Рішення № 8250127, 25.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.10                                                                                 Справа № 17/1

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Кременчуцький колісний завод”, м. Кременчук Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Кратон”, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 4274 грн. 46 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Нємчук М.В., довіреність № 22/119-1 від 05.01.2010;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача збитки у сумі 3201,38 грн., пеню у сумі 576,18 грн., 3% річних у сумі 99,98 грн., інфляційних нарахувань у сумі 396,92 грн. (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 08.02.2010).

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання 25.01.2010, 11.02.2010 25.02.2010 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Відкритим акціонерним товариством „Кременчуцький колісний завод” (позивач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Кратон” (відповідач у справі), був укладено договір № 132/19 від 11.09.2007 (далі –Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Виконавець, протягом року, на підставі заявок Замовника, які він може подавати в будь-який період дії цього Договору, робить послуги з гальванічного покриття виробів з металу, а Замовник приймає його по кількості і якості.

Заявки на надання послуг з гальванопокриття виробів з металу подаються за цінами вказаним в специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору, надання послуг з гальванопокриття здійснюється після їх оплати, протягом 10-ти календарних днів.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за порушення строків надання послуг Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми передплати.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він перерахував відповідачу за платіжними дорученнями передплату у загальній сумі 53358,20 грн.

Відповідачем вказані послуги були надані частково на суму 49759,30 грн., у зв’язку з чим, у позивача виникли збитки в сумі 3201,38 грн. ненаданих послуг, за стягненням яких позивач звернувся до суду.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 576,18 грн. за період з 18.10.2008 по 07.04.2009, 3% річних у сумі 99,73 грн. за період з 18.11.2008 по 01.12.2009 та інфляційних нарахувань у сумі 396,92 грн. за період з 18.11.2008 по 01.12.2009.

Відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень стосовно суті спору не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, прокурора та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач здійснив передплату у сумі 59758,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1321 від 31.01.2008, № 2563 від 25.02.2008, № 3319 від 11.03.2008, № 6808 від 14.05.2008, № 7843 від 02.06.2008, № 9911 від 08.07.2008, № 9121 від 24.06.2008, № 11179 від 31.07.2008, № 12813 від 29.08.2008, № 14984 від 09.10.2008 (а.с.37-46).

Також встановлено, що зобов’язання по наданню послуг згідно договору від 11.09.2007 № 132/19, в обумовлені договором строки відповідачем повністю виконані не були. Частково було надано послуги на загальну суму 49759,30 грн.

Таким чином, як вбачається з наданих позивачем доказів, сума передплати, на яку не надані послуги за Договором складає 9998,90 грн.

З пункту 4.3 Договору вбачається, що надання послуг з гальванопокриття здійснюється після його оплати, протягом 10-ти календарних днів. Остання передплата відбулась 09.10.2008.

Станом на час розгляду справи позивач заявляє до стягнення суму 3201,38 грн., що є його правом, згідно діючого законодавства.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 19/60-69-960 від 12.02.2009, однак, відповіді на неї відповідачем не надано.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України визначає склад та розмір відшкодування збитків, зокрема, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що розмір збитків визнається судом обґрунтованим, оскільки складається з вартості ненаданих послуг з гальванічного покриття виробів з металу та підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення збитків у заявленій до стягнення сумі 3201,38 грн. слід задовольнити повністю.

Стосовно вимоги про стягнення пені суд дійшов висновку про залишення її без розгляду з наступних підстав.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 576,18 грн. за період з 18.10.2008 по 07.04.2009, яка нараховувалась на суму 3201,38 грн. –суму передплати, на яку не надані послуги за Договором та яка не повернута відповідачем.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за порушення строків надання послуг Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми передплати.

Пунктом 4.3 Договору сторони встановили, що надання послуг з гальванопокриття здійснюється після їх оплати, протягом 10-ти календарних днів.

Однак, на вимоги суду (ухвали від 25.01.2010 та від 11.02.2010) позивач не надав відомості за якими саме платіжними дорученнями відповідач не надав послуги, передбачені Договором, тому встановити чи вірно позивачем визначений період нарахування пені з урахуванням пункту 4.3 Договору та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд не має можливості.

З огляду на викладене вище, вимога позивача про стягнення пені у сумі 576,18 грн. підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України з покладенням на позивача судових витрат у справі в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 99,73 грн. за період з 18.11.2008 по 01.12.2009 та інфляційні нарахування у сумі 396,92 грн. за період з 18.11.2008 по 01.12.2009.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нормами закону передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань виключно за порушення грошового зобов‘язання боржником.

За умовами спірного Договору відповідач прийняв на себе зобов‘язання щодо надання на позивачу послуг з гальванічного покриття виробів з металу. Будь-яких зобов‘язань щодо сплати Відповідачем грошових коштів на користь Позивача Договором не передбачалося, тобто, зобов’язання відповідача не можуть бути визначені як грошові відповідно до законодавства.

Крім того, положеннями укладеного Договору сторони не погодили стягнення з відповідача 3 % річних за будь-які порушення зобов‘язання.

З огляду на це, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 3201,38 грн., підлягають задоволенню. В частині стягнення 3% річних у сумі 99,98 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 396,92 грн. слід відмовити. В частині стягнення пені у сумі 576,18 грн. позов залишити без розгляду.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Кратон”, м. Алчевськ Луганської області, вул. Горького, буд. 99а, ідентифікаційний код 23479293, на користь Відкритого акціонерного товариства „Кременчуцький колісний завод”, м. Кременчук Полтавської області, вул. проїзд Ярославський, буд. 8, ідентифікаційний код 00231610, збитки у сумі 3201,38 грн.; витрати по сплаті держмита у сумі 76,39 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 176,75 грн., видати наказ.

           3.          В частині стягнення пені у сумі 576,18 грн. позов залишити без розгляду.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 02.03.2010

Суддя                                                                       О.С. Фонова