Рішення № 82507575, 20.06.2019, Київський районний суд м. Полтави

Справа №552/1291/19

Провадження № 2/552/656/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Антонова А.В.

при секретарі Алексєєву М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 12 листопада 2016 року було укладено договір б/н про отримання кредитних коштів. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 500 грн., а відповідач ОСОБА_1 взяв зобов`язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов`язання не виконав. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 13030 грн. 98 коп., з яких заборгованість по одержаному кредиту 4587 грн. 38 коп., заборгованість за простроченим тілом кредита 1691 грн. 72 коп., заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання 5555,17 грн., пеня за несвоєчасну сплату боргу 100 грн., а також штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 596, 71 грн. (процентна складова) та судові витрати.

Ухвалою судді від 26 березня 2019 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавалися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. До матеріалів справи додано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Надав відзив на позовну заяву, в якому вказав що позов визнає частково, оскільки не згоден з розміром нарахованої пені та штрафів. Просив застосувати позовну давність.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 листопада 2016 року між сторонами по справі укладено договір б/н про надання кредитних коштів.

За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 500 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у встановленому договором розмірі з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник зобов`язувався забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем зобов`язання перед відповідачем по кредитному договору виконано, але відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав.

Станом на 18.02.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем по одержаному кредиту складає 4587 грн. 38 коп., заборгованість за простроченим тілом кредита 1691 грн. 72 коп.

Щодо застосування строків позовної давності, то суд зауважує, що статтею 257 ЦК передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК).

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору строк його дії дорівнює строку дії картки. Втім, оскільки зобов`язання відповідача з повернення кредитних коштів визначено шляхом здійснення щомісячних платежів, то трирічний строк позовної давності необхідно відраховувати окремо по кожному щомісячному платежу. Позивач звернувся до суду з позовом 12.03.2019 р., а відтак строк позовної давності не пропущений.

Проте щодо вимог по стягненню неустойки (пені та штрафів), то такі вимоги підлягають обмеженню річним строком позовної давності, тобто періодом часу з березня 2018 р., саме за цей період позивачем і було нараховано пеню в розмірі 5555 грн. 17 коп., тому строки позовної давність не пропущені.

Проте, стосовно вимог про стягнення неустойки суд зауважує наступне. Відповідно до ст. 624 ЦК якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з наданих суду розрахунків позивачем нараховані пеня в сумі 5555,17 грн за прострочене зобовязання, 100 грн. пені за несвоєчасність спати боргу та штраф за неналежне виконання умов кредитного договору 500 грн. - фіксована частина та 596,71 грн. - процентна складова. Розрахунок даних штрафних санкцій здійснений позивачем з дотриманням умов, укладеного між сторонами договору.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною кредитного договору, передбачено сплату штрафу за порушення строків сплати будь-якого з грошових зобов`язань.

Нарахування позичальнику пені одночасно з штрафами передбачено Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду».

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Крім того, такі розміри фактичних витрат боржника у зв`язку з виконанням зобов`язання несуть у собі явний та істотний дисбаланс між його правами та обов`язками, який виник у зв`язку з укладеним ним з позивачем договором, оскільки з обставин справи очевидно, що позивач, скориставшись своїм правом на отримання коштів, несе згідно цього ж договору тягар обов`язків на суму 13030 грн. 98 коп.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", заборонено включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналогічна правова позиція міститься також, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини, справа N C-186/16 Andriciuc and Others ECLI-EU-C-2017-703, щодо тлумачення статті 3 (1) і статті 4 (2) 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 р. про несправедливі умови у споживчих угодах ("Договірні умові …. вважаються несправедливими, якщо всупереч вимогам добросовісності, це викликає істотний дисбаланс у правах та обов`язках сторін, що випливають з договору, на шкоду споживача.").

Вказане рішення застосовується судом як джерело права у відповідності з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Згідно п. п. 5 ч. 3 ст. 18 того ж Закону України, несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що виникнення заборгованості відповідача у таких розмірах є непропорційним сумі основного боргу, явно завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості і пов`язане з несправедливими умовами, зазначеними у договорі, укладеному з позивачем, оскільки містить істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду відповідачу.

При цьому, суд зазначає, що не спростовує даними ствердженнями положень законодавства щодо диспозитивності та свободи укладання договорів взагалі і діючого договору між позивачем та відповідачем-зокрема. Проте, оскільки в ході виконання такого договору, виник описаний вище суттєвий дисбаланс між правами та обов`язками відповідача, який носить, на переконання суду, явний та очевидний характер, суд доходить до вищевикладеного висновку про порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності у даному випадку.

Суд також окремо зазначає, що, хоча самі по собі умови укладання договору лежать у межах, встановлених законом, вони містять у собі можливість зловживання ними з метою необґрунтованого багатократного збільшення боргу, чим недобросовісно і скористався позивач, оскільки, достовірно знаючи про наявність заборгованості відповідача та незначну суму його первинних зобов`язань, впродовж значного строку не звертався до суду з метою штучного збільшення таким чином сум заборгованості позивача, що і потягло за собою виникнення заборгованостей за кредитом та відсотками у вищевказаному розмірі.

Суд не спростовує та не заперечує можливості учасників цивільних правовідносин вільно користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, зокрема щодо строку позовної давності, проте за таких обставин доходить до висновку про зловживання процесуальним правом з боку позивача, оскільки очевидно, що умови укладеного з відповідачем договору дають позивачу можливість багаторазового збільшення боргових зобов`язань відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру нарахованих відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, суд керується тими ж наведеними вище міркуваннями щодо несправедливості їх розміру та невідповідності принципам розумності, пропорційності та справедливості.

При цьому, суд доходить до висновку, що для забезпечення імперативних вимог ст. 129 Конституції України, дана правова ситуація потребує вирішення у балансі забезпечення справедливості та верховенства права з одного боку та притягнення особи, що порушила умови договору до справедливої, розумної та пропорційної відповідальності з іншого.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

За таких обставин, враховуючи принципи добросовісності, справедливості і розумності, суд вважає, що розмір неустойки не може перевищувати п`ятдесяти відсотків невиконаного відповідачем зобов`язання з повернення кредитних коштів та процентів за їх користування. З урахуванням зазначених обставин, беручи до уваги, що за кредитним договором відповідач не виконав належним чином своїх грошових зобов`язань в розмірі 6279,1 грн (сума заборгованості за кредитом), то вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в межах суми 3139 грн. 55 коп.

В силу ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Але всупереч викладеному позивач нарахував відповідачу заборгованість за пенею, а також штраф.

Зважаючи на норми ст.61 Конституції України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення із позивача штрафів слід відмовити.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-1374 цс17 від 11 жовтня 2017 року щодо одночасного стягнення штрафів фіксованої частини і процентної складової, суд вищої інстанції дійшов висновку, що така заборгованість є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по одержаному кредиту 4587 грн. 38 коп., заборгованість за простроченим тілом кредита 1691 грн. 72 коп., та 3139 грн. 55 коп. пені.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені останнім і підтверджені документально судові витрати в сумі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором заборгованість по одержаному кредиту 4587 грн. 38 коп., заборгованість за простроченим тілом кредита 1691 грн. 72 коп., 3139 грн. 55 коп. та 1921 грн. судових витрат, а всього 11339 грн. 65 коп.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Головуючий Антонов А.В.