Вирок № 82507238, 19.06.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/620/2016

Справа № 428/8456/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря судового засідання Василович Г.Ю.,

прокурора Черненка Д.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Кизими В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 28.09.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030110000297, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Сєвєродонецьк, Луганської області, громадянки України, українки, заміжньої, яка має вищу освіту, працює в РФ м.Москва в Автономній некомерційній організації «Московський інститут відновлюваної медицини» на посаді керівника Учбового Департаменту з 10.03.2015 року, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, групи інвалідності не має, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2013 року ОСОБА_1 , на підставі наказу № 6-К від 08.02.2013 року Сєвєродонецького відділення інституту післядипломної освіти і дистанційного навчання Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (ЄДРПОУ 26180270) – (далі – «СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля») прийнята на посаду старшого викладача на 0,51 ставки за сумісництвом за дисциплінами «Економіка праці та соціально-трудові відносини», «Оцінка нерухомості», «Логістика», «Управління перестрахувальними операціями», «Ризик у менеджменті», «Теорія галузевих ринків» вказаного навчального закладу, розташованого за адресою: м.Сєвєродонецьк, пр.Космонавтів, 18, Луганської області, але не включена до складу Державної екзаменаційної комісії у 2012/2013 році, тобто не виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, проте завдяки виконанню своєрідного знаряддя чи засобу вчинення злочину – співучасник - своєму службовому становищу могла вжити заходів до вчинення певних дій іншими службовими особами.

Таким чином, ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст. 18 КК України не є службовою особою та вчинила кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

У травні 2013 року, у денний час, більш точну дату та час встановити не надалося можливим, студент групи УБВ 992 ОСОБА_2 , достовірно знаючи про те, що директором СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля Поляковою Н.М. (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) створено умови, без виконання яких нею не буде успішно захищена дипломна робота, захист якої призначено на 26 червня 2013 року, знаходячись у приміщенні СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля, звернулась до старшого викладача СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля ОСОБА_1 , яка призначена на посаду наказом № 6-К від 08.02.2013, з проханням посприяти успішному захисту дипломної роботи.

Після чого, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що директором СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля Поляковою Н.М. (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) створено умови, без виконання яких студентами не буде успішно захищена дипломна робота, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), маючи умисел, спрямований на отримання незаконної матеріальної вигоди у грошовому вигляді, за виконання дій в інтересах того, хто надає матеріальну вигоду, виконуючи свою злочинну роль співвиконавця, вказала ОСОБА_2 про необхідність надання 3000 гривень та можливості написання дипломної роботи без участі ОСОБА_2 .

Студент групи УБВ 992 ОСОБА_2 , усвідомлюючи те, що іншої можливості успішного захисту дипломної роботи не має, погодилась виконати незаконну вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) щодо надання їм незаконної матеріальної винагороди у розмірі 3000 гривень, після чого, приблизно через тиждень після зустрічі з ОСОБА_1 , у травні 2013 року, у денний час, більш точну дату та час встановити не надалося можливим, у приміщенні СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 гривень.

ОСОБА_1 , виконуючи свою злочинну роль співвиконавця, 14 червня 2013 року, у денний час, більш точний час досудовим розслідуванням встановити не надалося можливим, передала ОСОБА_3 у її службовому кабінеті грошові кошти у сумі 3000 гривень, вказавши, що грошові кошти передані студентом ОСОБА_2 за успішний захист дипломної роботи.

Після чого, 26 червня 2013 року ОСОБА_1 реалізуючи єдиний з ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, за виконання дій в інтересах того, хто надає матеріальну вигоду, з використанням ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) свого службового становища, як члена Державної екзаменаційної комісії з захисту дипломних робіт спеціалістів у 2012/2013 році, діючи з ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, виконала дії відносно студента групи УБВ 992 ОСОБА_2 , у сприянні успішному захисту дипломної роботи на тему «Питання обліку, контролю та аналізу грошових потоків на підприємстві», в наслідок чого ОСОБА_2 . отримана оцінка «добре», про що складені заліково-екзаменаційна відомість № 27 та протокол № 129 засідання державної екзаменаційної комісії з розгляду дипломного проекту (роботи) студента.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи як співвиконавець, та ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), отримавши незаконну матеріальну винагороду у розмірі 3000 гривень, діючи за попередньою змовою групою осіб, виконали свої зобов`язання з використанням службового становища ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, посприяли успішному захисту дипломної роботи студентом групи УБВ 992 ОСОБА_2 .

