Рішення № 8250470, 02.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.10                                                                                 Справа № 8/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логістик-Центр»», м. Кременчук Полтавської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугінком», м. Луганськ, -

про стягнення 10427 грн. 84 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не з’явився;

від відповідача –представник не з’явився, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

основного боргу у сумі 10000,00 грн., пені за період з 28.08.09 року по 14.10.09 року у сумі 263,97 грн., 3% річних у сумі 63,28 грн., інфляційних нарахувань у сумі 100,59 грн., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №12/08-09-1Д про постачання продуктів харчування, укладеного між сторонами 12.08.09 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26 січня до 12 лютого 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача та наданням сторонам можливості подати до суду додаткові докази; з 12 лютого до 02 березня 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

03.02.10 року, від позивача, поштою, до суду надійшло клопотання від 20.01.10 року за вих. №б/н, згідно якому він просить уточнити його назву у процесуальних документах по справі, оскільки здійснено перейменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тульчинка-Центр»»в Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістик-Центр»»(документальні докази цієї обставини додані до клопотання).

Виходячи з того, що це клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом його задоволено та у подальшому викладі усіх процесуальних документів по даній справі назву позивача буде викладено як Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Центр»»(далі –ТОВ «Логістик-Центр»»).

02.03.10 року від позивача до суду надійшла телеграма №3/201 від 02.03.10 року, у якій він просить відкласти розгляд справи, посилаючись на поважні припини.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та витребуваних судом документів та правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи, а саме: судом на обидві наявні у справі адреси (м.Луганськ, вул. Дзержинського, 35, та м. Луганськ, кв. Димитрова, 33-а, кім.27) спрямовано ухвали суду про призначення справи до слухання.

Перше поштове відправлення (від 11.01.10 року за вих. №28) оператором поштового зв’язку повернуто до суду з доданням довідки «за вказаною адресою не проживає»; друге (від 27.01.10 року за вих. №103) та третє (за вих.№186 від 16.02.10 року) поштові відправлення станом на даний час до суду не повернуто, що, на думку суду, свідчить про їх отримання відповідачем.

Встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України термін судового вирішення спору добігає кінця 06.03.10 року, що унеможливлює подальше відкладення розгляду справи, у т.ч. –і задоволення клопотання позивача у цій частині.

Заява в порядку ч.4 ст. 69 ГПК України про продовження терміну вирішення спору від сторін до суду не надійшла.

Враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд не вбачає підстав для продовження терміну вирішення спору у порядку, встановленому ч.3 ст. 69 ГПК України, а тому, керуючись ст.ст.4-3,22, 43 та 75 ГПК України, вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встанови наступні фактичні обставини справи.

12.08.09 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець), укладено договір №12/08-09-160, відповідно до якого продавець зобов’язується передати покупцю продукти харчування (далі –товар) окремими частинами або у повному обсязі відповідно до договору за асортиментом, цінами, кількістю та якістю, які погоджуються сторонами, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його на встановлених договором умовах (п.1.1).

Покупець оплачує товар за ціною, вказаною у накладних, рахунках, податкових накладних (п.3.1).

Продавець має право самостійно визначати та встановлювати ціну заявленого товару (п.3.2), про що він зобов’язаний повідомити покупця за 14 днів до дня зміни ціни (п.3.3).

Продавець зобов’язаний здійснити оплату заявленої партії товару у безготівковій формі або готівкою на банківський рахунок продавця згідно виставлених рахунків у розмірі 100% вартості товару не пізніше 14 календарних днів з дня отримання замовленого товару (п.4.1).

Після відвантаження товару покупець зобов’язаний його прийняти згідно накладних продавця (п.4.3).

Зобов’язання щодо відшкодування збитків продавця, завданих покупцем, покладаються на покупця (п.6.1).

У разі затримки оплати товару покупець на вимогу продавця платить йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, яка нараховується на всю несплачену суму за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від вартості товару за кожен день прострочення (п.6.2).пізніше ніж за 3 дні до отримання повідомлення.

Сторони погодилися, що встановлені договором штрафні та оперативно-господарські санкції встановлюються понад завдані збитки, повинні бути сплачені сторонами у повному обсязі (п.6.5) (а.с.11-12).

На підтвердження виконання своїх зобов’язань за договором позивач надав до справи:

товарно-транспортну накладну №14/8-048 від 14.08.09 року на суму 12000,00 грн.;

податкову накладну №485 від 14.08.09 року на таку ж суму;

рахунок-фактуру №14/8-048 від 14.08.09 року на суму 12000,00 грн. (а.с.13-15).

Позивач також надав до справи документальні докази сплати відповідачем частки вартості товару на суму 2000,00 грн. (а.с.16), - тобто залишок суми основного боргу становить 10000,00 грн., що відповідач підтвердив, підписавши з позивачем акт взаємозвірки розрахунків за вищезгаданим договором станом на 01.10.09 року (а.с.47).

Позивач, керуючись чинним законодавством та умовами договору, на суму основного боргу нарахував:

пеню за період з 29.08.09 року по 14.10.09 року у сумі 263,97 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 100,59 грн.;

3% річних у сумі 63,28 грн., - а всього 10427,84 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

          ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Уклавши вищезгаданий договір купівлі-продажу, сторони взяли на себе низку зобов’язань та отримали низку прав.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань (ст. 525 ЦКУ); зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦКУ); боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання (ст. 527 ЦКУ).

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до відносин купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

          З обставин справи вбачається, що позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662,663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Відповідач зобов’язання з оплати отриманого товару виконав частково, - тобто з його боку має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) сказано, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами, законами або договором.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

          Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.

          Позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.

           При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,224,232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49,ст.75 та ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугінком», ідентифікаційний код 21772882, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв.Димитрова, 33-а, кім.27, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логістик-Центр», ідентифікаційний код 32945955, яке знаходиться за адресою: місто Кременчук, вул. Л.Толстого, 9 Полтавської області, - основний борг у сумі –10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 263 (двісті шістдесят три) грн. 97 коп.; 3% річних у сумі 63 (шістдесят три) грн. 28 коп., інфляційні нарахування у сумі 100 (сто) грн. 59 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 104 (сто чотири) грн. 28 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 04 березня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа