду на 22 травня 2019 року.

22 травня 2019 року судове засідання не відбулося в зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд справи перенесено на 14 червня 2019 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала повністю та просила їх задоволити в повному обсязі.

Представник заявниці адвокат Ганчук П.Я. в судовому засідання заявлені вимоги своєї довірительки підтримав та просив їх задоволити.

Представник заінтересованої особи - Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, однак директор департаменту направив на адресу суду клопотання згідно якого просить справу розглянути без участі представника Мінсоцполітики.

Представник зацікавленої особи - Російської Федерації, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці адвоката Ганчука П.Я. розглянувши клопотання директора Департаменту Мінсоцполітики, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України особа має право на судовий захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який в подальшому згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 8 квітня 2005 року був розірваний. Після розірвання шлюбу заявниці залишено дошлюбне прізвище – ОСОБА_6 . ( а.с.23)

В шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_2 . (а.с. 24)

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 31 травня 2016 року Миколаївським районним відділом актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Луганське Бахмутського району Донецької області Україна помер ОСОБА_2 . ( а.с.25)

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 801 виданого 2 травня 2016 року Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи на ім`я померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Луганське Бахмутського району Донецької області Україна, смерть настала в зоні АТО внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій. Причина смерті- крововилив під оболонки та у речовину головного мозку, відкрита черепно-мозкова травма, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків. Дата отримання травми 30 квітня 2016 рік, доставлений з зони АТО Донецька область Бахмутський район с. Луганське. (а.с.26)

Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, протокол № 243 від 4 серпня 2016 року, вбачається, що «вибухова травма. Відкрита черепно-мозкова травма. Крововилив під оболонки та у речовину головного мозку» - отримане рядовим ОСОБА_2 , 1991 року народження, під час участі в бойових діях в зоні антитерористичної операції ( підстава: витяг з наказу № 156, виданий 27 травня 2016 року командиром в/ч пп В2970, довідка про безпосередню участь в антитерористичній операції № 3515, видана 17 червня 2016 року командиром в/ч ппВ2970), послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 801, виданим 2 травня 2016 року Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 виданим 31 травня 2016 року Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Травма та причина смерті ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини. (а.с.27)

Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2970 № 156 від 27 травня 2016 року, солдата ОСОБА_2 , стрільця – помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини польова пошта В2970, який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті крововиливу під оболонку та у речовину головного мозку внаслідок відкритої черепно-мозкової травми (вибухової травми), що наступила в результаті ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. ( а.с.29)

Відповідно до довідки виданої військовим комісаром Миколаївського районного військового комісаріату 15 вересня 2017 року № 66, вбачається, що дана довідка видана в тому, що загиблий військовослужбовець, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31 березня 2014 року був мобілізований Ширяївсько-Миколаївським ОРВК по частковій мобілізації. Проходив службу у Державній прикордонній службі України, згідно Наказу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, у в/ч 2196 та 20 березня 2015 року був звільнений в запас з в/ч пп В0941відповідно до Наказу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію». З 17 серпня 2015 року, за добровільним бажанням ОСОБА_2 був вдруге мобілізований Ширяївсько-Миколаївським ОРВК до Збройних Сил України у в/ч пп В 2970, де проходив службу на посаді помічника гранатометника. В період з 22 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції , забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. ( а.с.30)

Як вбачається з акту проведення службового розслідування по факту загибелі солдата ОСОБА_2 , визначено вважати загибель солдата ОСОБА_2 пов`язаною із виконанням обов`язків військової служби в зоні антитерористичної операції в Донецькій області. (а.с.60)

Заявниця ОСОБА_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 22 вересня 2016 року, як мати загиблого, отримала статус члена сім`ї військовослужбовця який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби. (а.с.28)

Крім того, згідно посвідчення серії НОМЕР_4 виданого 18 серпня 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Томашпільської РДА, заявниця ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих ( померлих) ветеранів війни. (а.с.28).

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

Згідно зіст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадянина правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VІІІ Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.

Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіям» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками утворень «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04 лютого 2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».

Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Ради Європи, Парламентської Ради НАТО, Парламентської Ради ОБСЕ, Парламентської Ради ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Зокрема, як визначено в статті 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому-сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому-восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.

Відповідно до статті 4цього закону у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховної ради України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Із врахуванням наведеного можна дійти висновку, що встановлення факту збройної агресії належить до компетенції конституційних, політичних органів (суб`єктів) Верховної ради України, Президента України, які наділені дискреційними повноваженнями у відповідних сферах.

Наведене підтверджується прийнятими Верховною радою України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.

Військові дії Російської Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.

Отже, при вирішенні даної справи знайшов своє підтвердження факт збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, що є загальновідомим.

Як було встановлено вище ОСОБА_2 31 березня 2014 року був мобілізований Ширяївсько-Миколаївським ОРВК по частковій мобілізації. Проходив службу у Державній прикордонній службі України, згідно Наказу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, у в/ч 2196 та 20 березня 2015 року був звільнений в запас з в/ч пп В0941відповідно до Наказу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію». З 17 серпня 2015 року, за добровільним бажанням ОСОБА_2 був вдруге мобілізований Ширяївсько-Миколаївським ОРВК до Збройних Сил України у в/ч пп В 2970, де проходив службу на посаді помічника гранатометника. В період з 22 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції , забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Викладені вище обставини справи встановлюють причинний зв`язок між пораненнями, які ОСОБА_2 отримав під час проходження військової служби на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою, та збройною агресією Російської Федерації проти України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 загинув 30 ІНФОРМАЦІЯ_6 , виконуючи обов`язки військової служби, в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, а також обставини того, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено право на життя і здоров`я, передбачене ст.27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення є обґрунтованою та підлягає до задоволення. Крім того, слід зазначити, що заявник довела, що від встановлення цього юридично значимого для неї факту залежить виникнення прав та обов`язків, у тому числі щодо отримання нею відповідної допомоги.

Так, звернення заявника в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу ОСОБА_2 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених нормами міжнародного гуманітарного права (що складається з Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, Додаткових протоколів до них, інших міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та отримання заявницею допомоги від гуманітарних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародної Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного півмісяця, Товариства Червоного Хреста України).

При цьому, відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки має правові наслідки лише для заявниці ОСОБА_1

Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки заявниця ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити повністю.

Встановити факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 30 квітня 2016 року в районі смт. Луганське Бахмутського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серія НОМЕР_6 виданий Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа: Міністерство соціальної політики України, юридична адреса: 01601 м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код за ЄДРПОУ – 37567866;

заінтересована особа: Російська Федерація, адреса листування – Посольство Російської Федерації в Україні, 03049 м. Київ Повітрофлотський проспект.

Суддя: О. В. Пилипчук

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2019 року