Рішення № 82505548, 12.06.2019, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/1460/18

2/379/124/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна набутого під час шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки звернулася до суду з даним позовом і просить поділити між сторонами набуте за час шлюбу майно, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частину 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що сторонами під час шлюбу було придбано, згідно договору купівлі-продажу від 17.02.2016 року, 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 . Право власності було зареєстровано на відповідача.

В зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо добровільного поділу спільного сумісного майна подружжя, а саме щодо спільнопридбаної у період шлюбу частини вищезазначеного житлового будинку, позивачка через свого представника звернулася до суду з даним позовом.

Відповідач, визнаючи позов 22.01.2019 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву. Останній не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 . Останній не погоджується з фактичними обставинами викладеними позивачкою у позовній заяві, а саме щодо безпосередньої його фінансової участі при купівлі даної частини будинку та його облаштуванні. Відповідач стверджує, що для ремонту та облаштування будинку ним бралися кредити, а на купівлю спірного будинку були залучені кошти не лише батьків позивачки, а й його батьків та його власні. Крім того, проведення позивачкою оцінки майна (59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ) вважає непотрібним, оскільки її вартість зазначена у технічному паспорті, виготовленому на даний одноквартирний (садибний) житловий будинок, а тому проти стягнення з нього витрат понесених на її проведення - заперечує. Крім того, зазначені позивачем ймовірні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн вважає завищеними, належним чином необґрунтованими та таким, що становлять надмірний тягар для нього як відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи складність справи та виконану роботу, принцип співмірності та розумності судових витрат вважає, що витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу складають не більше 500 грн.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно. Представник позивачки на електронну адресу суду надіслала заяву з проханням слухати справу без присутності її та позивача. Просить позов задовольнити. Крім того зазначила, що щодо вирішення питання стягнення з відповідача судових витрат позивач бажає надати відповідні докази в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України, тобто після ухвалення рішення суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача подала до суду заяву з проханням слухати справу без її участі та участі самого відповідача. Позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та, перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено, що 20 лютого 2015 року між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Таращанського районного суду Київської області від 08 листопада 2018 року було розірвано. Рішення набрало законної сили.

За час спільного проживання сторонами, в особі відповідача ОСОБА_2 , 17 лютого 2016 року, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Таращанського нотаріального округу Швецем С.П. та зареєстрованого в реєстрі за №50, було придбано 59/100 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 :0003. Загальна площа будинку – 76,3 кв.м., житлова – 40,0 кв.м.. Продаж частини житлового будинку було здійснено за 42 000,00 грн. (а.с. 13).

В зв`язку з тим, що сторони не домовилися в добровільному порядку розділити спільне майно, а саме спільно придбаний у період шлюбу житловий будинок, позивачка через свого представника звернулася до суду з даним позовом та просить визнати за нею право власності на 1/2 частину цього житлового будинку.

Відповідач позов визнав та не заперечує проти задоволення позову.

Указані обставини встановлено з матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

СК встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

В пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно до пункту 23 цієї ж Постанови, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Враховуючи вищевикладене, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, та, виходячи з того, що у відповідності з вимогами ст.ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і в разі поділу, частки майна дружини та чоловіка є рівними, суд вважає за можливе позов задовольнити.

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, оскільки позовні вимоги визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, то позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого судового збору, у розмірі 352,40 грн.

Решта сплаченого судового збору позивачем підлягає стягненню з відповідача на користь останньої.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 81, 142, 200, 206, 258, 259, 263- 265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 325, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частину від 59/100 частин житлового будинку (що становить 59/200 частин житлового будинку), який розташований по АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 76,3 кв. м, без виділу в натурі.

Зобов`язати управління Державної казначейської служби у Таращанському районі Київської області, ЄДРПОУ 37483467, місцезнаходження: вул. Шевченка, 28, м. Тараща Київської області, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованій за адресою АДРЕСА_2 , 50 відсотків суми сплаченого нею в АТ "Ощадбанк", згідно квитанції 14446 від 09.10.2018, судового збору, у розмірі 352,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін