Рішення № 8250693, 01.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.10                                                                                 Справа № 11/27

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Технополіс-Л”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Свердловська МТС”, м. Свердловськ Луганської області про стягнення 108376 грн. 87 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача – Варакута О.О., дов. б/н від 11.01.2010;

від відповідача –Воронін Є.В., дов. № 12/10 від 06.01.2010;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 91012 грн. 50 коп. заборгованості за поставлене відповідно до умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/08/08-Д від 01.08.2008 дизельне паливо, а також інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 13472 грн. 81 коп. та 3% річних в сумі 2991 грн. 56 коп.

В судовому засідання позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

Письмовим відзивом від 01.03.2010 на позовну заяву відповідач визнав наявність заборгованості перед відповідачем у за поставлені нафтопродукти у зазначеному у позові розмірі, проте на погодився з вимогами позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

01.08.2008 між сторонами у даній справі укладений договір № 01/08/08-Д (а.с. 9) (далі за текстом –договір), відповідно до умов якого позивач як продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець зобов’язався оплатити товар - дизельне паливо, у кількості 13754 літрів на суму 91912 грн. 50 коп.

Відповідно до умов пункту 3 договору строк оплати товару сторони договору встановили до 30.11.2008.

На підставі довіреності серії ЯПГ № 584222 від 01.08.2008 за видатковою накладною № РН-0000024 від 01.08.2008 позивачем відповідно до умов договору відповідачеві було поставлене дизельне паливо на суму 91912 грн. 50 коп.

Факт поставки позивачем обумовленого договором товару на зазначені у суму підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем у справі не заперечується.

Оплату поставленого позивачем товару відповідач не здійснив.

Вартість товару у розмірі 91912 грн. 50 коп. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Крім суми заборгованості за товар позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 13472 грн. 81 коп. та 3% річних в сумі 2991 грн. 56 коп.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти нарахування позивачем «штрафних санкцій», а саме інфляційних нарахувань та 3% річних, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства – відповідача.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов’язань, що підтверджено наявними у матеріалах справи видатковою накладною, довіреністю на отримання товарно –матеріальних цінностей та відповідачем у справі не заперечується.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 91912 грн. 50 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених вище приписів цивільного законодавства позивачем до стягнення з відповідача заявлено інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 13472 грн. 81 коп. та 3% річних в сумі 2991 грн. 56 коп.

Розрахунок сум інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 3% річних є обґрунтованими, відповідає обставинам справи та приписам чинного законодавства, тому вимога про стягнення вказаних нарахувань є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача проти вимог про нарахування «штрафних санкцій»судом до уваги не приймаються, оскільки інфляційні нарахування на суму заборгованості та 3% річних не є штрафними санкціями у розумінні приписів ст. 549 Цивільного кодексу України.

          Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесення на відповідача судових витрат у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловська машино-технологічна станція», Луганська область, м. Свердловськ, провулок Лутугіна, буд. 7, код 24206156, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-Л», м. Луганськ, вул. В. Пятьоркіна, буд. 10а, код 21842252, заборгованість за поставлений товар у розмірі 91912 грн. 50 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 13472 грн. 81 коп. та 3% річних в сумі 2991 грн. 56 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 1083 грн. 77 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Дата підписання рішення –09.03.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко