Рішення № 8251206, 09.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.10                                                                                 Справа № 8/38

За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Комунального підприємства «Петровськтепло Плюс», м. Петровське м. Красний Луч Луганської області, -

про стягнення 598 080 грн. 65 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Татусь О.А. - головний юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність № 7/10 від 11.01.2010 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ у сумі 403923,80 грн., пені за період з 29.07.09 року по 29.01.10 року у сумі 42000,80 грн., інфляційних нарахувань у сумі 125800,59 грн. та 3% річних у сумі 26355,46 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки природного газу № 06/07-2622ТЕ-20, укладеного між сторонами 30.10.2007 року.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 23 лютого до 09 березня 2010 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 09.03.10 року, від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

          Відповідач надав відзив на позовну заяву (вих.№60 від 19.02.2010року), згідно якому позов визнав у повному обсязі, але заявив клопотання про нестягнення з нього штрафних санкцій, оскільки він не має доходів.

09.03.10 року, через канцелярію суду, від нього надійшло клопотання про розгляд спору по суті за його відсутності (вих.№80 від 04.03.10 року).

Представник позивача не погодився з клопотанням відповідача про нестягнення штрафних санкцій, пославшись на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів обґрунтованості свого клопотання, а факт ненадання ним населенню послуг з опалення не є підставою для його звільнення від сплати штрафних санкцій ані згідно умов договору, ані відповідно до чинного законодавства.

Цей же представник не заперечив проти задоволення клопотання відповідача про розгляд спору по суті за його відсутності.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          31.10.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №06/07-2622ТЕ-20 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно якому постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1).

Постачальник зобов’язався поставити покупцю за період з 01.10.07 по 31.10.07 року у обсязі 159,76 тис. куб. м газу (п.2.1).

Постачальник передає газ на першій засувці кордону розподілу газових мереж покупця (п.3.1).

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційного вузла обліку газу облікової організації (п.4.1).

Ціна за 1000 куб.м газу без врахування вартості його транспортування територією України на момент укладення цього договору становить –686,00 грн. (п.5.1).

Ціна на газ може змінюватися за умов, визначених пунктами 5.2 та 5.3 договору.

Оплата за газ та послуги за його транспортування здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

перша оплата –у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу –не пізніше 10 числа поточного місяця;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.7.1). У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині поставки газу з 01.10.07 року по 31.10.07 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п.11.1) (а.с.24-29).

31.10.07 року сторони уклали додаткову угоду №1 (а.с.30), якою продовжили термін дії договору до 30.11.07 року та визначили об’єм газу для постачання у розмірі 447,32 тис. куб.м (а.с.30); 27.11.07 року –додаткову угоду №2, якою продовжили термін дії договору до 31.12.07 року та встановили об’єм газу для постачання у розмірі 607,07 тис. куб.м (а.с.31), а 24.03.08 року –додаткову угоду №3, згідно якій встановили термін дії договору до 31.03.08 року та визначили щомісячні об’єми газу для постачання у вказаний період (а.с.32).

Позивач надав до справи документальні докази факту постачання ним на користь відповідача природного газу, а саме: підписані сторонами за цим спором акти передачі-приймання природного газу:

№б/н від 31.10.07 року –на поставку 26,576 тис. куб.м газу на суму 18231,10 грн.;

№б/н від 30.11.07 року –на поставку 145,333 тис. куб. м газу на суму 99698,30 грн.;

№92 від 31.12.07 року –на поставку 228,153 тис. куб. м газу на суму 156512,74 грн.;

№37 від 24.03.08 року –на поставку 364,820 тис. куб. м газу на суму 250266,19 грн.;

№135 від 24.03.08 року –на поставку 194,068 тис. куб. м газу на суму 133130,47 грн.;

№36 від 31.03.08 року –на поставку 29,923 тис. куб. м газу на суму 20527,14 грн., - а всього на загальну суму 678365,94 грн. (а.с.17-22).

Позивач стверджує, що відповідач частково –на суму 274442,14 грн. - сплатив вартість отриманого газу, у зв’язку з чим залишок основного боргу на день вирішення спору становить 403923,80 грн., на яку позивач, керуючись чинним законодавством та умовами договору, нарахував:

          пеню за період з 29.07.09 року по 29.01.10 року у сумі 42000,80 грн.;

          інфляційні нарахування у сумі 125800,59 грн.;

          3% річних у сумі 26355,46 грн., - а всього 598080,65 грн., - які позивач просить стягнути з відповідача.

          Останній позов визнав.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Уклавши вищезгаданий договір купівлі-продажу, сторони взяли на себе низку зобов’язань та отримали низку прав.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, мають комплексний характер та належать до відносин купівлі-продажу та надання послуг.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Стаття 901 Цивільного кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

          Договір про надання послуг є відплатним (ст.903 ЦКУ).

          З обставин справи вбачається, що позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662,663 та 901 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлений договором та протранспортований об’єм природного газу.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Відповідач відповідно до ст. 901 ЦКУ також зобов’язаний оплатити вартість послуг з транспортування газу, яка закладена у загальну вартість 1000 куб. м газу за договором.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) сказано, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами, законами або договором.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

          Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.

          Позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.

           При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита.

Так, відповідно до п. «а»ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»за звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (яким є даний позов) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% його вартості, тобто у даному випадку – 5980,80 грн., однак позивач згідно платіжному дорученню №200 від 29.01.10 року сплатив державне мито у сумі 5982,00 грн., тобто на 1,20 грн. більше (5982,00 грн. –5980,80 грн.).

Надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49,ст.75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Петровськтепло Плюс», ідентифікаційний код 35019324, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, місто Петровське, вул. Леніна, 25 Луганської області, - на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, - основний борг у сумі –403923 (чотириста три тисячі дев’ятсот двадцять три) грн. 80 коп., пеню у сумі 42000 (сорок дві тисячі) грн. 80 коп.; 3% річних у сумі 26355 (двадцять шість тисяч триста п’ятдесят п’ять) грн. 46 коп., інфляційні нарахування у сумі 125800 (сто двадцять п’ять тисяч вісімсот) грн. 59 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 5980 (п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят) грн. 80 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, - надмірно сплачене державне мито у сумі 1 (одна) грн. 20 коп.

Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення суду, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 09.03.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 11 березня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа