Ухвала суду № 82504982, 04.06.2019, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 358/515/18

Провадження № 1-кп/368/34/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Кагарлик Київської області "04" червня 2019 р.

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

Судді: Іванюта Т.Є.

Шевченко І.І.

При секретарі - Салій Я.С.

За участю учасників процесу:

Сторона обвинувачення:

Прокурор - Володько Р.І.

Сторона захисту:

Обвинувачена - ОСОБА_1

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокат Соколовська О.В.

Обвинувачений - ОСОБА_4

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 . - адвокат Біленчук С.М.

Обвинувачений - ОСОБА_5

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат Шапошник Є.В.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду клопотання прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Володька Романа Ігоровича про продовження строків тримання під вартою у рамках кримінального провадження за ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, яке внесене 25.01.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110090000044 у відношенні обвинувачених:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Козинці Бородянського району Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючої, раніше не судимої, яку 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якої в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 09.06.2019 року;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Слобода - Яришівська Могилів - Подільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 12.03.2009 року Могилів - Подільським міськрайонним судом Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 09.06.2019 року;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Четверинівка Тростянецького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 15.04.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 09.06.2019 року;

- перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку:

- прокурора Володька Р.І., який підтримав своє клопотання;

- обвинувачену ОСОБА_7 , яка заперечувала проти клопотання прокурора, підтримала позицію свого захисника;

- захисника обвинуваченої ОСОБА_1, - адвоката Соколовської О.В., яка заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила обрати відносно її підзахисної будь - який інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою;

- обвинуваченого ОСОБА_4 , який не заперечував проти клопотання прокурора;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , - адвоката Біленчук С.М., який не заперечував проти задоволення клопотання прокурора;

- обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав позицію свого захисника;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , - адвоката Шапошника Є.В., який не заперечував проти клопотання прокурора, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні, яке відбулося 04.06.2019 року, прокурор Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Володько Роман Ігорович заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою в рамках кримінального провадження за ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, яке внесене 25.01.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110090000044 у відношенні обвинувачених:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Козинці Бородянського району Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючої, раніше не судимої, яку 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якої в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - до 09.06.2019 року;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Слобода - Яришівська Могилів - Подільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 12.03.2009 року Могилів - Подільським міськрайонним судом Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - до 09.06.2019 року;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Четверинівка Тростянецького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 15.04.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці за вчинення злочину, передбаченгого ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - до 09.06.2019 року.

Прокурор, в дотримання вимог ч. 4 ст. 184 КПК України подав клопотання про продовження терміну тримання відносно кожного із обвинувачених, - окремо, та які містяться в матеріалах кримінального провадження.

З огляду на обставини, викладені в клопотаннях прокурора, на підставі ст. ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 199, 314, 315,331 КПК України, прокурор просив суд винести ухвалу на підставі якої:

- продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України на 2 місяці.

- продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України на 2 місяці.

- продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України на 2 місяці.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_7 , - адвокат Соколовська О.В. категорично заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, так як вважає, що станом на даний час відсутні підстави для тримання її підзахисної під вартою, так як не існує ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_7 заперечувала проти клопотання прокурора, підтримала позицію свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , - Біленчук С.М. підтримав позицію свого підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , - адвокат Шапошник Є.В. підтримав позицію свого підзахисного.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, вислухавши думку інших учаників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині запобіжного заходу, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора, обгрунтовуючи своє ріщення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Перш за все, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що клопотання прокурора подане у повній відповідності до вимог ст. 331, та глави 18 КПК України, - так клопотання подане щодо кожного обвинуваченого окремо у відповідності до ч. 4 ст. 184 КПК України, подане у строки, передбачені чинним КПК України, - більш, ніж за три години до початку судового засідання в частині розгляду клопотання щодо запобіжного заходу.

Відповідно, процесуально прокурор подав таке клопотання у повній відповідності до вимог чинного КПК України.

По - друге, прокурор в судовому засіданні надав докази, які дають суду змогу вважати, що є обгрунтована підозра у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

Суд зазначає, що такі докази на наявність обгрунтованої підозри вчинення обвинуваченими злочинів прокурором надано ще в судовому засіданні, яке відбулося 08.05.2018 року, - під час обрання обвинуваченим міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дані докази судом досліджувалися в судовому засіданні, та містяться в Том № 1, а.с. 126- 251, Том № 2, а.с. 1 - 120).

Отже, суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні докази, які вказують на ту обставину, що в діях обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 міститься обгрунтована підозра у вчиненні ними злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

Суд наголошує, що обгрунтована підозра у вчиненні злочину є підставою для застосування до обвинувачених заходів забезпечення розову, які передбачені в ст. 131 КПК України, зокрема, запобіжних заходів.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, не доведе, що:

1) існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдловують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Що стосується п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, то, як судом зазначено вище, прокурором надано достатньо доказів щодо наявності обгрунтованої підозри на вчинення орбвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які передбачені ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

Так, санкція більш тяжкого злочину, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а саме, - санкція ч. 3 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років.

Згідно положень ст. 12 КК України злочин, який передбачено ч. 3 ст. 187 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину.

У відновідності до ч. 5 ст. 12 КК України особливо тяжким є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Відповідно, злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , - відносяться до злочинів особливо тяжкої категорії, так як передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років.

Відповідно, суд вважає, що в даному випадку наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими двох епізодів злочинів, які згідно ст. 12 КК України кваліфікуються як особливо тяжкі, є достатньою правовою підставою для застосування обвинувачених заходів забезпечення позову, зокрема, - запобіжного заходу у такому вигляді, як тримання під вартою, з урахуванням звісно ж положень ст. 177 та 178 КПК України.

Що стосується п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України потреби судового розслідування виправдловують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Так, зважаючи на особливу небезпечність злочинів, у вчиненні яких є обгрунтована підозра про вчинення їх обвинуваченими по даному кримінальному провадженню, та враховуючи суспільний інтерес до покарання за вчинення вищевказаних злочинів, суд вважає, що в даному випадку суспільний інтерес до розкриття особливо тяжких злочинів, та, відповідно, покарання винних у вчинених злочинах, значно превалює над правами і свободами обвинувачених у даному кримінальному провадженні.

Так, вищевказані злочини, які інкримінуються обвинуваченим, вчинені ними групою осіб, вчинені по відношенню до фактично беззахисних від насильницьких дій сторонніх осіб літніх людей.

Отже, за наявності фактичних та юридичних підстав для обрання запобіжного заходу, які на думку суду, в даному випадку мають місце, при продовженні запобіжного заходу у відношенні обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , судом враховуються положення ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є вийнятковим запобіжним заходом, який застосувається виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Виходячи з аналізу положень ч. 2 ст. 183 КПК України, суд зазначає наступне.

Що стосується обвинуваченої ОСОБА_7 , то, як вбачається з матеріалів справи, вона раніше не судима, проте, щодо неї міститься обгрунтована підозра у вчиненні двох епізодів (кожен окремий, закінчений) злочину, який передбачено ч. 3 ст. 187 КК України, вища межа санкції якого передбачає покарання у виді позбавлення волі 12 років, а тому даний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

В даному випадку законодавець передбачає застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 , яка, хоч і раніше не судима, такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, - на підставі п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Так, згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який за законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно, в даному випадку наявність справжнього суспільного інтересу, який полягає в найскорішому розгляду кримінального провадження, та, відповідно, покарання винної особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, якою є в даному випадку обвинувачена ОСОБА_9 , значно превалює над правами та інтересами такої особи, яка, як передбачив законодавець, - на час проведення провадження у кримінальному провадженні зобов`язана піддаватися процесуальному примусу, який в даному випадку має вираз запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується позиції захисника обвинуваченої ОСОБА_1, - адвоката Ткаченка С.О., яка полягає в тому, що на його думку до обвинуваченої можливо застосувати більш м`який вид запобіжного заходу, як домашній арешт, то в даному випадку суд не погоджується з такою позицією захисника, так як при обранні запобіжного заходу суд враховує, окрім іншого, дозлочинну поведінку, обставини вчинення злочину, післязлочинну поведінку обвинуваченої.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у відношенні обвинуваченої ОСОБА_7 містяться достатні докази щодо вчинення обвинуваченою особливо тяжкого злочину, пов`язаного з насильством до осіб похилого віку.

Також суд вбачає, що у обвинуваченої, незважаючи на її вік, фактично відсутні міцні соціальні зв`язки, вона до вчинення злочину не проживала зі своєю сім`єю за місцем своєї реєстрації, після вчинення злочину також не проживала за місцем своєї реєстрації, під час слухання справи обрала лінію захисту, яка не сприяє найскорішому розгляду кримінального провадження, - це, звісно право самої обвинуваченої, яка, дійсно має право відмовитися взагалі від сприяння судовому слідству, в тому числі, - має право відмовитися давати показання, проте, така позиція обвинуваченої не надає суду обгрунтованої підстави для оцінки обвинуваченої з позитивного боку в ракурсі кримінального процесу, який, зокрема, передбачає саму поведінку обвинуваченої як під час досудового слідства, так і під час судового слухання справи.

Суд зазначає, що обрана лінія захисту, обрана обвинуваченою ОСОБА_7 та її захисником, - Соколовською О.В. полягає в зривах судових засідань, повною відсутністю сприянню судового слідства, що є прямою протилежністю позицій інших обвинувачених по даному кримінальному провадженню, які сприяють судовому слідству.

А тому, з огляду на вищевказане, суд вважає, що відсутні достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_7 буде мати належну процесуальну поведінку в разі обрання відносно неї більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, відповідно, суд має підозри, що обвинувачена ОСОБА_7 , будучи звільнена з - під варти, може ухилитися від суду шляхом полишення свого місця реєстрації в невідомому напрямку, може перешкоджати судовому слідству іншим чином, - неявка в судові засідання з тих чи інших причин, тощо.

Крім того, суд звертає увагу на негативну процесуальну поведінку захисника обвинуваченої ОСОБА_1, - Соколовської О.В., яка, достеменно знаючи про повне фіксування судового процесу технічними засобами (аудіо та відеофіксація) дозволяє собі словесно ображати як сторону обвинувачення, - прокурора, так і колегію суддів, чим виражає явну неповагу до учасників процесу, що не личить особі, яка обіймає посаду адвоката, а тому така лінія захисту дещо в чому суперечить адвокатській етиці.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_4 , то, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, він є особою, яка раніше судима, відносно нього міститься обгрунтована підозра у вчиненні ним злочинів, які передбачені ч. 3 ст. 187 КК України, вища межа санкції якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

В даному випадку законодавець передбачає застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , який є раніше судимий, такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, - на підставі п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_5 , то, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, він є особою, яка раніше судима, відносно нього міститься обгрунтована підозра у вчиненні ним злочинів, які передбачені ч. 3 ст. 187 КК України, вища межа санкції якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

В даному випадку законодавець передбачає застосування до обвинуваченогоОСОБА_5 , який є раніше судимий, такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, - на підставі п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Що стосується застосування до обвинувачених положень ст. 177, 178 КПК України, то суд зазначає наступне.

Отже, що стосується фактичних обставини справи, які впливають на вирішення питання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то суд зазначає наступне.

26.01.2018 ОСОБА_1 о 20 год. за місцем тимчасового проживання, за адресою: АДРЕСА_6 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

27.01.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

27.03.2018 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

13.04.2018 обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 скеровано до Богуславського районного суду Київської області для розгляду по суті.

17.04.2018 ухвалою апеляційного суду Київської області визначена підсудність за Кагарлицьким районним судом Київської області.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 02.08.2018 року обвинуваченій ОСОБА_1 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.09.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 12.09.2018 року обвинуваченій ОСОБА_1 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.11.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 07.11.2018 року обвинуваченій ОСОБА_1 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.01.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 27.12.2018 року обвинуваченій ОСОБА_1 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.02.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 19.02.2019 року обвинуваченій ОСОБА_1 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.04.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 11.04.2019 року обвинуваченій ОСОБА_1 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.06.2019 року, включно.

26.01.2018 ОСОБА_4 о 20 год. за місцем тимчасового проживання, за адресою: АДРЕСА_6 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

27.01.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

27.03.2018 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

13.04.2018 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 скеровано до Богуславського районного суду Київської області для розгляду по суті.

17.04.2018 ухвалою апеляційного суду Київської області визначена підсудність за Кагарлицьким районним судом Київської області.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 02.08.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжений термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.09.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 12.09.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.11.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 07.11.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.01.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 27.12.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.02.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 19.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.04.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 11.04.2019 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.06.2019 року, включно.

26.01.2018 ОСОБА_5 о 20 год. за місцем тимчасового проживання, за адресою: АДРЕСА_6 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

27.01.2018 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

27.03.2018 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

13.04.2018 обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 скеровано до Богуславського районного суду Київської області для розгляду по суті.

17.04.2018 ухвалою апеляційного суду Київської області визначена підсудність за Кагарлицьким районним судом Київської області.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 02.08.2018 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжений термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.09.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 12.09.2018 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.11.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 07.11.2018 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.01.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 27.12.2018 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.02.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 19.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.04.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 11.04.2019 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.06.2019 року, включно.

Враховуючи, що строк тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 спливає 09.06.2019, суд вважає, що строк дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у виді тримання під вартою повинен бути продовжений ще на 2 місяці з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які згідно ч. 5 ст. 12 КК України є особливо тяжкими і за які передбачено покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 177 КПК України, а саме мету і підстави застосування запобіжного заходу, а також вимоги ст. 178 КПК України щодо обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та ст. 183 КПК України щодо обрання запобіжного заходу, суд з урахуванням вимог, зазначених у вказаних статтях КПК України, вбачає наступні мету, підстави та обставини, за яких обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 для забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов`язків, потрібно продовжити термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд зазначає, що на даному етапі судового слідства, ризики, які послугували обранню у відношенні обвинувачених самого суворого виду запобіжного заходу, яким є тримання під вартою, - не зникли, не змінилися.

Суд зазначає, що окрім ризиків, які враховуються при обранні запобіжного заходу, та які перелічені в ст. 177 КПК України, суд враховує обставини, які перелічені в ст. 178 КПК України.

Що стосується ризику, який передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового слідства та суду, то суд вважає, що такий ризик наявний в даному кримінальному провадженні стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з огляду на наступне.

Після вчинення злочину всі троє обвинувачених не перебували за місцем своєї рестрації, а перебували за місцем проживання, яке в установленому Законом порядку за ними не зареєстроване.

Даний факт, на думку суду свідчить лише про те, що обвинувачені, після вчинення злочинів (4 злочини, 2 епізоди), намагаючись уникнення від досудового слідства, перебували не вдома, в колі сім`ї, тобто, за адресою, - офіційною реєстрацією, а за адресою, за якою офіційно вони не мали знаходитися, таким чином, вони перешкоджали уповноваженим особам та слідчому органу поліції, в провадженні якого перебувало дане кримінальне провадження, здійснити першочергові дії щодо розкриття вчинених злочинів.