Вказаними умисними протиправними діями співвиконавця ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.27 ч.3 ст. 368 КК України що виразились у сприянні одержанню службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Крім того, наприкінці травня 2013 року, у денний час, більш точну дату та час встановити не надалося можливим, студент групи УБВ 112 ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що директором СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля Поляковою Н.М. (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) створено умови, без виконання яких нею не буде успішно складено державний іспит, який призначено на 20 червня 2013 року, знаходячись у приміщенні СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля, звернулась до старшого викладача СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля ОСОБА_1 , яка призначена на посаду наказом № 6-К від 08.02.2013, з проханням допомогти та з`ясувати у ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) обставини, за яких нею успішно буде складено державний іспит.

Після чого, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що директором СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля Поляковою Н.М. створено умови, без виконання яких студентами не буде успішно складено державний іспит, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), маючи умисел, спрямований на отримання незаконної матеріальної вигоди у грошовому вигляді, за виконання дій в інтересах того, хто надає матеріальну вигоду, повторно, виконуючи свою злочинну роль співвиконавця, погодилася допомогти ОСОБА_4 та вказала, що для успішного складання державного іспиту необхідно надати грошові кошти у сумі 800 гривень.

Студент групи УБВ 112 ОСОБА_4 , усвідомлюючи те, що іншої можливості успішного складання державного іспиту не має, погодилась виконати незаконну вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) щодо надання їм незаконної матеріальної винагороди у розмірі 800 гривень, після чого, приблизно через два дні після зустрічі з ОСОБА_1 , наприкінці травня 2013 року, у денний час, більш точну дату та час досудовим розслідуванням встановити не надалося можливим, у приміщенні СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 800 гривень.

ОСОБА_1 , виконуючи свою злочинну роль, співвиконавця, 14 червня 2013 року, у денний час, більш точний час встановити не надалося можливим, передала ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) у її службовому кабінеті грошові кошти у сумі 800 гривень, вказавши, що студент ОСОБА_4 бажає успішно скласти державний іспит, при цьому ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) та ОСОБА_1 домовились, що ОСОБА_1 пізніше отримає від ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) білет, за яким студенту групи УБВ 112 ОСОБА_4 необхідно підготуватися для складання державного іспиту.

Після чого, 18 червня 2013 року у денний час, більш точний час встановити не надалося можливим ОСОБА_1 реалізуючи єдиний з ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, за виконання дій в інтересах того, хто надає матеріальну вигоду, з використанням ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) свого службового становища, як члена Державної екзаменаційної комісії з захисту дипломних робіт спеціалістів у 2012/2013 році, повторно, діючи з ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, виконала дії відносно студента ОСОБА_4 у вигляді повідомлення номеру білету № 27 та переліку питань, за якими студенту необхідно підготуватися до державного іспиту, вказавши про необхідність отримання студентами білетів згідно списку, який буде оголошено методистом ОСОБА_5 та розташування білетів на столі.

20 червня 2013 року ОСОБА_4 успішно складено державний іспит та отримано оцінку «добре», про що складені заліково-екзаменаційна відомість № 23 та протокол № 93 засідання державної екзаменаційної комісії щодо приймання державного екзамену, тобто, ОСОБА_1 , діючи як співвиконавець, та ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), отримавши незаконну матеріальну винагороду у розмірі 800 гривень, діючи за попередньою змовою групою осіб, виконали свої зобов`язання з використанням службового становища ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, посприяли успішному складанню державного іспиту студентом групи УБВ 112 ОСОБА_4 .

Вказаними умисними протиправними діями співвиконавця ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.27 ч.3 ст. 368 КК України що виразились у сприянні одержанню службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Крім того, на початку червня 2013 року, у денний час, більш точну дату та час встановити не надалося можливим, студент групи УФЗ 993 ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що директором СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля Поляковою Н.М. (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) створено умови, без виконання яких нею не буде успішно захищена дипломна робота, захист якої призначено на 17 червня 2013 року, знаходячись у приміщенні СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля, звернулась до старшого викладача СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля ОСОБА_1 , яка призначена на посаду наказом № 6-К від 08.02.2013, з проханням посприяти успішному захисту дипломної роботи.

Після чого, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що директором СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля Поляковою Н.М. (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) створено умови, без виконання яких студентами не буде успішно захищена дипломна робота, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , повторно, маючи умисел, спрямований на отримання незаконної матеріальної вигоди у грошовому вигляді, за виконання дій в інтересах того, хто надає матеріальну вигоду, виконуючи свою злочинну роль співвиконавця, погодилася допомогти ОСОБА_7 та вказала про необхідність надання грошей ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) для успішного захисту дипломної роботи.

