Рішення № 82506320, 05.06.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1320/17

Номер провадження 2/404/3223/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря- Вітохіної Н.А.,

учасники справи:

представник позивача-Науменко В.В.

представник відповідача-Рябовол С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ПАТ КБ”Приватбанк”, який 21.05.2018 року змінив свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №б/н від 09.09.2013 року станом на 31.01.2017 року в розмірі

62 091,34 грн., з них: заборгованість за кредитом- 5 793,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 49 664,45 грн., заборгованість за пенею та комісією- 3 200,00 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 2 932,92 грн.- (процентна складова), та 1 600,00 грн. - понесених судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 09.09.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 грн. на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт надала свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надала право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві. Пунктом 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов”язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов”язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, та продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав Банку.

06 вересня 2017 року рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту б/н від 09.09.2013 року в розмірі 62 091, 34 грн. та 1600 грн. сплаченого судового збору, відмовлено (а.с. 76, 122-123). 16 листопада 2017 року представником ПАТ КБ «ПриватБанк» подано касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.09.2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25.10.2017 року. Постановою колегії суддів Другої судової палати касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 серпня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «ПриватБанк» задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 162-164).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення заборгованості.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції. Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Бершадської О.В. від 12 вересня 2018 року цивільну справу №404/1320/17 ( номер провадження 2/404/3223/18) за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, після скасування рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 вересня 2017 року та ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2017 року, передачі справи на новий розгляд прийнято до провадження Кіровського районного суду м. Кіровограда. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 02 листопада 2018 року (а.с. 169-170).

24 вересня 2018 року до суду, через канцелярію, від відповідача надійшла заява із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яким просила проводити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим (а.с. 183-185).

Крім того, 24 вересня 2018 року, через канцелярію суду, відповідачкою подано відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити. Вказала, що згідно із доданими до позовної заяви документами, відповідач підписала бланк Заяви-анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг без дати та номеру затвердження таких Правил та Умов у ПриватБанку, без зазначення повної назви юридичної особи у відповідності до Статуту юридичної особи, в якій повідомила про свої місця проживання та роботи, наявність майна, контактні телефони, розмір доходу та банком було зазначено види банківських послуг. Пам`ятка клієнта, яка в собі має Тарифи та загальні умови обслуговувування і кредитування, відповідачу Банком вручена не була, про що свідчить відсутність відповідної відмітки у вказаній Анкеті-заяві у відповідній графі. До Анкети-заяви про особисті відомості відповідача банком надано Витяг з Умов до правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 56 днів пільгового періоду» та Зразки використання кредитних коштів на кредитці «Універсальна», 56 днів пільгового періоду» з розрахунком загальної суми витрат клієнта. За змістом позовної заяви Анкета-заява та Умови правил надання банківських послуг, підписані з боку відповідача, а також від імені Банку кредитним інспектором ОСОБА_2 , є правочином без номеру і дати, та є Договором приєднання у розумінні ст.634 ЦК України, а тому Договір між сторонами не складався та не підписувався уповноваженою зі сторони Банку особою. В обґрунтування заявлених вимог позивачем не надано доказів відкриття карткового рахунку на ім`я відповідача, договору про відкриття кредитної лінії, Правила користування кредитною карткою, з якою ознайомлено відповідача, доказів про отримання кредитної картки, про ознайомлення відповідача саме з цим текстом Умов кредитування та Умов і Правил надання банківських послуг затвердженних наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, оскільки в Анкеті-заяві відповідача не йдеться саме про ці Правила та Умови. Відсутні докази повноважень спеціаліста по кредитам, який підписав Анкету-заяву, на укладення від імені юридичної особи (Банка) договори. Не надано доказів ознайомлення позичальника (відповідача) саме з Правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, на які посилається позивач, про що до речі, жодним чином не вказано у Анкеті-заяві. В Анкеті-заяві відсутні дані про вручення Банком та/чи отримання позичальником від Банка Пам`ятки клієнта, яка має містити основні умови обслуговування та кредитування, а також Тарифи. При цьому, сама по собі, Анкета-заява не є належним доказом підтвердження факту надання відповідачу грошової суми як кредиту, в розумінні ст.1054 ЦК України. Не надана позивачем і копія Пам`ятки клієнта із підписом останнього. Відсутні докази на підтвердження того, що підписуючи Анкету-заяву відповідач мала на увазі саме Умови і Правила надання банківських послуг, затверджені наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифи, на які посилається позивач, а також те, що вони були надані відповідачці. У Анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, позичальник не зазначав про оформлення йому платіжної картки - кредитка "Універсальна", як і будь-якої іншої, та не вказував бажаний кредитний ліміт. Позивачем не наведено та не доведено, що відповідачу був відкритий картковий рахунок та видавалася відповідна картка. Відсутні докази її отримання відповідачем, або копія цієї картки. До Анкети - заяви позивачем додано Довідку про умови кредитування з використання кредитки "Універсальна, 55 днів пільговий період". Проте, зазначена Довідка не є підтвердженням укладеного з відповідачем Договору без номера та його умов, оскільки в Довідці зазначено інший тип картки та інший розмір процентів за користування кредитом, ніж той, про який вказав позивач у позовній заяві. Кредитна картка, чи її копія позивачем не надана та в матеріалах справи відсутня. Проте, саме така кредитна картка має ідентифікуватися за відповідним номером та приналежністю до відповідача. Позивачем на підтвердження укладання кредитного договору надана копія анкети-заяви від 09 вересня 2013 року про долучення відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг. Проте, в цій заяві у відповідному розділі відповідачем не зазначено, яку ж саме картку «Універсальну», «Голд», «Пенсійну» тощо бажає оформити відповідач після ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не зазначено також про бажаний кредитний ліміт. Банк пред`явив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором б/н від 09.09.2013 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , яка станом на 31 січня 2017 року становить 62 091,34 грн., надавши на підтвердження існування такої заборгованості за зазначеним Договором без номеру розрахунок. Однак, є безпідставним посилання позивача на пункт 2.1.1.12.6 Витягу із Умов і правил надання банківських послуг, які затверджені наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-255, на підтвердження розміру 30 % за користування кредитом, оскільки в цьому пункті відсутній розмір відсотків за користування кредитом, а є лише посилання на установлені Банком Тарифи. Разом із цим, позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання відповідачем Пам`ятки, яка містить Тарифи. Також не підписана відповідачем Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», в якій відображено процентну ставку, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, розмір та порядок нарахування неустойки. З огляду на зазначене, наведений позивачем Розрахунок за Договором б/н від 09.09.2013 року, який за доводами позивача було укладено з відповідачем шляхом надання кредитної картки на підставі Анкети - заяви з кредитним лімітом 5800,00 грн. із сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, оскільки в Анкеті-заяві відповідач не вказав будь -який бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою "Універсальна", як про це вказує позивач. Крім того, в Анкеті-заяві відсутні дані щодо видачі позичальнику (відповідачці) кредитної картки, взагалі, та за будь - яким номером, зокрема, який мав би її ідентифікувати, як таку, на яку банком встановлювався кредитний ліміт в розмірі про який він стверджує в позовній заяві. За таких обставин вважає, що Анкета-заява позичальника без підписання відповідачем Довідки про умови кредитування не є підтвердженням укладення та існування кредитного договору між позивачем і відповідачем. Самі Умови та Правила надання банківських послуг, які теж не підписані відповідачем, не містять відомостей щодо розміру процентної ставки та розміру неустойки за порушення умов договору, тобто істотних умов кредитного договору (а.с. 187-189).