Суд зазначає, що місцеперебування обвинувачених по даному кримінальному провадженню було встановлено лише шляхом проведених процесуальних дій, які не заборонені чинним КПК України, - шляхом доручення відповідним уповноваженим особам (оперативним працівникам відповідного органу Національної поліції) встановити місцеперебування обвинувачених, а тому суд вважає, що в діях обвинувачених міститься ризик, - переховуватися від суду, так як вони, на думку суду, безпосередньо після вчинення злочину переховувалися від органів досудового слідства з метою уникнути кримінальної відповідальності, та, відповідно, - покарання.

Що стосується ризику, який передбачено п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, - знищити, сховати, або спотворити будь - яку із речей і документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, то суд вважає, що даний ризик відсутній, так як на даний ризик прокурор не посилався в своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується ризику, який передбачено п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, то суд вважає, що даний ризик відсутній, незважаючи на ту обставину, що на даний ризик прокурор посилається в клопотанні, як на одну із підстав для продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Свою позицію суд обгрунтовує наступним.

Слід зазначити, що про можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового слідства може свідчити здійснення обвинуваченим дій, зокрема, спробою погроз свідками чи потерпілому, спробою підкупу потерпілого чи свідків, фактів умовляння свідків та потерпілого щодо зміни ними своїх показів, тобто, схиляння їх до дачі неправдивих показань, що може, звісно, негативно вплинути на хід судового слідства.

Проте, суд наголошує на тій обставині, що вищевказані негативні дії обвинуваченого в розумінні КПК України повинні бути доведені фактичними обставинами справи, які повинні бути доведені належними та допустимими доказами, а просте, гіпотетичне уявлення прокурора про наявність негативних факторів судом до уваги не береться, та, відповідно, не може братися до уваги при обранні та продовженні дії запобіжного заходу, та, відповідно, даний ризик при продовженні терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених судом не враховується.

Що стосується ризику, який передбачено п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - то суд вважає, що даний ризик відсутній, так як суд вважає, що прокурором в судовому засіданні не наведено, як саме чином обвинувачені будуть перешкоджати судовому слідству, а просте посилання на даний ризик не свідчить про його наявність, відповідно, даний ризик при продовженні терміну дії запобіжного заходу у вигляді арешту у відношенні обвинувачених судом не враховується.

Що стосується ризику, який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення, то суд вважає, що даний ризик має місце в діях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , проте, відсутній в діях обвинуваченої ОСОБА_7 , з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти вланості, які пов`язані з насиллям, реально відбував покарання в місцях позбавлення волі, обвинувачений ОСОБА_5 також раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, реально відбував покарання в місцях позбавлення волі.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає, що обвинувачені ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 схильні до вчинення корисливих злочинів проти власності, які пов`язані з насиллям, та які згідно положень ст. 12 КК України кваліфікуються, як тяжкі, та особливо тяжкі злочини.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що злочини, ( а не один злочин), у вчиненні яких обвинувачуються по даному кримінальному провадженню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вчинено в той час, коли вони мали юридичний статус, як раніше судимі, що, на думку суду вказує на пряму антисоціальну направленість діянь обвинувачених, нехтування ними факту наявності судимості, відповідно, нехтування загальнолюдськими нормами моралі.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані в іншій адміністративно - територіальній одиниці України, а саме, - за межами області, де міститься обгрунтована підозра у вчиненні ними злочинів, що становить сотні кілометрів, проте, за місцем реєстрації вони тривалий час не проживали.

Проживаючи в іншій місцевості, не маючи постійного джерела доходів, як - то заробітна плата, дивіденди, проценти, тощо, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 можуть з метою отримання доходу для забезпечення елементарно необхідного, - харчування, оплата за житло, - вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою отримання коштів для існування.

Що ж стосується обвинуваченої ОСОБА_7 , то суд вважає, що даний ризик в її діях відсутній, так як вона раніше не судима, не притягувалася до кримінальної відповідальності, відсутні відомості про притягнення її до адміністративної відповідальності, тобто, такі обставини не дають суду вважати, що обвинувачена ОСОБА_7 може вчинити інші злочини.

Зглядаючись на вищевикладене, суд приходить до остаточного висновку, що:

- в діях обвинуваченої ОСОБА_7 міститься об`єм ознак, який свідчить про наявність в її діях ризику, який передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- в діях обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 міститься об`єм ознак, який свідчить про наявність в їх діях ризиків, які передбачено п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- прокурор в судовому засіданні довів, що зазначені у клопотанні про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказують на наявність підстав для продовження тримання під вартою обвинувачених, так як обвинувачена ОСОБА_7 може ухилитися від суду, а обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 можуть ухилитися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення;

- відповідно, суд вважає, що прокурор в судовому засіданні правомірно ініціював питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , так як в даному випадку є підстави, які передбачені КПК України, зокрема, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст.. 177 КПК України, та які вказано вище, -

- що є вичерпною підставою для задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з точки зору ризиків, які передбачено п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що для обрання запобіжного заходу потрібна наявність хоча б одного ризику, який перелічений в ч. 1 ст. 177 КПК України, а не їх сукупність.