Студент групи УФЗ 993 ОСОБА_8 .Ю. (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), усвідомлюючи, що іншої можливості успішного захисту дипломної роботи не має, погодилась виконати незаконну вимогу ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) та ОСОБА_1 щодо надання їм незаконної матеріальної винагороди у розмірі 800 гривень, після чого, приблизно через два дні після зустрічі з ОСОБА_1 , у червні 2013 року, у денний час, більш точну дату та час встановити не надалося можливим, у приміщенні СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 800 гривень.

Після чого, 17 червня 2013 року ОСОБА_1 реалізуючи єдиний з ОСОБА_3 злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, за виконання дій в інтересах того, хто надає матеріальну вигоду, з використанням ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) свого службового становища, як члена Державної екзаменаційної комісії з захисту дипломних робіт спеціалістів у 2012/2013 році, діючи з ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, виконала дії відносно студента групи УБВ 993 ОСОБА_6 , сприяла успішному захисту дипломної роботи на тему «Управління кредиторською та дебіторською заборгованістю підприємства», в наслідок чого ОСОБА_6 . отримана оцінка «добре», про що складені заліково-екзаменаційна відомість № 20 та протокол № 73 засідання державної екзаменаційної комісії з розгляду дипломного проекту (роботи) студента.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи як співвиконавець, та ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), отримавши незаконну матеріальну винагороду у розмірі 800 гривень, діючи за попередньою змовою групою осіб, виконали свої зобов`язання з використанням службового становища ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, посприяли успішному захисту дипломної роботи студентом групи УБВ 993 ОСОБА_6 .

Вказаними умисними протиправними діями співвиконавця ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.27 ч.3 ст. 368 КК України що виразились у сприянні одержанню службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Крім того, на початку червня 2013 року, у денний час, більш точну дату та час встановити не надалося можливим, студент групи УБВ 112 ОСОБА_9 , достовірно знаючи про те, що директором СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля Поляковою Н.М. (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) створено умови, без виконання яких нею не буде успішно складено державний іспит, який призначено на 20 червня 2013 року, знаходячись у приміщенні СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля, звернулась до старшого викладача СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля ОСОБА_1 , яка призначена на посаду наказом № 6-К від 08.02.2013, з проханням допомогти та з`ясувати у ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) обставини, за яких нею успішно буде складено державний іспит.

Після чого, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що директором СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля Поляковою Н.М. (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) створено умови, без виконання яких студентами не буде успішно складено державний іспит, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), повторно, маючи умисел, спрямований на отримання незаконної матеріальної вигоди у грошовому вигляді, за виконання дій в інтересах того, хто надає матеріальну вигоду, виконуючи свою злочинну роль співвиконавця, погодилася допомогти ОСОБА_9 та вказала, що для успішного складання державного іспиту необхідно надати грошові кошти у сумі 1200 гривень.

Студент групи УБВ 112 ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що іншої можливості успішно скласти державний іспит не має, погодилася виконати незаконну вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) щодо надання їм незаконної матеріальної винагород и у розмірі 1 200 гривень, після чого, 14 червня 2013 року, у денний час, більш точний час встановити не надалося можливим, ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), що студент ОСОБА_9 бажає успішно скласти державний іспит та виконати незаконну вимогу про надання матеріальної винагороди у розмірі 1200 гривень, при цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) домовились, що ОСОБА_1 пізніше отримає від ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) білет, за яким студенту групи УБВ 112 ОСОБА_9 . треба буде підготуватися для складання державного іспиту.

ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), використовуючи своє службове становище, у період часу з 14 по 19 червня 2013 року, виконуючи свою злочинну роль, входячи до складу Державних екзаменаційних комісій з прийому державних іспитів у 2012/2013 навчальному році, виконуючи дії відносно студента групи УБВ 112 ОСОБА_9 , повідомила ОСОБА_1 номер білету та перелік питань, за якими студенту необхідно підготуватися до державного іспиту, вказавши про необхідність отримання студентами білетів згідно списку, який буде оголошено методистом ОСОБА_5 та розташування білетів на столі, про що 19 червня 2013 року, у денний час, більш точний час встановити не надалося можливим, ОСОБА_1 повідомлено ОСОБА_9 про розташування білету, внаслідок чого остання отримала білет № 5.

19 червня 2013 року, у денний час, більш точний час встановити не надалося можливим, ОСОБА_9 , виконуючи незаконну вимогу про надання неправомірної матеріальної вигоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) у приміщенні СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1200 гривень.