02 листопада 2018 року, через канцелярію суду, відповідачем подано клопотання про витребування доказів. Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 листопада 2018 року, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - задоволено. Справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д), належним чином засвідчені копії: - докази (первинні бухгалтерські чи фінансові документи - чеки, квитанції, платіжні доручення тощо) проведення платежів відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором, заборгованість за яким стягується; первинні бухгалтерські документи щодо отримання відповідачем кредитної картки саме на умовах, за якими розраховано заборгованість; Анкету-заяву ОСОБА_1 на отримання кредиту - в оригіналі; докази укладення з ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії, встановлення кредитного ліміту; докази висловлення бажання ОСОБА_1 на встановлення їй певного (бажаного для неї) розміру кредитного ліміту; докази встановлення кредитного ліміту (розміру та його зміни); докази укладення з ОСОБА_1 договору про відкриття карткового рахунку; докази відкриття карткового рахунку на ім`я ОСОБА_1 та номеру карткового рахунку; докази видачі/отримання кредитної картки ОСОБА_1 , з ідентифікацією за відповідним номером та приналежністю до відповідача; докази ознайомлення ОСОБА_1 (документ із підписом) з Правилами користування кредитною карткою; докази волевиявлення ОСОБА_1 про оформлення їй платіжної картки -кредитка "Універсальна", чи будь-якого іншого типу; докази про вручення Банком та/чи отримання ОСОБА_1 від Банка Пам`ятки клієнта; докази ознайомлення ОСОБА_1 саме з тим текстом Умов кредитування та Умов і Правил надання банківських послуг затвердженних наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, на які посилається Банк у позові; докази повноважень спеціаліста по кредитам ОСОБА_2 , яка підписала Анкету-заяву, на укладення від імені юридичної особи (Банка) договорів (а.с. 204-206). 18 грудня 2018 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 02 листопада 2018 року частково надано документи та повідомлено про неможливість надання інших витребуваних документів (а.с. 210-224).