Також при вирішенні питання щодо продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було враховано положення ст. 178 КПК України.

Так, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Отже, що стосується п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, - вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, то суд вважає, що прокурором до клопотання додано достатньо доказів для наявності розумної, обґрунтованої, аргументованої підозри щодо вчинення обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3ст. 187 КК України, такі докази містяться в матеріалах справи, та були досліджені судом.

Що стосується обставини, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, то слід зазначити наступне.

Так, згідно санкції статтей, у вчинені яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , найтяжчою є ч. 3 ст. 187 КК України.

Так, санкція ч. 3 ст. 187 КК України передбачає покараня у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Згідно положень ч. 5 ст. 12 КК України, злочин, який передбачено ч. 3 ст. 187 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Положення ст. 75 КК України застосовується до засуджених, яких засуджено не за корупційні злочини, та верхня межа призначеного покарання у виді позбавлення волі не перевищує 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Відповідно, суд вважає, що, зглядаючись на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими, та ту обставину, що нижня межа санкції даного злочину виключає застосуваня ст. 75 КК України, - звільнення від відбування покарання з випробовуванням, що, звісно ж, передбачає лише реальне відбування покарання, така обставина може спонукати обвинувачених до полишення місця реєстрації з метою ухилення від судового слідства, з метою уникнути відбування покараня.

Що стосується п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України , - вік та стан здоров`я обвинуваченого, то судом встановлено, що за станом та віком здоров`я обвинувачені можуть перебувати в умовах СІЗО.

Що стосується п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України, - міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини і утриманців, то слід констатувати, що у обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв`язки, так я обоє не одружені, в сім`ї не проживають, за місцем реєстрації не проживають, тривалий час проживали за місцем, яке не зареєстроване в установленому Законом порядку, хоча і мають дітей, проте, не надали суду належних та допустимих доказів того, що дані діти перебувать на їх утриманні, навпаки, на думку суду, вищевказані обвинувачені ніяким чином не обмежені у вільному, не контрольованому пересуванні по території Держава Україна, так як не мають міцних соціальних зв`язків.

Крім того, суд вважає, що в разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт, у обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відсутнє місце постійного проживання, що виключає застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у виді домашнього арешту, так як сімей у них не має.

Що стосується п. 5 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, то в судовому засіданні встановлено, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 хоча і працездатного віку, працездатні, проте, не мають постійного місця роботи та ніде не навчаються, до затримання не робили спроб офіційно працевлаштуватися на роботу, для чого перепон об`єктивного характеру у обвинувачених під час їх перебування на волі не було, що вказує, на думку суду, на стабільну антисуспільну поведінку обвинувачених, які, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, схильні до отримання коштів на проживання нечесним шляхом, навіть і не офіційно, а шляхом вчинння злочинів проти вланості, з метою отримання незаконної вигоди, так як інших джерел доходів у обвинувачених немає.

Що ж стосується обвинуваченої ОСОБА_7 , то суд критичо відноситься до позиції її захисника, - адвоката Соколовської О.В., що причиною звільнення обвинуваченої з вищого навчального закладу є її затримання та триманя під вартою, так як суд вважає, що причиною звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 є саме той факт, що вона почала спілкуватися з особами, які схильні до вчинення злочинів, раніше судимими, перестала проживати в сім`ї за місцем реєстрації.

Позицію суду захисник обвинуваченої, - адвокат Соколовська О.В. могла спростувати шляхом надання належних доказів, - як то, - довідкою про відвідування занять обвинуваченою, з якої б вбачалося, що обвинувачена перестала відвідувати вищий навчальний заклад лише після її затримання уповноваженими працівниками поліції, надати довідку про успішність навчаня обвинуваченої на час затримання, заявити клопотання про допит в якості свідків матір обвинуваченої, викладачів з вищого навчального закладу, куратора групи, тощо, проте, захисником такого здійснено не було.

Напроти, під час дослідження доказів, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_7 , зокрема, під час дослідження письмових характеристик з бувшого місця навчання обвинуваченої встановлено, що обвинувачена ще задовго до вчинення злочину, та, відповідно, взяття під варту, почала пропускати навчання, внаслідок чого мала академічну заборгованість, та була виключена з числа студентів ВНЗ фактично ще до взяття під варту, так як профілактичні методи впливу педагогічного колективу позитивних наслідків не дали.

Що стосується п. 6 ч. 1 ст. 178 КПК України, - репутацію обвинуваченого, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачені характеризуються посередньо.

Що стосується п. 7 ч. 1 ст. 178 КПК України, - майновий стан обвинуваченого, то дану обставину врахувати немає можливості, так прокурором не надано доказів, які б могли встановити майновий статус обвинувачених.

Що стосується п. 8 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність судимостей у обвинуваченого, в судовому засіданні встановлено, та викладено вище, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 раніше судимі за вчинення умисних злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів проти вланості, пов`язаних з насильством до потерпілих.

Суд вважає, що вищевказані обставини вказують на стабільну негативну антисоціальну поведінку обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка має вираз у вчиненні ними нових злочинів проти власності, нехтування тієї обставини, що вчиняють злочини проти власності під час перебування в статусі раніше судимого, що, на думку суду, природно передбачає реальну, нагальну необхідність перебування обвинувачених в умовах ізоляції від суспільства на даному етапі судового слідства по даному кримінальному провадженні.

Що стосується п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України, - дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, то такі дані прокурором суду не надані.

Що стосується п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, то дану обставину суд оцінити не може, так як прокурором не надано фактів на підтвердження вищевказаної обставини.

Що стосується п. 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, - розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, то розмір заподіяної шкоди згідно обвинувального акту становить близько 200000 грн., проте, розмір шкоди, заподіяної злочином, безпосередньо буде встановлений в судовому засіданні шляхом повного, об`єктивного дослідження доказів по даному кримінальному провадженню.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі ст. 194 КПК України суд приходить до висновку, що під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором Володьком Р.І. наведено в установленому законом порядку докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, які передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, і на які вказував прокурор в судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні прокурора у відношенні обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та які встановлено судом в судовому засіданні, не буде обґрунтованим з точки зору Закону, зокрема, КПК України.

Окрім того, при продовженні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було враховано також норми Основного Закону, - Конституції України, та норми Європейського права.

Так, згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з обставин, вищевказаних судом, суд визнає, що існують підстави для продовження дії такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Проте, кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду, як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в порядку, встановленому законом.

Статтею 5 Конвенції встановлено правила позбавлення особи свободи, згідно з якими ніхто не може бути позбавлений свободи інакше, як відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з практикою Європейського суду, фіксація точних даних про затримання, як і підстави затримання, є необхідною умовою законності затримання для цілей, передбачених ст. 5 Європейської конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, які передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 і 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Відповідно, з огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , так як злочини, в яких вони обвинувачуються, вчинені з насильством відносно особи.

Що стосується заяви захисника обвинуваченої ОСОБА_1 , - адвоката Соколовської О.В., щодо того, що суд затягує процес, що на даному етапі порушуються права обвинуваченої ОСОБА_1 , а порушуються необгрунтованим триманням під вартою, які вона вважає, як порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, та, відповідно, порушення строків тримання під вартою, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.

Згідно ст. 28 КПК України:

1. Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки нє можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених де його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінальноп провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванню кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальни дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

4. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під варток неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

5. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший стрс або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальн провадження щодо нього було закрите.

6. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Що стосується положень вищевказаної статті, то суд зазначає наступне.

Засада розумності строків кримінального провадження випливає із завдання швидкого розслідування і судового розгляду, закріпленого в ст. 2 КПК України, і відповідає вимогам ст. 6 КЗПЛ, яка гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У МПГПП встановлено, що кожен має право на основі повної рівності бути судимим без невиправданої затримки» (п. «с» ч. 2 ст. 14). При цьому кожен заарештований або затриманий має право на судовий розгляд протягом розумного строк (ч. 3 ст. 9).

Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув`язненню будь - яким чином, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р., вимагає проведення судових розглядів в розумні строки після затримання, або звільнення суду (принцип 38).

Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримання процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

В розумні строки під час кримінального провадження повинна бути виконана кожна процесуальна дія або прийнято кожне процесуальне рішення.

Поняття «розумний строк» не має чіткого визначення, оскільки залежить від багатьох чинників. Також ще не склалася відповідна вітчизняна судова практика, завдяки якій можна було б констатувати порушення чи дотримання при прийнятті рішень чи виконанні процесуальних дій розумних строків.

Відповідно, при визначенні поняття розумних строків слід враховувати прецедентну практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що значення гарантії розумного строку полягає в тому, то обвинувачений, який не скоював караного діяння, повинен мати можливість виправдати себе без зволікань, тоді як обвинувачений, вина якого доведена, не повинен піддаватися додатковому покаранню у формі надмірних зволікань із розглядом його справи, що може мати негативні наслідки для його інших прав, гарантованих КЗПЛ.

Ураховуючи практику ЄСПЛ, положення КПК, можна визначити, що під розумним строком доцільно розуміти найкоротший строк розгляду і вирішення кримінальної справи, проведення процесуальної дії або винесення процесуального рішення, який достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів, досягнення мети процесуальної дії та взагалі завдань кримінального провадження. Принаймні, розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

ЄСПЛ у справах, які виникають із скарг на порушення розумних строків у кримінальному провадженні, виходить із необхідності вирішення двох основних питань: 1) який саме період слід брати до уваги; 2) чи був такий період розумним у сенсі ст. 6 КЗПЛ.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. При цьому підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до них з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК (ч. 6 коментованої статті).

Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження закріплені у ч. 3 ст. 28 КПК України і повністю відповідають практиці ЄСПЛ. До них, зокрема, належать:

1. Складність кримінального провадження.

Слід зазначити, що складінсть кримінального правопорушення може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов`язаними зі справою опосередковано. Складність провадження визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, характеру фактичних даних, що підлягають встановленню, кількості учасників процесу (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування (у тому числі, експертних досліджень), вступу в процес нових осіб, забезпечення допомоги перекладача, об`єднання матеріалів досудового розслідування, міжнародного характеру процесу, тощо.

Так, щодо складності даного кримінального правопорушення не можна оцінити як легкої категорії, адже в даному кримінальному правопорушення обвинувачуються троє осіб, які обвинувачуються у вчиненні чотирьох епізодів злочинів, два із яких відноситься до особливо тяжких.

2. Поведінка учасників кримінального провадження.

Урахування поведінки учасників кримінального провадження є важливим, оскільки відповідальність за порушення формалізованих строків унаслідок поведінки підозрюваного, обвинуваченого, захисника, спрямованої, наприклад, на затягування процесу, несе переважно слідчий.

ЄСПЛ не розглядалися як порушення розумного строку судового розгляду з боку держави випадки, якщо особа втекла від органів, що ведуть процес (справа «Vanditelli V. Italia»), обвинуваченим застосовувалися процесуальні заходи з метою затримання провадження (справа «Beaumartin v. France» від 24 листопада 1994 p.), випадки систематичних відводів суддів, що не було викликано необхідністю (справа «Екле проти Німеччини» від 15 липня 1982 р.).

Негативна поведінка учасників кримінального провадження є об`єктивною обставиною, що не може ставитися у провину стороні обвинувачення або суду, і враховується при визначенні факту перевищення розумного строку кримінального провадження.

Разом з тим ЄСПЛ виходить із того, що на підозрюваного чи обвинуваченого не можна покладати відповідальності за затягування строків слідства чи судового розгляду, у зв`язку з чим були недотримані розумні строки кримінального провадження, якщо ці особи використовували всі форми оскарження, які їм надає законодавство. Не можна вимагати від них активної співпраці з судовою владою (справа «Екле проти ФРН» від 15 липня 1982 р.). Не слід також у принципі дорікати особі, яка притягується до відповідальності, за наведення перед суддями, що зобов`язані провести судовий розгляд, із свого досьє обставин, які він розцінює як такі, що спростовують обвинувачення, і вимагання від органів досудового розслідування та суддів проведення експертиз та інших процесуальних дій. Така поведінка сторони захисту не повинна розцінюватися як така, шо впливає на порушення розумних строків і затягування кримінального провадження.

Щодо належної процесуальної поведінки, то суд зазначає, що в даному конкретному кримінальному провадженні захисник обвинуваченої ОСОБА_1, - адвокат Соколовська О.В. систематично затягує розгляд кримінального провадження, - не з`являється в судові засідання без поважних причин, що тягне за собою відкладення слухання провадження, та відповідно, - збільшує тривалість розгляду даного кримінального провадження.

Більше того, в наступному судовому засіданні, в яке з`являється адвокат Соколовська О.В ., адвокат відмовляється пояснювати причини своєї неявки, та надавати документи, які б засвідчсували поважність неявки.

Окрім того, адвокат Соколовська О.В. дозволяє собі ображати інших учасників процесу, що йде всупереч адвокатській етиці.

3. Спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Практика ЄСПЛ дає можливість виокремити, що слід враховувати при оцінці дій органів, які ведуть кримінальне провадження: своєчасність призначення справи до розгляду; проведення судового розгляду у призначений строк; повторювану заміну суддів; тривалі строки виготовлення мотивованого судового рішення чи протоколу судового засідання та направлення його сторонам чи ознайомлення з ними; повноту здійснення суддею контролю за виконанням працівниками апарату суду своїх службових обов`язків, у тому числі з повідомлення осіб, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання; повноту і своєчасність прийняття суддею заходів відносно учасників процесу і інших осіб, спрямованих на недопущення їх процесуальної несумлінності і процесуальної тяганини у справі; контроль судді за строками проведення експертизи, накладенням штрафів; відстрочення, що виникають з вини судової канцелярії чи інших адміністративних органів, тощо

ЄСПЛ зазначав, що відкладення розгляду справи, призначення і проведення експертизи, участь судді в розгляді інших справ, повернення кримінальної справи прокуророві з метою усунення допущених порушень кримінального процесуального законодавства самі по собі не суперечать чинному законодавству. Проте, якщо вказані дії призводять до порушення права особи на судочинство в розумний строк, заява про присудження компенсації підлягає задоволенню (справи «Екле проти ФРН» від 15 липня 1982 р., «Цимерман і Штайген проти Швейцарії» від 13 липня 1983 р.).

Як зазначив ЄСПЛ, відсутність достатньої кількості суддів, та їх перевантаженість не може бути виправданням збільшення строків судового розгляду (справа «Павлю- лінець проти України» від 6 вересня 2005 р.).

