Рішення № 82498751, 20.06.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р. Справа № 924/335/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовом приватного підприємства "Експрес Агро", м. Ізяслав Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармгейт Україна", с. Васьківці Ізяславського району Хмельницької області

про стягнення 118040,75 грн. заборгованості,

представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 118040,75 грн. заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.05.2019 року) за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів №1 від 02.01.2019 року.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року позовну заяву ПП «Експрес Агро» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами розгляду спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо заявлених позовних вимог. Наголошує на положеннях п. 3.7., п.п. 3.2.- 3.3. договору, Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року №363 та нормах Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року №401, який застосовується у відповідній редакції згідно постанови Верховної Ради України №1545 від 12.09.1991 року з особливостями, що визначені п. 99 Постанови КМУ №1066 від 23.11.2016 року, щодо того, що товарно-транспортна накладна є виключною підставою для перевезення вантажу та єдиним належним доказом фактичного здійснення перевезення. Натомість, відповідач вважає, що у позивача відсутні будь-які договірні документи (заявки, товарно-транспортні та/або видатково-прибуткові накладні), які б належним чином підтверджували факт, обсяги, періодичність, умови та інші обставини здійснення ПП "Експрес-Агро" перевезень вантажів для ТОВ "Фармгейт Україна".

Позивач у відповіді на відзив стверджує про безпідставність заперечень відповідача. Наголошує на тому, що укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, а не договором перевезення вантажів автомобільним транспортом, з чого робить висновок про неможливість застосування положень, що регулюють перевезення вантажів. Звертає увагу і на те, що умовами договору чітко передбачено порядок надання послуг та умови їх оплати, які дотримані з боку позивача.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив від 03.06.2019 року вважає укладений між сторонами договір саме договором перевезення вантажу, оскільки такий договір містить всі ознаки, умови та елементи, визначені ст.ст. 909, 917-919 ЦК України та ст.ст. 307-311 ГК України. Додатково звертає увагу на положеннях ч.ч. 10-11 ст. 9 ЗУ "Про транспорту експедиторську діяльність" в частині того, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами.

Звертає увагу на тому, що строк виконання зобов`язання щодо сплати на суму 17589,80 грн. не настав по причині неотримання відповідачем рахунку. Стосовно акту №6 від 07.02.2019 року на суму 86672,92 грн. стверджує про відсутність достатньої інформації про склад, обсяг і факт надання послуг за таким актом, а підписання акту сторонами не свідчить про належне надання послуги з перевезення.

Позивач у поясненнях від 04.05.2019 року на заперечення відповідача зазначає, що рахунки №4 та №5 виставлені відповідачу 05.02.2019 року та 12.02.2019 року відповідно, а також додатково надіслано поштою та отримано відповідачем 18.02.2019 року. Окрім того, після підписання актів надання послуг №5 від 31.01.2019 року та №6 від 07.02.2019 року відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання оригіналів документів чи з будь-якими іншими повідомленнями. Акцентує увагу і на тому, що товарно-транспортні накладні складалися самим відповідачем, що свідчить про безпідставність заперечення факту наявності у останнього ТТН.

Окрім того, позивач у поясненнях від 04.05.2019 року просить суд поновити строк для подання доказів, а саме - супровідного листа №9 від 14.02.2019 року, опису, фіскального чеку та повідомлення про вручення.

З приводу зазначеного судом приймається до уваги, що відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З викладеного, суд вважає за можливе прийняти долучені до пояснень від 04.05.2019 року докази.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

02.01.2019 року між ПП "Експрес Агро" (перевізник) та ТОВ "Фармгейт Україна" (замовник) укладено договір №1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів (далі - договір), за умовами якого перевізник зобов`язався в інтересах, за дорученням і за рахунок коштів замовника надавати транспортні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, на території України, а замовник зобов`язався оплачувати вартість наданих та належним чином виконаних послуг у відповідності з порядком та правилами даного договору, в розмірах, узгодженими сторонами (п. 1.1. договору).

У п. 1.2. договору передбачено, що перевізник надає послуги з перевезення вантажів замовника на підставі усних разових заявок. Конкретні умови перевезення вантажів оговорюються сторонами заздалегідь.

Сторони визнають юридичну силу підписаних уповноваженими посадовими особами та завірених печатками сторін - договору та специфікацій, переданих засобами факсимільного зв`язку, або електронної пошти, до отримання оригінально оформлених документів (п. 1.3. договору).

У п. 2.1. договору визначено, що перевізник зобов`язується, зокрема, організовувати та виконувати перевезення вантажів замовника у відповідності до чинного законодавства України; забезпечити своєчасну подачу під завантаження транспортних засобів в технічно справному стані; своєчасно доставити вантаж у пункт призначення, у повному обсязі та без пошкоджень; в пункті призначення передати вантаж вантажоодержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній.

Замовник, в свою чергу, зобов`язується забезпечити своєчасне й повне оформлення та передачу перевізнику транспортних документів на вантаж; після закінчення перевезення своєчасно сплачувати рахунки перевізника протягом 5 днів після їх одержання; підписувати акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по перевезенню вантажів протягом п`яти календарних днів з моменту їх одержання від перевізника. У випадку незгоди, у цей же строк, у письмовому вигляді, направити перевізникові свої претензії по виконаних перевезеннях (п. 2.3. договору).

У розділі 3 договору сторонами погоджено порядок розрахунків. Зокрема, вартість послуг по кожному перевезенню вантажів вказується у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 3.1. договору). Розрахунок за перевезення вантажів проводиться замовником на підставі надання рахунку перевізника, який має бути виписаний на підставі належним чином оформлених ТТН (п. 3.2. договору) По кожному перевезенню вантажів, разом з рахунком, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках (п. 3.3. договору). Оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній грошовій одиниці України - гривні, на розрахунковий рахунок перевізника, протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення рахунку перевізником (п. 3.4. договору). Оригінали документів, зазначених у п. 3.3. даного договору, перевізник зобов`язаний надати замовнику не пізніше семи днів після виконання перевезення (п. 3.5. договору). Замовник зобов`язаний розглянути акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по перевезенню вантажу, підписати його і повернути перевізнику один примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності письмово викладених та надісланих на поштову адресу перевізника зауважень у п`ятиденний строк з моменту отримання, акт вважається погодженим, а послуги прийнятими, відповідно до умов даного договору (п. 3.6. договору).

Сторони у п. 3.7. договору погодили, що рахунки, передані за допомогою факсимільного зв`язку підлягають оплаті та мають силу оригіналу, до моменту отримання замовником всіх документів у відповідності до п. 3.3. даного договору. Факсимільні копії рахунків перевізник повинен відправити в адресу замовника за допомогою факсимільного зв`язку не пізніше трьох днів після виконання перевезень. Датою виконання перевезення є відмітка про отримання вантажу вантажоодержувачем в товарно-транспортній накладній (п. 3.7. договору).

Відповідно до п. 4.2.2. договору у разі несвоєчасної оплати послуг замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 року (п. 8.1. договору). Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію даного договору не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення строку його дії, договір буде вважатися пролонгованим на наступний календарний рік та них же самих умовах без укладення письмової додаткової угоди про продовження терміну дії (п. 8.2. договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

У специфікації № 1 до договору від 02.01.2019 року сторони затвердили маршрут, одиницю виміру та вартість послуг, що поставляється.

Як вбачається із товарно-транспортних накладних від 31.01.2018 року, ПП "Експрес Агро" здійснено перевезення за замовленням ТОВ "Фармгейт Україна" вантажу масою 54 т. 820 кг.; від 07.02.2019 року - масою 54 т. 960 кг.; від 06.02.2019 року - масою 53 т.; від 04.02.2019 року - масою 53 т. 540 кг.; від 05.02.2019 року - масою 50 т. 240 кг. Товарно-транспортні накладні підписані водієм та вантажоодержувачем.

На виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги по договору №1 від 02.01.2019 року на суму 17332,54 грн. (акт надання послуг №2 від 10.01.2019 року); 66962,57 грн. (акт надання послуг №3 від 14.01.2019 року); 14713,99 грн. (акт надання послуг №4 від 16.01.2019 року); 17589,80 грн. (акт надання послуг №5 від 31.01.2019 року); 86672,92 грн. (акт надання послуг №6 від 07.02.2019 року). На загальну суму 203271,82 грн.

Акти надання послуг підписані сторонами та скріплені їхніми печатками.

В свою чергу, відповідач перерахував позивачу за надані ним транспорті послуги 66962,57 грн. (платіжне доручення №5474 від 23.01.2019 року); 17332,54 грн. (платіжне доручення №5471 від 23.01.2019 року); 14713,99 грн. (платіжне доручення №5532 від 05.02.2019 року). На загальну суму 99009,10 грн.

ПП "Експрес Агро" надіслало ТОВ "Фармгейт Україна" лист №9 від 14.02.2019 року із додатками: актом надання послуг №4 від 16.01.2019 року в двох примірниках на суму 14713,99 грн.; рахунком на оплату №3 від 29.01.2019 року в одному примірнику на суму 14713,99 гр.; актом надання послуг №5 від 31.01.2019 року в двох примірниках на суму 17589,80 грн.; рахунком на оплату №4 від 05.02.2019 року у одному примірнику на суму 17589,80 грн.; актом надання послуг №6 від 07.02.2019 року у двох примірниках на суму 86672,92 грн.; рахунком на оплату №5 від 12.02.2019 року в одному примірнику на суму 86672,92 грн.; специфікацією до договору №1 від 12.02.2019 року у двох примірниках щодо затвердження маршруту та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019 року-12.02.2019 року між ПП "Експрес Агро" та ТОВ "Фармгейт Україна" у двох примірниках. У листі позивач також просить відповідача повернути по одному примірнику підписаних актів надання послуг та акту взаєморозрахунків.

Вказаний лист отримано відповідачем 18.02.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач надіслав відповідачу претензію №4 від 14.03.2019 року, у якій просить погасити заборгованість по договору №1 від 02.01.2019 року в загальному розмірі 106455,08 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у спорі 02.01.2019 року укладено договір №1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, який за своєю правовою природою є договором надання послуг з перевезення вантажів, та на який поширюються положення законодавства, що регулюють питання надання послуг та перевезення вантажів.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно визначеного сторонами у договорі порядку розрахунків за надані послуги з перевезення, оплата за надані позивачем послуги здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом п`яти днів з моменту виставлення рахунку перевізником (п. 3.4. договору). При цьому, із положень п.п. 3.3. та 3.5. договору випливає, що перевізником не пізніше семи днів після виконання перевезення надаються замовнику оригінали рахунку разом із актами здачі-приймання для підписання, один з примірників яких повертається замовником перевізнику.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи містять належним чином підписані сторонами та скріплені їхніми печатками акти надання послуг на загальну суму 203271,82 грн., з чого суд приходить до висновку, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги по перевезенню на вказану суму, тому у ТОВ "Фармгейт Україна" виник обов`язок з оплати таких послуг відповідно до погоджених сторонами положень розділу 3 договору. При цьому, оскільки п. 3.3. визначено обов`язок перевізника надавати разом із актом здачі-приймання рахунок на оплату, та враховуючи наявність підписаних відповідачем актів надання послуг, суд приходить до висновку про настання строку оплати по договору за всіма підписаними актами надання послуг, чим, відповідно, спростовуються заперечення відповідача в цій частині.

Твердження відповідача щодо обов`язкового надання товарно-транспортних накладних або інших доказів прийняття відповідачем послуг позивача по договору судом оцінюються критично, оскільки у підписаному сторонами договорі чітко визначено порядок та умови оплати здійсненого перевезення. Зокрема, у випадку незгоди із отриманим актом здачі-приймання виконаних робіт ТОВ "Фармгейт Україна" вправі надати зауваження щодо наданих послуг та не підписувати такий акт. Натомість, жодних зауважень з приводу якості та ціни наданих позивачем послуг з боку відповідача не надано, а всі наявні в матеріалах справи акти надання послуг підписані сторонами у спорі та скріплені їхніми печатками, що також не заперечується учасниками справи. Окрім того, п. 2.3. договору саме на замовника покладає обов`язок забезпечити своєчасне й повне оформлення та передачу перевізнику транспортних документів на вантаж.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню на суму 104262,72 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 4.2.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати послуг замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 11123,38 грн. згідно поданого розрахунку.

Судом приймається до уваги, що оплата за надані послуги, в силу п. 3.4. договору, пов`язана із моментом виставлення рахунку перевізником, який, згідно п. 3.3. договору, надсилається разом із актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Так, як вбачається із платіжного доручення №5471 від 23.01.2019 року та стверджується відповідачем (доказів протилежного позивачем не надано), рахунок на сплату суми в розмірі 17332,54 грн. датований 16.01.2019 року, з чого у відповідача виник строк для належного виконання зобов`язання терміном у 5 банківських днів до 23.01.2019 року включно. Оскільки сплата відбулася 23.01.2019 року, прострочення на вказану суму відсутнє. Аналогічно із оплатою наданих послуг по перевезенню по акту надання послуг №3 від 13.01.2019 року на суму 66962,57 грн., рахунок на оплату яких датований 16.01.2019 року та сплачений відповідачем 23.01.2019 року. Щодо суми в розмірі 14713,99 грн. згідно акту надання послуг №4 від 16.01.2019 року, то строк сплати сказаної суми встановлений до 05.02.2019 року (включно), оскільки відповідно до платіжного доручення №5532 від 05.02.2019 року та листа позивача №9 від 14.02.2019 року рахунок на оплату вказаної суми датований 29.01.2019 року, тому прострочення відповідача зі сплати 14713,99 грн. також відсутнє.

Щодо заборгованості в розмірі 17589,80 грн., існування якої визнається відповідачем, суд зазначає, що рахунок на оплату вказаної суми датований 05.02.2019 року (відповідно до листа позивача №9 від 14.02.2019 року) та отриманий відповідачем, про що свідчить підписаний ним акт надання послуг №5 від 31.01.2019 року, який в силу п. 3.3. договору надсилався разом із рахунком на оплату (зазначеним вище також спростовуються доводи відповідача щодо ненастання строку сплати 17589,80 грн.).

Таким чином, першим днем прострочення зі сплати 17589,80 грн. згідно акту надання послуг №5 від 31.01.2019 року є шостий банківський день після 05.02.2019 року - 13.02.2019 року. Тому вірним буде наступне нарахування пені на зазначену заборгованість: з 13.02.2019 року по 21.05.2019 року = 1700,19 грн. Пеня на суму 86672,92 грн. заборгованості підлягає нарахуванню за період з 20.02.2019 року (рахунок на оплату датовано 12.02.2019 року) по 21.05.2019 року = 7779,19 грн. На загальну суму 9479,38 грн. Тому в стягненні 1644,00 грн. пені суд відмовляє.

Позивачем здійснено нарахування 1721,51 грн. втрат від інфляції та 933,14 грн. 3% відсотків річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов`язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов`язання боржником, а три процента річних є, за своєю правовою природою, платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Суд здійснив перерахунок 3% річних з врахуванням встановлених вище періодів та дійшов висновку, що вірним буде наступне нарахування: з 13.02.2019 року по 21.05.2019 року на суму 17589,80 грн. = 141,68 грн.; з 20.02.2019 року по 21.05.2019 року на суму 86672,92 грн. = 648,27 грн. На загальну суму 789,95 грн. В стягненні 143, 19 грн. 3% річних слід відмовити.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Таким чином, оскільки позивач визначив кінцевим терміном нарахування втрат від інфляції - лютий 2019 року, а заборгованість в розмірі 17589,80 грн. та 86672,92 грн. виникла 13.02.2019 року та 20.02.2019 року відповідно, у суду відсутні підстави для нарахування втрат від інфляції за вказаний позивачем період. Тому в стягненні 1721,51 грн. втрат від інфляції суд відмовляє в повному обсязі.

З вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути 104262,72 грн. основного боргу, 9479,38 грн. пені та 789,95 грн. 3% річних. В стягненні 143,19 грн. 3% річних, 1721,51 грн. втрат від інфляції та 1644,00 грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Витрати по оплаті судовим збором заяви про вжиття заходів забезпечення позову в розмірі 960,5 грн. не підлягають відшкодуванню позивачу по причині відмови в задоволенні заяви.

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідач у прохальній частині позовної заяви просить також відшкодувати витрати на надання правової допомоги адвокатом Домбровською І.О., які, за змістом позовної заяви, складають орієнтовно 20000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17 від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Проте, матеріали справи не містять ні договору про надання правової допомоги адвокатом Домбровською І.О., ні розрахунку витрат, як і будь-якого платіжного документа про перерахування позивачем коштів в якості оплати за надання правової допомоги. З викладеного, у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Експрес Агро", м. Ізяслав Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармгейт Україна", с. Васьківці Ізяславського району Хмельницької області про стягнення 118040,75 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фармгейт Україна" (30313, Хмельницька область, Ізяславський район, с. Васьківці, вул. Шевченка, 2, корпус А, код 37138877) на користь приватного підприємства "Експрес Агро" (30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Онищука, 59А, код 40779770) 104262,72 грн. (сто чотири тисячі двісті шістдесят дві грн. 72 коп.) основного боргу, 9479,38 грн. (дев`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять грн. 38 коп.) пені, 789,95 грн. (сімсот вісімдесят дев`ять грн. 95 коп.) 3% річних, 1863,90 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят три грн. 90 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 143,19 грн. 3% річних, 1721,51 грн. втрат від інфляції та 1644,00 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 4 прим.: 1 - до справи; 2,3 - позивачу (30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Онищука , 59А; адвокату Домбровська І.О. - АДРЕСА_1) - рек. з пов. про вручення; 4 - відповідачу (30313, Хмельницька область, Ізяславський район, с. Васьківці, вул. Шевченка, 2, корпус А) - рек. з пов. про вручення