Рішення № 82506385, 11.06.2019, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/7171/19

Провадження № 2/417/148/19

РІШЕННЯ

Іменем україни

"11" червня 2019 р. с.Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

за участю секретаря Брюховецької О.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с.Марківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

17.01.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Після смерті померлого залишились земельна ділянка розміром 55148 кв.м розташована в межах Марківської селищної ради (пай 149), кадастровий номер НОМЕР_1 ; земельна ділянка розміром 7808 кв.м. розташована в межах Марківської селищної ради (пай 154), кадастровий номер НОМЕР_1 .

Померлим заповіт складений не був, тобто має місце спадкування за законом. Позивач є спадкоємцем першої черги. Крім нього до спадкоємців першої черги відноситься його мати, дружина померлого - ОСОБА_5 , але вона на отримання спадщини не претендує та до нотаріальної контори з питань набуття права на спадщину не зверталась, та не планує. Він та його мати, ОСОБА_5 , в силу шкідливих звичок померлого батька, разом з ним не проживали.

Позивач з поважних причин пропустив визначений в законодавстві строк для прийняття спадщини, оскільки з 19.12.2017 року по 18.06.2018 року він перебував на лікуванні у лікаря-психіатра Марківського РТМО.

Раніше він звертався до суду з аналогічною позовною заявою, але ним було невірно вказано відповідача по справі, тому рішенням від 18.12.2018 року по справі №417/5882/18 йому було відмовлено у задоволенню позову.

Зазначає, що заяву до нотаріальної контори ним було подано 19.06.2018 року, після закінчення лікування у лікаря-психіатра Марківського РТМО, та пропущений ним строк для подання заяви є незначним.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі, доводи викладені у позові підтримав, зазначив, що пропустив строк для подання заяви до нотаріальної контори оскільки хворів, інших пояснень не мав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча повідомлення про час і місце розгляду справи було направлено заздалегідь, причину неявки до суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_6 29.03.2019 року надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в позовній заяві позивач вказує на те, що ним було пропущено встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 з поважної причини, оскільки він перебував на лікуванні у лікаря-психіатра Марківського РТМО з 19.12.2017 року по 18.06.2018 року, що не відповідає дійсності.

В провадженні Марківського районного суду перебувала цивільна справа №417/5882/18 за позовом ОСОБА_1 до Марківської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в ході судового розгляду якої було встановлено, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини була юридична необізнаність ОСОБА_1 щодо строку подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Як зазначив в своїх поясненнях ОСОБА_1 , що підтверджується звукозаписом судового засідання, він не знав про те, що йому необхідно в шестимісячний строк подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, в зв`язку з чим він її і не подав. Тобто причиною пропуску строку була не хвороба, а юридична необізнаність позивача. Твердження позивача про пропуск строку для прийняття спадщини з поважних причин ОСОБА_1 не доведено. Вважає, що вимоги позивача не підтверджуються допустимими та достовірними доказами і відповідно є необґрунтованими (а.с.33).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 суду пояснив, що відповідач на даний час немає змоги прийняти участі в судовому засіданні, і він, як представник останнього, наділений усіма повноваженнями відповідача по даній справі. Позовні вимоги не визнає, доводи, викладені у запереченнях проти позову підтримує у повному обсязі, та зазначає, що позивачем не доведена поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після померлого батька та до позовної заяви не додано жодного належного доказу. Крім того, в провадженні Марківського районного суду перебувала цивільна справа №417/5882/18 за позовом ОСОБА_1 до Марківської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, та рішенням суду від 18 грудня 2018 року поданій справі було встановлено, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 була юридична необізнаність останнього щодо строку подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Прохав суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , безпосередньо дослідивши кожний наявний у матеріалах справи доказ окремо, а також у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.3, ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів, показань свідків.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

В судовому засіданні судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11.12.2017 року, актовий запис №213 (а.с.6).

Після смерті померлого залишилось:

- земельна ділянка розміром 7808 кв.м. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3 , розташована у межах Марківської селищної ради, пай 154 (кормові угіддя), що підтверджується державним Актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 (а.с.10);

- земельна ділянка розміром 55148 кв.м для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташована у межах Марківської селищної ради, пай 149, що підтверджується державним Актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 11.06.2003 року (а.с.11);

Відповідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

19.06.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Марківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 . Проте, державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що спадкоємець до нотаріальної контори не звернувся на протязі шести місяців з дня смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на день смерті з спадкодавцем не проживав, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 червня 2018 року (а.с.5).

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Як зазначає позивач у своєму позові та в судовому засіданні, у встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що в цей період він хворів.

Будь яких доказів про поважність причин пропуску строку для звернення з заявою про прийняття спадщини, позивачем суду надано не було.

Разом з тим суд зазначає, що згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні судом було досліджено докази, а саме компакт-диск з аудіо записом судового засідання по цивільній справі № 417/5882/18 за позовом ОСОБА_1 до Марківської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.38) та рішення Марківського районного суду Луганської області від 18.12.2018 року у справі № 417/5882/18 за позовом ОСОБА_1 до Марківської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.35-37), де було встановлено, що позивач ОСОБА_1 не знав, що протягом 6 місяців необхідно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, тому і не звернувся з заявою у встановлений строк.

Таким чином, з зазначеного рішення суду вбачається, що причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом була юридична необізнаність позивача ОСОБА_1 щодо строку подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Як зазначив в своїх поясненнях ОСОБА_1 , що підтверджується звукозаписом судового засідання№417/5882/18 (хвилина 23 звукозапису) (а.с.38), він не знав про те, що йому необхідно в шестимісячний строк подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, в зв`язку з чим він її і не подав. Тобто причиною пропуску строку була не хвороба, а юридична необізнаність позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 717/1796/16-ц зазначено, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 05.12.2018 року по справі №756/2764/15-ц зробив висновок про те, що відсутність необхідних юридичних знань не є об`єктивними та непереборними труднощами, які відповідно до положень ч.3 ст. 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2012 року по справі №6-85цс12 та від 14.09.2016 по справі №6-1215цс16.

Суд зауважує, що предметом доказування в даній справі є обставини щодо поважності причини пропуску строку на прийняття спадщини позивачем після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини (тобто причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій), які б перешкоджали йому звернутися до нотаріуса у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, а підстави, на які посилався позивач щодо поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, тобто правову необізнаність, не є поважними причинами пропуску ним строку для подання до нотаріальної контори у передбаченому законом порядку та у визначений строк заяви про прийняття спадщини.

Виходячи з встановлених обставин, суд вважає, що належних і допустимих доказів про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б завадили звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, позивач не надав, обставини на які він посилається, такими не є, у зв`язку з чим правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, не вбачається.

Відмовляючи у задоволенні позову суд залишає судові витрати зі сплати судового збору за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 77, 81, 258, 259, 263- 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1269,1270, 1272 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

В судовому засіданні 11 червня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення суду виготовлено 20 червня 2019 року.

Суддя: О.В.Рукас