Отже, в даному випадку суд звертає увагу на положення п. 2 ч. 3 ст. 3 ст. 28 КПК України, з огляду на наступні обставини справи.

Дане кримінальне провадження перебуває в Кагарлицькому районному суді Київської області з квітня 2018 року.

Зе весь цей період сторона захисту, зокрема, - захисники обвинувачених проявляли неодноразово негативну процесуальну поведінку, яка потягнула за собою відкладення розгляду кримінального провадження, розгляд кримінального провадження лише в межах клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених, - без дослідження фактичних обставини справи.

Так, суд звертає увагу, що адвокат Соколовська О.В. безпричинно не з`являється в судові засідання, зокрема, в судові засідання, дата проведення яких межує з датою закінчення терміну тримання під вартою її підзахисної, чим вимушує суд залучати до участі в справі інших захисників через вторинної безоплатної допомоги для проведення невідкладної процесуальної дії, а потім дозволяє кожного разу собі наголошувати на тому, що під час даного судового процесу грубо порушуються права її підзахисної на захист, хоча фактично своєю неявкою адвокат Соколовська О.В . позбавляє такого права свою підзахисну, - обвинувачену ОСОБА_7

Особливо суд відмічає негативну процесуальну поведінку адвоката Соколовської О.В., яка, окрім того, що постійно запізнюєтьсяся на призначений судом час проведення судового засідання, чотири рази не прибула в судові засідання з причин, що не відомі суду, так як адвокат відмовляється надавати такі пояснення.

Окрім того, адвокат Соколовська О.В. не надає суду на його вимогу документальні підтвердження, які б обгрунтовували її неявку в судові засідання, її запізнення в судові засідання.

Неявка чотири рази в судові засідання адвоката Соколовської О.В. потягнула за собою проведення чотирьох судових засідань лише з метою продовження строків тримання під вартою її підзахисної ОСОБА_7 , - шляхом залучення інших адвокатів через центр вторинної правової допомоги.

Також адвокат Соколовська О.В. допускає і інші прояви недопустимої процесуальної поведінки, оцінку якої судом буде дано як у вироку, так і складанням і направленням відповідних процесуальних документів по закінченню розгляду справи у відповідні компетентні органи, - для надання правової оцінки діяльності адвоката Соколовської О.В., як адвоката в даному кримінальному провадженні, включаючи її поведінку як на стадії досудового слідства, так і на стадії судового провадження.

Суд зазначає, що незважаючи на неодноразові попередження про недопустимість неналежної процесуальної поведінки під час проведення судового провадження, адвокат Соколовська О.В. в позитивному плані не реагує, веде себе визиваючи, робить некоректу оцінку процесуальної поведінки суду, що відноситься до компетенції судів вищих інстанцій, оцінює некоректно поведінку прокурора в судовому засіданні, що не входить до її компетенції, допускає прилюдне висловлювання образ учасників процесу.

Відповідно, суд зазначає, що загального строку судового провадження КПК України не встановлює, а тому, що стосується остаточного строку для визначення розумності строків кримінального провадження, то в сферу застосування ст. 28 КПК України входить не тільки судове провадження у суді першої інстанції, а й, з урахуванням їх особливостей, провадження в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до тлумачення, яке надав ЄСПЛ у справі «Руіз - Матеос» проти Іспанії» від 23 червня 1993 року, до розгляду береться весь період провадження, - з моменту внесення кримінального провадження в ЄРДР, пред`явлення підозри, - і аж до винесення вироку судом (обвинувального чи виправдувального).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, ст. 28, п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст.ст. 183, 194, 196, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Володька Романа Ігоровича про продовження строків тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в межах кримінального провадження за ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, яке внесене 25.01.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110090000044, - задовольнити.

Обрану міру запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Козинці Бородянського району Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючої, раніше не судимої, яку 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якої в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 09.11.2018 року, у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», ( кримінальне провадження 1 - кп/368/34/19, справа № 358/515/18), продовжити на два місяці, тобто до 01.08.2019 року, включно.

Заставу у відношенні обвинуваченої ОСОБА_6 , - не визначати.

Обрану міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Слобода - Яришівська Могилів - Подільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 12.03.2009 року Могилів - Подільським міськрайонним судом Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 09.11.2018 року, у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», ( кримінальне провадження 1 - кп/368/34/19, справа № 358/515/18), продовжити на два місяці, тобто до 01.08.2019 року, включно.

Заставу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , - не визначати.

Обрану міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Четверинівка Тростянецького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 15.04.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці за вчинення злочину, передбаченгого ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 09.11.2018 року, у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», ( кримінальне провадження 1 - кп/368/34/19, справа № 358/515/18), продовжити на два місяці, тобто до 01.08.2019 року, включно.

Заставу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , - не визначати.

Термін дії ухвали з моменту винесення, - з 04.06.2019 року по 01.08.2019 року, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання після проголошення.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя О.В. Закаблук