ОСОБА_1 , виконуючи свою злочинну роль, 19 червня 2013 року, у денний час, більш точний час встановити не надалося можливим, передала ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року) у її службовому кабінеті грошові кошти у сумі 1200 гривень.

20 червня 2013 року ОСОБА_9 успішно складено державний іспит та отримано оцінку «добре», про що складені заліково-екзаменаційна відомість № 23 та протокол № 93 засідання державної екзаменаційної комісії щодо приймання державного екзамену, тобто, ОСОБА_1 , діючи як співвиконавець, та ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), отримавши незаконну матеріальну винагороду у розмірі 1200 гривень, діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно, виконали свої зобов`язання з використанням службового становища ОСОБА_3 (стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2013 року), поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, посприяли успішному складанню державного іспиту студентом групи УБВ 112 ОСОБА_9 .

Вказаними умисними протиправними діями співвиконавця ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.27 ч.3 ст. 368 КК України що виразились у сприянні одержанню службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 провину у вчиненні кримінальних правопорушень., передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст. 368 КК України, визнала повністю, у вчиненому щиро покаялась, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і вона їх у повному обсязі підтверджує, та пояснила, що ОСОБА_3 сказала їй щоб вона збирала зі студентів гроші за успішне складання іспитів та захисту дипломних робіт, а отриманні гроші передавала їй. Вона розуміла, що це протизаконно, але побоюючись втратити роботу, зібрала гроші зі студентів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 за успішне складання іспитів і захисту дипломних робіт, та віднесла ОСОБА_3 У вчиненому щиро кається та засуджує своє протиправну поведінку, просить не обирати покарання, пов`язаного з позбавленням волі.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилися, надавши суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі, претензій до обвинуваченої не мають та покарання просили призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового слідства злочинах при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченої, роз`яснивши обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинах при обставинах, викладених в обвинувальному актах, доведена повністю поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст.27 ч. 3 ст. 368 КК України, які виразилися у сприянні одержанню службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди та ч. 2 ст.27 ч. 3 ст. 368 КК України, які виразилися у сприянні одержанню службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Як видно з роз`яснень, які міститься у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 зі змінами від 06.11.2009, при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченій покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ст. 12 КК Кодексу України відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікарів - психіатра та нарколога не перебуває, групи інвалідності не має на даний час не працює в інституті, де нею було вчинено злочину, офіційно працевлаштована, вину визнала, щиро покаялась, засуджує свою протиправну поведінку. Також суд враховує, що з часу вчинення злочину минуло понад 6 років, та за цей час ОСОБА_1 нових злочинів не вчинила.

Таким чином обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченої, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставин, що пом`якшують покарання, враховуючи поведінку обвинуваченої після вчинення інкримінованих злочинів, яка усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, але зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України, що буде достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів без ізоляції від суспільства, зі встановленням іспитового строку, а також покладенням обов`язків відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.

Призначення ОСОБА_1 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

При звільненні обвинуваченої ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, суд враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, в редакції на час постановлення вироку, зазначено, звільнення від відбуття покарання з випробування не застосовується до злочинів, пов`язаних з корупцією. Відповідно до ст. 45 КК України, корупційними злочинами вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Дані вимоги закону свідчать, що за загальним правилом положення ст. 75 КК України не можуть бути застосовані до обвинуваченої, оскільки останній пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Але, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Як видно з порталу Верховної ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n400) Зміни до ст. 75 КК України, в частині заборони застосування випробування за вчинення корупційних злочинів, набули законної сили на підставі Закону України № 1698-VII від 14.10.2014, а у судовому засіданні було встановлено, що злочини обвинуваченою ОСОБА_1 вчинено протягом часу з 08.02.2013 до 20.06.2013. Таким чином, на думку суду, внесення змін до ст. 75 КК України посилює кримінальну відповідальність та погіршує становище ОСОБА_1 . Отже нові положення ст. 75 КК України не можуть бути застосованими при вирішенні питання щодо призначеного покарання, а тому суд застосував положення ст. 75 КК України, які діяли на момент вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину.

Додаткове покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_1 не застосовується на підставі ст.77 КК України.

Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченої запобіжний захід не обирався, а отже відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України такі підстави для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набуття вироком законної сили також відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речові докази та процесуальні витрати у провадження відсутні.

Керуючись ст. 7, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна відповідно до ст. 77 КК України.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.М. Олійник