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив задовольнити, на їх обгрунтування послався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити.

Заслухавши виступ представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав. Згідно ч.2 ст. 31 ЦПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом з`ясовано та матеріалами справи підтверджено, що 09 вересня 2013 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, відповідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 грн. на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Цегульська ОСОБА_3 в заяві від 09 вересня 2013 року підтвердила, що зазначена заява разом із Пам`яткою, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомлена і згодна, що засвідчила своїм підписом.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка з карткового рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом заборгованості відповідача.

З наданого розрахунку та виписки з карткового рахунку встановлено, що ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами, періодично сплачувала заборгованість за наданим кредитом з урахуванням 30,00 % річних.

Що стосується укладеного між сторонами у даній справі кредитного договору та його складових, то, як зазначалося вище, підписавши 09 вересня 2013 року заяву ОСОБА_1 дала свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена.

Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач не надала. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами.

Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав ОСОБА_1 не заявляла.

За таких обставин, суд вважає, що між банком та відповідачем 09 вересня 2013 року року був укладений кредитний договір, який виконувався сторонами. Тому заперечення щодо не підписання позичальником Умов та правил не заслуговують на увагу.

Відповідач отримала кредитну картку № НОМЕР_1 із строком дії по квітень 2017 року включно, що підтверджується довідкою банку (а.с. 221). Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Відповідно до пунктів 3.1.1 та 33.1.3 Правил користування платіжною карткою карта дійсна до останнього календарного дня вказаного в картці місяця і по закінченню строку дії картки банк продовжує строк дії картки шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, якщо від клієнта не надійшла письмова заява про закриття карткового рахунку. Згідно з пунктом 5.4 правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month). Позивач зазначав, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач припинила виконувати, у зв`язку з чим, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 31.01.2017 року утворилась заборгованість у розмірі — 62 091,34 грн., з них: заборгованість за кредитом- 5 793,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 49 664,45 грн., заборгованість за пенею та комісією- 3 200,00 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 2 932,92 грн.- (процентна складова), розрахунок якої додається (а.с. 3).

Разом з цим, суд не у повній мірі погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року (справа № 489/9289/14-ц, провадження № 61-5307св18), у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо; боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку; такий висновок наведений і у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00 % річних, з 01.09.2014 року збільшена до 34,80% річних, а з 01.04.2015 року збільшена до 43,20 % річних.

Однак, суду не надано доказів того, що позивачем узгоджувалася з відповідачем зміна процентної ставки - її збільшення до 34,80 % річних з 01.09.2014 року, 43,20 % річних з 01.04.2015 року, а тому суд за цей період бере до уваги первинну процентну ставку — 30,00 % річних.

Крім того, проценти необхідно нараховувати виключно на тіло кредиту за процентною ставкою 30,00 % на рік за період з 09.09.2013 року по 31.01.2017 року, що становить 6 426 грн 24 коп. та підтверджується таким розрахунком: 5 793,97 : 100 х 30 / 365 х 884 днів= 4 209,76 грн. Внесено 0 грн. (за період з 01.09.2014 року по 31.01.2017 року). Станом на 31.08.2014 року загальний залишок заборгованості за процентами становив 2 216,48 грн., а тому 2 216,48 грн. (за період з 09.09.2013 року по 31.08.2014 року)+4 209,76 (за період з 01.09.2014 року по 31.01.2017 року) = 6 426,24 грн.

У підсумку, заборгованість за процентами за весь період користування кредитом складає 6 426,24 грн., а не 49 664,45 грн.

Крім цього, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Враховуючи викладене, у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією- 3 200,00 грн., так як з наданих розрахунків й заявлених вимог не можливо роз`єднати суми заборгованості по пені та комісії, суд вважає за необхідне, відмовити, в зв”язку із забороною подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Разом з цим, пунктом 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов”язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов”язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову, а тому враховуючи суму позову в 12 220,21 грн. ( заборгованість за кредитом – 5793,97 грн.+ заборгованість по процентам за користування кредитом – 6 426,24 грн.) штраф (процентна складова) становить 611,00 грн. (5% від суми позову).

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі- 13 331,21 грн, з них: заборгованість за кредитом – 5793,97 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 6 426,24 грн., штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн - (фіксована частина), 611,00 грн.- (процентна складова).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку. Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 13 331,21 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 343,53 грн. (13 331,21 грн. х 100% : 62 091,34 грн. х 1 600,00 грн.).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13, 31, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.09.2013 року в розмірі- 13 331,21 грн, з них: заборгованість за кредитом – 5793,97 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 6 426,24 грн, штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн - (фіксована частина), 611,00 грн- (процентна складова), а також 343,53грн. -сплаченого судового збору.

У іншій частині вимог- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 14.06. 2019 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда